Закон "Про санкції», який так і звучить в оригіналі, - доволі дивний витвір політично-юридичного рішення керівників держави. Саме слово «політичне» стоїть першим, адже юридична складова в цьому рішенні пасе задніх.
Закон "Про санкції», який так ізвучить в оригіналі, - доволідивний витвір політично-юридичного рішення керівників держави. Саме слово «політичне»стоїть першим, адже юридична складова в цьому рішенні пасе задніх.
Але заради юридичного тренінгурозберемо можливість застосування закону через доволі значимий принцип кримінальногоправа – ознаки складу злочину. Придумано його забагато років до нас, і, дякуючи нашим пращурам, цей принцип таки дієвий. Що вньому головне – це простота. Отже для того, щоб констатувати, що злочин скоєно,існує чотири ознаки складу цього злочину:суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт та об’єктивна сторона.
Суб’єкт – це той хто скоює злочин, об’єкт– це те, на що він посягає, суб’єктивна сторона – це відношення суб’єкта до скованихним дій (наприклад: умисел), об’єктивна сторона – шкідливий ефект для об’єктупосягання.
Проаналізуємо прийнятий закон черезознаки складу злочину.
Отже,почнемо. Спочатку визначимо суб’єкта.
Пункт другий стаття перша Закону гласить: «санкції можутьзастосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземноїюридичної особи, юридичної особи, в якій іноземна юридична чи фізична особа євласником істотної участі, іноземців, осіб без громадянства, громадян України,юридичних осіб, створених за законодавством України, а також інших суб’єктів,які здійснюють терористичну діяльність».
Отже суб’єкт зрозумілий – всі, і наші і чужі, фізичні і юридичні особи.Але фраза «а також інших суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність»звучить доволі дивно, як у відомому вислові «Стратити не можна помилувати». Здогадайсясам, чи то всі перелічені суб’єкти повинні здійснювати терористичну діяльність,чи то тільки ці – «інші суб’єкти», простіше кажучи, з суб’єктом якось з самого початкуне задалось.
Йдемо далі. А далі - головне бо дуже цікаве, або цікаве бо головне - об’єктивнасторона (тобто реальна шкода) та об’єкт посягання фактично змішані в один абзац:
«Підставами для застосування санкцій є:
1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, іншихсуб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національнимінтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісностіУкраїни, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободилюдини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупаціїтериторії, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат,створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійсненнягромадянами України належних їм прав і свобод;
2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ОрганізаціїОб’єднаних Націй;
3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту ОрганізаціїОб’єднаних Націй.»
Тобто, об’єктивна сторона – «створюють реальні та/або потенційнізагрози». Об’єкт посягання – все інше в цій статті Закону.
Розберемо ці складові окремо. Термін «загроза» - сам по собіозначає можливу небезпеку, атому словосполучення «потенційна загроза» звучить по суті так: потенційно можливанебезпека. Мовою юриста це по суті припущення, адже багато що може комусьпримаритись.
Перелік об’єкта посягання такий, що для будь-якого юриста взагалі є жахом.Зважте тільки на фразу «порушують права і свободи людини і громадянина», або щекраще «створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінногоздійснення громадянами України належних їм прав і свобод». Перл та шедеврюридичної думки! Це тобі не боротьба умів для визначення чіткого переліку і унеможливленнядвоякого тлумачення, це просто перелік об’єктів посягання, який охоплює ВСЕ.
Просуваємось ще далі. Суб’єктивна сторона… Шукаємо ретельно…А тут насчекає ще один сюрприз - суб’єктивної сторонинемає взагалі. Тобто, чи навмисно скоєно якісь дії суб’єктом санкцій чи випадково(з необережності) - немає значення. Ніхто розбиратись не буде.
Отже, зрештою підсумуємо:
суб’єкт – всі, хто завгодно, іноземні держави та навіть наші юридичніта фізичні особи;
об’єкт – ВСЕ, права і свободи людини і громадянина і тд. і тп.;
об’єктивна сторона - потенційно можлива небезпека;
суб’єктивна сторона – немає.
Окремо визначимо тих суб’єктів хто, згідно цього Закону, можеініціювати пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій,які виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України:
Верховна Рада України,
Президент України,
Кабінет Міністрів України,
Національний банк України,
Служба безпеки України.
Мовою юристів аналіз Закону закінчили, почнемо фантазувати на прикладах.
Ви підприємець – імпортер. Одного разу Служба безпеки України направляєлист на митницю, що десь ви там щось не так завозите, і СБУ вимагає непроводити розмитнення без присутності своїх співробітників (для багатьохімпортерів відомий факт, бо це один з оригінальних варіантів поповнення «бюджету»СБУ). Імпорт затримується в часі, ви нервуєте, несете збитки і тд., визвертаєтесь до СБУ – там відписка. Ви до прокуратури – там тиша, жодноїреакції. І ось ви пригадуєте закон «Про санкції». Об’єкт посягання – ваші праваі свободи, об’єктивна сторона – потенційна, або навіть реальна загроза, суб’єкт– це сама СБУ.
А тому, згідно цього Закону, ви маєте право повідомляти про своєпорушене право до СБУ і просити застосувати санкції до …СБУ. Адже саме цей суб’єктпорушує ваші права і свободи.
СБУ, як один із суб’єктів, може ініціювати застосування санкцій, але жповідомляти про порушене право може і потерпіла сторона, і відповідно вимагати санкційтакож, бо в законі про будь які обмеження стосовно цього ані слова, а значитьможна користуватись.
Цей абсурдний приклад насправді ярко відображає сутність прийнятогозакону, адже кожен закон цінний для держави своєю користю застосування ПРАВА. Ав даному випадку цінність Закону дуже сумнівна.
Окрім однієї цікавої норми, якщо санкції будуть направлені проти конкретнихосіб, рішення приймає РНБО, і воно вводиться в дію указами Президента України.
Цікаво, чи розуміє сучасний гарант, що всі його укази по санкціям – це будейого персональна відповідальність перед суб’єктом, якому застосовано санкції. Аза цим суб’єктом стоять норми права, в тому числі і міжнародні, які прописанічітко і які перевірені роками, а не так, як абсурдні, нашвидкуруч.
А далі ще краще, - фраза із закону «рішення про скасування санкційприймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цьогоЗакону, у разі, якщо застосування санкцій призвело до досягнення мети їхзастосування».
Хто буде визначати досягнення мети їх застосування – ага, також невідомо.І знову гарант буде підписувати їх своїм рішенням.
Підсумовуючи, хочеться спитати, що це? Чи знову народу України кидаютьчерговий популізм в очі, начебто дивіться, як ми зараз всіх налякаємо, Європасанкціонує і ми можемо. Тоді і за застосування цього закону можна не хвилюватись,так і залишиться на папері.
Або навпаки, текст неважливий, і важливо було визначити в законі хтобуде відповідати за прийняте, по суті політичне рішення. І саме для цієї особибуде важливим така складова ознак злочину, як суб’єктивна сторона, і як ми вже визначиливідсутня в законі.
А в даному випадку для того хто буде приймати рішення вона може бутитільки одна – свідома / навмисна.
П.С. Наостанок, для народу України. Закон визначив коло суб’єктів, хтоможе ініціювати пропозиції щодо застосування санкцій, але оминув хто саме можеінформувати ініціаторів про встановлені факти порушення прав і свобод громадян,а тому інформувати можемо ми з вами.
Це значить, що коли вас хтось скривдив, навіть з наших суб’єктів, виможете проінформувати про це СБУ, наприклад, чи Кабмін і просити застосуватисанкції до кривдника, наприклад блокування активів, чи ще краще, зупиненнявиконання економічних та фінансових зобов’язань.
О! свіжачок, приклад: банк,телефонує вночі і у вихідний нагадує за кредит, а власник банку хай буде уРосії. Факт є - ваші права порушено, отже вимагайте санкцій до банку, хайзупиняють виконання економічних та фінансових зобов’язань. Красота!.. чи чиєсь самосанкціонування?А ми з вами знову маємо ще один «якось по-дібільному написаний текст».
