Україна опинилася на роздоріжжі, обираючи майбутнє своєї енергетики, коли воднева стратегія постає як одна з ключових можливостей для забезпечення довгострокової енергетичної безпеки та незалежності. У розпал війни країна стикається з численними викликами, які ускладнюють розвиток цього сектору. Однак, як показує європейський досвід, особливо Німеччини, вирішення цих питань може відкрити нові перспективи для держави, бізнесу та суспільства.

Регуляторна невизначеність: базис інвестиційного застою

В умовах воєнного часу Україна не змогла забезпечити стабільної законодавчої бази для розвитку водневих технологій. Без чітких регуляторних норм та стандартів галузь водневої енергетики стає полем ризиків для інвесторів. Регуляторна невизначеність уповільнює залучення приватних інвестицій, а також ускладнює довгострокове планування.

Європейський досвід демонструє важливість стабільного регуляторного середовища. Німеччина є яскравим прикладом країни, яка завдяки чітким державним правилам та планам зробила водневу стратегію частиною свого енергетичного майбутнього. Чіткі стандарти, зокрема в питаннях зберігання, транспортування та використання водню, створюють необхідні умови для інвестицій. Німецька влада забезпечує прозорість та передбачуваність, що сприяє розвитку приватно-державного партнерства в цьому напрямі. Для України ця стратегія могла б стати прикладом, як в умовах регуляторної визначеності інноваційні проєкти отримують імпульс до розвитку навіть у кризові часи.

Відсутність довгострокових державних стратегій: ризики відставання

Відключити

Воєнний час зазвичай вимагає швидких рішень, однак воднева економіка потребує стратегічного планування на десятиріччя вперед. На відміну від багатьох європейських країн, Україна не має чіткої та деталізованої стратегії розвитку водневої енергетики, що виходить за межі короткострокових кризових заходів. Останні місяці свідчать про відтермінування затвердження Водневої стратегії України на період до 2050 року, яка за планом пріоритетних дій Уряду на 2024 рік повинна була бути затверджена до кінця другого кварталу цього року. Саме тому відсутність комплексної політики може відтермінувати прогрес у секторі, де країна має значний потенціал.

Ключовий урок, який варто взяти з ЄС, зокрема з німецького досвіду, — це важливість довгострокового бачення. У 2020 році Німеччина ухвалила Національну водневу стратегію, яка включає конкретні цілі до 2030 року. Країна зосереджена на розвитку інфраструктури для виробництва та використання зеленого водню, його інтеграції в промисловість та транспорт. Подібні плани для України могли б не лише допомогти побудувати міцну енергетичну базу, але й сприяти зменшенню залежності від імпортних енергоресурсів.

Десинхронізація з законодавством ЄС: бар'єр для інтеграції

Воднева енергетика — це не лише інноваційний сектор, а й вагомий інструмент для поглиблення співпраці України з Європейським Союзом. Однак в умовах війни Україна відстає у гармонізації свого законодавства з європейськими стандартами. Це є серйозною перешкодою для бізнесу, оскільки компанії, які планують працювати на європейському ринку, стикаються з труднощами в адаптації до різних регуляторних вимог. Така десинхронізованість також ускладнює транскордонні проєкти, перешкоджає залученню європейських інвестицій та обмежує фінансову підтримку.

Німеччина, як частина ЄС, успішно інтегрує водневі технології у свої економічні плани та співпрацює з іншими державами-членами. Їх приклад показує, як інтеграція з європейським ринком водневих технологій може стати потужним стимулом для інновацій і розвитку інфраструктури. Для України важливо не лише синхронізувати свої закони з європейськими, а й брати активну участь у формуванні спільних ініціатив та проєктів, аби забезпечити довгострокову підтримку з боку ЄС.

Відключити

Висновки: влада як ключ до успіху

Роль держави у створенні водневої економіки є визначальною. Українська влада має докладати постійних зусиль для створення умов, які допоможуть бізнесу та громадському сектору розвивати водневу енергетику. Приклад Німеччини показує, що державне стратегічне бачення, стабільне законодавче середовище та синхронізація з європейськими стандартами — це ключові елементи успіху.

Війна змінює пріоритети, однак саме зараз є час для формування нових економічних підвалин, які забезпечать Україні незалежність у майбутньому. Водень може стати тим рушієм, який виведе країну на новий рівень енергетичної безпеки, але лише за умови, що держава, бізнес і громадянське суспільство працюватимуть в унісон.

енергетична безпека