В даній статті встановлюється правомірність застосування працедавцем до найманих працівників надурочних робіт, тривалість яких складає 3-и астрономічні години протягом 2-х календарних днів підряд.
До осіб, які працюють за трудовим договором, в приватному підприємстві, працедавецьвстановив надурочні роботи, загальна тривалість яких становить 3-и годинипротягом 2-х днів підряд. Чи є такі дії правомірними?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Трудовіправовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюють непростусистему трудового права, мають певні особливості. Зокрема суб’єктний склад згаданихстосунків, будучи вельми різноманітним, водночас включає в себе тих або інших осіб.
Одними з визначних учасників трудовихвідносин є наймані працівники. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чибезстроковим трудовим договором, водночас приносять значну вигоду своїй соціальній та правовій Батьківщині, а також її згуртованому і добропорядномународу.
Правовий статус, який чинне законодавство незалежноїУкраїни гарантує найманим працівникам, будучи вельми багатогранним, водночаспередбачає різноманітні за своєю суттю права, окремі з яких єсоціально-економічними. Вказані можливості, забезпечуючи повну економічнусвободу згаданих осіб, водночас сприяють всебічному розвитку таких учасниківтрудових відносин, як чесних та сумлінних членів громадянського суспільства.
Право на працю визнано одним з визначних соціально-економічнихправ. Наведена юридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України,а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст згаданих норм вчастині чіткого з’ясування граничних норм необхідного застосування надурочнихробіт конкретизується іншими положеннями відповідних законів. Про що саме йдемова?
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцюрізні за своєю суттю права, якимв свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема увідповідності до ч. 2 ст. 63 КЗпП України у виняткових випадках, якіпередбачені вітчизняним законодавством, працедавець може застосувати до окремихнайманих працівників надурочні роботи.
Але треба пам’ятати про те, що чесній тасумлінній праці, яка здійснюється понад встановлену тривалість робочого часу, властивіпевні граничні норми. Зокрема ч. 1 ст. 65 КЗпП України закріплює в собіюридичну норму про те, що загальновизнана тривалість надурочних робіт неповинна перевищувати для будь-якого працівника, що в свою чергу виконує їх,4-ох годин протягом 2-ох днів підряд та 120-ть годин на рік.
Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяєпрацедавцю вчиняти дії, які не суперечать правовим нормам, охопленимвітчизняним законодавством, а такожморальним нормам, загальновизнаним в громадянському суспільстві. Наприклад, вищезазначенаособа може застосувати до найманих працівників надурочні роботи, тривалістьяких в свою чергу складає відповідну кількість, а саме 3-и астрономічні години протягом 2-х календарних днів підряд.
