В даній статті встановлюється правомірність звільнення працівника, який, будучи піклувальником, водночас вчинив прогул без поважних причин.
Прогул засвоєю юридичною сутністю є грубим та зухвалим порушенням юридичних норм, щоотримали своє закріплення в трудовому законодавстві, та моральних норм, які єзагальноприйнятими в громадянському суспільстві. Чи дозволяє трудове законодавство працедавцевірозірвати трудовий договір з піклувальником, що в свою чергу вчинив згаданийпроступок?
Правове регулювання вищевказаного питанняздійснюється за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових відносин, одним з учасників яких єпіклувальник, що вчинив прогул без поважних причин, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР(надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодексзаконів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Будь-яку людину неможна уявити безгарантованого їй правового статусу. Саме він, відображає її фактичний стан умайнових і немайнових відносинах з громадянським суспільством та правовоюдержавою.
Чиннимзаконодавством гарантовано кожній людини різні права і свободи, яким в своючергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Не є якимосьвинятком з цього правила і наймані працівники, що виробляють різні за своїмзмістом матеріальні та духовні блага.
Україна в особі уповноважених центральнихта місцевих органів влади, забезпечує якісну охорону різних за своєю юридичноюсуттю прав та свобод, які вітчизняним законодавством гарантовано фізичнимособам, що працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором напідприємстві, установі організації будь-якої форми власності, а також вфізичних осіб-підприємців. Зокрема згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції Україникожному з таких працівників гарантуєтьсяналежний захист від незаконного звільнення.
Окрім того, не треба забувати про те, щочинне законодавство спрямоване на цілеспрямоване утвердження різних за своєюсуттю людських цінностей. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство,материнство й батьківство, про що закріплено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткий зміст вказаних норм в частиніз’ясування своєрідних особливостей, властиві трудовим відносинам, безпосереднімсуб’єктом яких в свою чергу є піклувальник,що вчинив прогул без поважних причин, конкретизують інші закони. Про що саме йде мова в даному випадку?
Одним з найголовніших учасників трудовихправовідносин є працедавець. Без цієї особи виникнення вищевказаних стосунківне вважається можливим. Дане судження пояснюється тим, що трудовий договір єюридичним фактом, що обумовлює неодмінну появу відносин, що за своїм змістом єтрудовими. А безпосередніми учасниками зазначеної домовленості є відповіднісуб’єкти, під одним з яких треба розуміти особу, що використовує найману працю.
Правовий статус, гарантований працедавцю, єскладним та багатогранним. Зокрема згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українивказана особа може розірвати не тільки строковий трудовий договір, термінчинності якого не завершився, а й трудовий договір, укладеного на невизначенийтермін, у випадку прогулу (в тому числівідсутності на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без причин, що засвоєю сутністю не є поважними.
Однак поодинокі працівники є істотнимивинятками зі вказаного правила. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 1861 КЗпПУкраїни, працедавець не може звільнити окремих працівників, до переліку яких,наприклад, належить піклувальник.
Таким чином, працедавець не може достроковорозірвати трудовий договір з окремими працівниками, що вчинили прогул безпричин, які в свою чергу не є поважними. Одним з таких трудівників єпіклувальник.
