"Пастка 24", або сонячно-курячий парадокс

Що насправді вбиває "дрібна" правка 24 до Законопроекту про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Отже, ви впевнено просуваєтеся до частини травня, відомої як “післясвят”, і  майже забули, як тиждень справилися зі взводом пасок і перемогли в кількох битвах на крашанках. А тепер уявіть, що машина часу переносить вас у 25 квітня, коли Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроект № 8449-д з вже знаменитою поправкою 24. І приходите ви на свій базар на Героїв Дніпра (чи Житній ринок, чи Деміївський, чи вінницький “Урожай” - що вам ближче) купити домашніх жовтеньких яєць на ті самі крашанки. А ваша перевірена, добре знайома постачальниція Марія Павлівна (в якої ви вже два роки купуєте дари її садиби) і каже “Немає сьогодні домашніх яєць. Верховна Рада заборонила їх продавати, якщо кури вільно пасуться, а не живуть в капітальних курниках”.

Зрада? Зрада! Але до чого тут сонячні кіловати і поправка 24?

В законопроекті № 8449-д ВР фактично обмежила право значної кількості громадян заробляти на своїй приватній власності - оголосила одні яйця “рівнішими” за інші. І як відповідь на це хочу запропонувати три постулати економічної свободи:

1. кожна курка має право нести яйця - а кожен квадратний метр - отримувати сонячні промені;

2. кожен власник кожної курки (і не тільки курки) має право заробляти на своїй приватній власності - курці чи метрі квадратному;

3. обмеження права заробляти на своїй приватній власності є економічною дискримінацією.

Проголосивши «перемогу» з підвищенням дозволеної потужності сонячних станцій домогосподарств до 50 кіловат, ВР (випадково, з третього разу) технічно цю можливість зарубала, закріпивши можливість заробляти на «зеленому» тарифі тільки власникам дахових і фасадних станцій. І сонячні станції приватних домогосподарств зараз бігають, як курка без голови :(  Бо 50 кіловат потужності при найпотимальнішому спрямуванні і нахилі даху - це щонайменше 350 метрів квадратних даху. Точніше, одного його схилу, якщо маєте двосхилий дах. Ви багато довкола бачите будинків з дахами в 700 метрів?

Ми вже увійшли в часи, коли кіловат-година є таким самим товаром, як і куряче яйце. Таким же товаром є не лише кіловат-година, але й послуги балансування енергосистеми через накопичення цієї самої енергії. В 70х громадяни не могли купити собі турбіну в “Турбоатому” та генератор до неї. Але технології демократизуються - і зараз фотовольтаїчні панелі та акумулятори доступні чи не в кожному будівельному магазині.

Проте в Україні ціле Міністерство відповідає за те, щоб не помічати нові енергетичні реалії - чи, навіть, навмисне захищати старі. Ті самі - з 70х. Рубаючи свободу домогосподарств заробляти на приватній власності, законодавець разом із Міністерством Вугілля фактично обрубає середньому класу можливість заробляти на сонячній енергії. Це викликає очевидне незадоволення в цього самого середнього класу. А він терплячий, але коли дістати, то чомусь починає складати в багажник шини.

Що ще рубає поправка 24 - це частину фінансової незалежності громад. Не факт, що кожна Марія Павлівна на базарі платить ПДФО з виручки, а от податки на доходи власників малих сонячних електростанцій  з дуже великою ймовірністю потрапляють в бюджет. І що важливо: 60% ПДФО надходить до місцевих бюджетів, фінансово підсилюючи децентралізацію і громади, в яких встановлені домашні сонячні станції.

Зараз складається враження, що дехто з фейсбук-"експертів" отримали нову методичку і синхронно почали штовхати тезу про те, що «приватні станції в домогосподарствах призначені тільки для компенсації власного енергоспоживання, а не для заробітку». Це, м’яко кажучи далека від реальності маніпуляція.  В усьому світі, прагнучи прискорити енергетичний перехід, уряди залучають більше гравців до «зеленої» генерації. І роблять це, в першу чергу, інвестиційними методами. Німецький “зелений” тариф та американський Net Metering, сертифікати підтримки малої відновлюваної генерації австралійського Clean Energy Council - ці та багато інших механізмів спрацювали та працюють саме завдяки тому, що вони дають реальний стимул для інвестування великому колу гравців у відновлювану енергетику. Це створює новий клас гравців, які водночас є споживачами та виробниками енергії - проз’юмерів (prosumers), яких мотивує  прибутковість і окупність, а не тільки власне споживання. А для країни це означає появу мільйонів нових учасників енергетичного ринку, демократичного і децентралізованого.

Власне, глобальний енергетичний перехід рухають саме три “Д”: децентралізація, декарбонізація, діджиталізація. Але децентралізацію в нас прочитали доволі дивно. І основу «зеленого» переходу вирішили покласти на мега-станції, сотні мегават потужності яких якраз і потребують максимального балансування - переважно, вугільною енергетикою, брудною і вельми дорогою. А реально децентралізовану генерацію «випадково» зарубали. З третього разу.

Власне, щодо причин цієї випадковості: ходять чутки, що стривоженість пана Олександра Домбровського та міністра Ігоря Насалика “катастрофічним” впливом цілих 160 мегават малої сонячної генерації на тарифи йде від дуже уважного прислуховування до представників обленерго. Які страждають, і мережі яких не готові до навали «сонячної дрібноти». Але так само є чутки і про те, що стражденні обленерго в процесі приватизації мали певні інвестиційні зобов’язання щодо оновлення мереж. І навіть ніби гроші закладали в тарифи. Але мережі чомусь не готові і практично на грані. Тим часом нові економічні та енергетичні реалії, стукаються в мережі. І цей рух тільки набиратиме обертів та потребуватиме нових нормативних рішень, що забезпечуватимуть економічну свободу на енергетичному ринку.

В більшості світових столиць намагання визначити в ручному режимі, що тільки кури породи “Донецька Шахтарська”, “Вінницька Губернаторська” чи “Харківська Міліцейська” та їхні гібриди мають право нести золоті яйця зеленого кольору - не отримало би підтримки. Зокрема, антикорупційних органів. Але в нашій моделі «економічної свободи» відсікання від інвестиційних можливостей менших гравців дещо нагадує епоху раннього Януковича.

І якщо в.о. Голови Комітету з питань ПЕК припустився прикрої помилки, випадково, з третього разу провівши поправку 24, то було б дуже логічним її терміново виправити, щоб не позбавляти середній клас можливості заробляти на своїй землі і платити податки своїм громадам. І щоб остаточно виправити неприємний післясмак від прикрої “пастки 24”, пану Домбровському варто, крім полегшення доступу до ринку і мереж індивідуальних домогосподарств в приватних будинках, запропонувати також стимули і механізми для мешканців багатоквартирних будинків. Бо є чутки, що їхні можливості  заробляти на «зеленій» енергії з міських дахів також несправедливо обмежені. А дати доступ всім, і малим і великим, до ринку балансуючих послуг - так це взагалі буде поглядом в енергетичне майбутнє наступного рівня.

Якщо такі зміни дійсно стануться - це буде важливий крок на шляху до енергетичної демократії і справжньої енергетично децентралізації. Зрештою, всі “кури” будуть рівні в правах І ви можете обирати, де купувати яйця - на базарі чи в супермаркеті.