Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Першим "дзвоником" став феномен масового російськомовного патріотизму під час найгарячішої фази воєнних дій у 2014-му. Без консолідації значної частини активних громадян - незалежно від їхньої мови спілкування - навколо української ідеї Києву навряд чи вдалося б нейтралізувати сепаратизм у більшості південно-східних регіонів.
В умовах війни краще унаочнилися й переваги білінґвізму (двомовності) українців. Тут варто згадати хрестоматійний приклад війни 1812 року: не останнім чинником поразки Наполеона було те, щов його війську російську мову розуміли лічені одиниці, натомість більшістьофіцерів Олександра І володіла французькою. Характерно, що під час війни наДонбасі у схожому із наполеонівськими вояками становищі часом опинялисямосковські найманці, коли їм доводилося прослуховувати радіоперехопленнянезрозумілою для них українською мовою - само собою, що в наших бійців такихпроблем із розумінням мови противника не виникало...
Навіть із наведених очевидних фактів випливає, що знання російської в нинішній ситуації є нашою перевагою, а не лише "тяжким наслідком окупації та русифікації". Тому насправді подальше скорочення обсягів викладання російської в системі освіти абсолютно не в наших національних інтересах. Навпаки, в українських школах і вишах вона має бутисеред пріоритетних для вивчення іноземних мов, поряд із англійською. Причому це не вимагатиме збереження (чи, тим паче, збільшення) наявної кількості російськомовних закладів освіти - досить, повторюю, забезпечити необхідні навчальні курси в україномовних. Не доведеться приймати і якусь спеціальну "державну програму розвитку російської мови в Україні" - тим більше, всі ми знаємо, як у нас "працюють" такі державні програми. Але самими лише констатаціямифактичної двомовності "української політичної нації" та гаслами "Єдина Країна/ Единая Страна" тут теж не обійтися.
Надалі цілкомлогічним кроком були б унормування та стандартизація українського варіанту московськоїмови - "української російської" - за зразком "американської англійської" чи "австрійської німецької". Нова мова повинна стати вагомим культурним полюсом,а, відтак, нашим геостратегічним ресурсом на пострадянському російськомовномупросторі - в зоні безпосередніх національних інтересів України. Таким чиномбуде покінчено із монополією РФ і "русского міра" на репрезентацію російськоїідентичності у Північній Євразії - одному з головних геополітичних "призів" ХХІстоліття, активна участь Києва у сутичці за який є практично неминучою.
Отже, попри те, що дискусію щодо державного статусу російської мови в Україні слід вважати раз і назавжди закритою, "сусідську" в жодному разі не варто прирівнювати до звичайної іноземної. Цього вимагає сама логіка безпеки й суб'єктності нашої держави.
29.11.2016 21:12
"Українська російська": погляд у майбутнє
Тривалий час мовне питання в Україні - а, реально, питання ролі та статусу російської мови - було вкрай заполітизованим і спричиняло гострі внутрішні протистояння. Війна, що поставила нашу державу на межу виживання, дала змогу по-новому поглянути на багато
Тривалий час мовне питання в Україні - а, реально, питання ролі та статусу російської мови - було вкрай заполітизованим і спричиняло гострі внутрішні протистояння. Війна, що поставила нашу державу на межу виживання, дала змогу по-новому поглянути на багато давніх проблем, усвідомивши пов'язані з ними можливості. Відтак, мовна дійсність України також на наших очах перетворюється з причини розбрату та гальмування на чинник єднання й наступу.Першим "дзвоником" став феномен масового російськомовного патріотизму під час найгарячішої фази воєнних дій у 2014-му. Без консолідації значної частини активних громадян - незалежно від їхньої мови спілкування - навколо української ідеї Києву навряд чи вдалося б нейтралізувати сепаратизм у більшості південно-східних регіонів.
В умовах війни краще унаочнилися й переваги білінґвізму (двомовності) українців. Тут варто згадати хрестоматійний приклад війни 1812 року: не останнім чинником поразки Наполеона було те, щов його війську російську мову розуміли лічені одиниці, натомість більшістьофіцерів Олександра І володіла французькою. Характерно, що під час війни наДонбасі у схожому із наполеонівськими вояками становищі часом опинялисямосковські найманці, коли їм доводилося прослуховувати радіоперехопленнянезрозумілою для них українською мовою - само собою, що в наших бійців такихпроблем із розумінням мови противника не виникало...
Навіть із наведених очевидних фактів випливає, що знання російської в нинішній ситуації є нашою перевагою, а не лише "тяжким наслідком окупації та русифікації". Тому насправді подальше скорочення обсягів викладання російської в системі освіти абсолютно не в наших національних інтересах. Навпаки, в українських школах і вишах вона має бутисеред пріоритетних для вивчення іноземних мов, поряд із англійською. Причому це не вимагатиме збереження (чи, тим паче, збільшення) наявної кількості російськомовних закладів освіти - досить, повторюю, забезпечити необхідні навчальні курси в україномовних. Не доведеться приймати і якусь спеціальну "державну програму розвитку російської мови в Україні" - тим більше, всі ми знаємо, як у нас "працюють" такі державні програми. Але самими лише констатаціямифактичної двомовності "української політичної нації" та гаслами "Єдина Країна/ Единая Страна" тут теж не обійтися.
Надалі цілкомлогічним кроком були б унормування та стандартизація українського варіанту московськоїмови - "української російської" - за зразком "американської англійської" чи "австрійської німецької". Нова мова повинна стати вагомим культурним полюсом,а, відтак, нашим геостратегічним ресурсом на пострадянському російськомовномупросторі - в зоні безпосередніх національних інтересів України. Таким чиномбуде покінчено із монополією РФ і "русского міра" на репрезентацію російськоїідентичності у Північній Євразії - одному з головних геополітичних "призів" ХХІстоліття, активна участь Києва у сутичці за який є практично неминучою.
Отже, попри те, що дискусію щодо державного статусу російської мови в Україні слід вважати раз і назавжди закритою, "сусідську" в жодному разі не варто прирівнювати до звичайної іноземної. Цього вимагає сама логіка безпеки й суб'єктності нашої держави.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Відсутність у міськради коштів на сплату судзбору як підстава для звернення прокурора Євген Морозов 10:17
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін вчора о 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов вчора о 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак вчора о 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж 17.10.2024 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков 17.10.2024 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко 17.10.2024 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов 17.10.2024 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко 17.10.2024 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська 17.10.2024 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов 17.10.2024 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов 17.10.2024 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
Топ за тиждень
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 750
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 381
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 215
Популярне
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 36864
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 35735
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8393
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 8096
-
Тігіпко купує третій банк
Фінанси 6685
Контакти
E-mail: [email protected]