Позов до Президента України – необхідна умова призначення суддею?
З початку року до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовами до Президента України звернулось уже 35 кандидатів на посади суддів з 13 областей.
Закріплені Конституцією України повноваження Президента України призначати на посаду судді реалізуються через заплутаний лабіринт з нормативних та фактичних шляхів.
Судовою реформою з 2016 року впроваджено порядок добору на посаду судді за участі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя. Останній етап – видання указу Президента України про призначення на посаду судді у разі внесення Вищою радою правосуддя (далі – ВРП) відповідного подання. Призначення на посаду судді має здійснюватися без перевірки додержання встановлених законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
П'ятий президент України Порошенко П.О. констатував, що виконує абсолютно церемоніальну функцію, підписуючи указ про призначення судді, а внаслідок судової реформи суттєво знижено вплив президента на судову гілку влади.
Незважаючи на всі здобутки реформи, станом на 31.08.2020 р. суддівський штат в Україні вакантний майже на третину (2140 з 6749) не через відсутність бажаючих.
Звичайно, наявна конструктивна критика органів суддівського врядування щодо їх діяльності на стадіях добору на посаду судді. Не заперечуючи існування й інших проблем, сконцентруємось на тернях фінального етапу – призначення на посаду судді Президентом України.
Безпідставне зволікання
Ще з 2010 року закон зобов’язує президента видати указ про призначення на посаду судді протягом 30 днів з отримання подання Вищої ради правосуддя (а раніше – Вищої ради юстиції). Підстави для відмови при цьому не передбачені.
Протягом серпня президент призначив 90 суддів. На жаль, проблему це не вирішує – очікування призначення породжує зневіру у правосудді. За інформацією Вищої ради правосуддя (№ 34179/0/9-20 від 18.09.2020 р.) лише за період з 01 січня по 01 вересня 2020 року ВРП внесла Президентові України подання про призначення 443 кандидатів на посади суддів місцевих судів.
З початку року до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовами до Президента України звернулось уже 35 кандидатів на посади суддів з 13 областей. Їх вимоги зводяться до наступних:
- визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо не видання указу про призначення на посаду судді та
- зобов’язання Президента України видати відповідний указ.
Принаймні 7 суддів вже призначено на посади до вирішення справ по суті. Можемо спрогнозувати, що їх кількість збільшиться, оскільки чимало позовів подано нещодавно.
Деякі з позивачів були рекомендовані Вищою радою юстиції, подання якої Президент мав розглянути до 30.09.2016 р. (і не розглянув).
За весь час роботи Верховного Суду жоден позивач не спромігся зобов’язати Президента видати указ про призначення на посаду судді. І лише один раз було укладено мирову угоду, за якою Президент Порошенко П.О. визнав свою бездіяльність, що полягала у не виданні указу про призначення на посаду понад 7 місяців.
Так, позивач суддя Октябрського районного суду міста Полтави Лариса Гольник, не зважаючи на призначення на посаду, добивалася визнати протиправною бездіяльність Президента та стягнути матеріальну шкоду. Заява про примирення передбачає відмову від стягнення матеріальної шкоди та затверджена до розгляду справи по суті (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82406268).
То як бути?
Складається враження, що церемонія підписання указу президентом не перший рік мутує у церемонію судових спорів з президентом. Після проходження 14-ти стадій на шляху до призначення кандидати на посади суддів залишаються перед вибором – подавати позов чи чекати з моря погоди. Як свідчить практика, позов – це інструмент, що може пришвидшити строки такого призначення. Та відсоток сміливців, які втомилися чекати, невисокий. А тому відкритим залишається питання, чи змінить ситуацію збільшення кількості спорів.
Не випадково Конфуцій розглядав церемонії як мірило в управлінні державою.
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда вчора о 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик вчора о 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов вчора о 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч вчора о 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова вчора о 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко вчора о 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук вчора о 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко вчора о 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов вчора о 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер вчора о 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан 14.05.2025 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко 14.05.2025 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв 14.05.2025 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева 14.05.2025 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер 14.05.2025 08:50
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 32748
-
Змагання за Трампа. Чому Зеленський вирішив летіти в Туреччину, а Путін – відмовився
12294
-
Найбільше замовлення в історії Boeing: Qatar Airways купить 210 літаків
оновлено Бізнес 8395
-
Склад делегації РФ показує справжнє ставлення до переговорів. Що робити нам
Думка 7319
-
Колишній керівник кондитерської корпорації Roshen очолив племзавод
Бізнес 6268