Значну частину пошукових запитів, за якими відвідувачі приходять на юридичний сайт,
містять слово «безкоштовно»: безкоштовна юридична консультація, адвокат
безкоштовно, безкоштовна правова допомога тощо. Хоча ... Чому дивуватися?
Будь-які безкоштовні за
Значну частину пошукових запитів, за якими відвідувачі приходять на юридичний сайт, містять слово «безкоштовно»: безкоштовна юридична консультація, адвокат безкоштовно, безкоштовна правова допомога тощо. Хоча ... Чому дивуватися? Будь-які безкоштовні заходи викликають ажіотаж.
Маємо багато синонімів слова «безкоштовно»: задурно, даром, на даровщинку , на дурничку, дурничками, за спасибі, за так грош и, задарма. І напевно, що це не вичерпний перелік. Співвітчизники настільки ласі до безкоштовного, що це стало предметом численних жартів, анекдотів, прислів'їв і приказок: «На халяву і оцет солодкий», «Безкоштовний сир тільки в мишоловці», «Дармо лікуєшся – дарма лікуєшся».
Багато років радянська влада вабила гаслом: «При комунізмі все буде безкоштовно». А поки, ось вам, дорогі пролетарі, безкоштовну медицину, безкоштовну освіту, безкоштовні путівки, а для слуг народу ще й безкоштовні магазини. Тільки те, що всі ці нібито безкоштовні блага, які «подарувала» радянська влада, не такі вже й безкоштовні, що за все це потрібно було безкоштовно працювати, як-то соромливо не згадувалося.
Страх бути відлученим від загальної безкоштовної годівниці охоплював більшість населення колишнього СРСР. Сам факт переходу від соціалізму до капіталізму, від тоталітаризму до демократії не може моментально змінити свідомість людини. Й живе дотепер у багатьох туга за дармовщиною. Вони будуть лаяти всіх і вся, жити в злиднях, але проявити сяку-таку ініціативу, по всій видимості, нездатні.
Тема "ділитися треба", необережно анонсована людиною досить відомою і небідною, бадьоро і радісно була підхоплена, в основному, тими, хто чомусь вирішив, що невисока сума щомісячного доходу є для них підставою до того, щоб стати в цьому житті паразитом. У "здоровому" наданні безплатної допомоги ключовою є не стільки тема соціальної справедливості (це взагалі утопія), скільки тема особистої відповідальності. Соціально благополучна людина зацікавлена у тому, щоб жити в суспільстві, яке і в цілому соціально благополучно, а тому для неї природно прагнення ділитися з іншими тим, що у неї є гарного, причому не завжди мова йде про щось матеріальне. Гроші, це, на щастя, не єдина субстанція, яку можна конвертувати в добро. У добро можна конвертувати і свої професійні можливості.
Якщо подивитися ще ширше, то справа, звичайно, не тільки в радянській владі. Є такий вислів: «ввібрала з молоком матері». З молоком матері вбираємо, зокрема, казки. Що можна чекати від співвітчизників, дитинство яких супроводжували Золота рибка, яка дармо виконує бажання, Квітка-семицвітка, що не вимагає від своєї господині найменшої праці. Казки з народження плекають ілюзії того, що отримувати подарунки (дарма, на дурничку) і нічим за це не розплачуватися - цілком реально. А ось іноземці Синдереллі потрібно було багато працювати, щоб в результаті отримати нагороду - стати принцесою. Елізі, принцесі у вигнанні, довелося голими руками плести сорочки з кропиви, щоб із зачарованих лебедів перетворити своїх братів знов у принців. Русалочці довелося багато чим пожертвувати, щоб бути поруч зі своїм коханим, а потім і зовсім розлучитися з життям, тільки щоб її коханий був щасливий.
Дармовщина розбещує
Важко людині боротися зі спокусами «дармовщини». Але вона не стоїть на місці, розвивається. З дорослішанням людина починає усвідомлювати, що нічого в цьому світі не буває просто так, нічого не дається даром, за все треба платити. По суті справи, будь-які стосунки між людьми, якої б сфери життя вони не торкалися - любов, дружба, бізнес, творчість - це обмін. Якщо правник консультує свого клієнта, він витрачає час на роботу, витрачає енергію на спілкування. Праця повинна бути відповідним чином винагороджена.
Навіщо правники надають послуги безкоштовно? Причин декілька: хтось не надто впевнений у собі, хтось демпінгує, знижуючи можливі заробітки своїх колег; хтось заманює клієнта, сподіваючись, що безкоштовна консультація згодом перейде в платну. Мало хто з «дарувальників» замислюється, що подібна дармовщина розбещує клієнтів. Люди, які прагнуть отримати щось, не заплативши, в духовному плані деградують. Крім того, безкоштовне не цінується. Дорожче купиш - більше цінуєш.
Любителі дармовщини не вміють цінувати не тільки чужу, але і свою працю. Виходить, що прагнення належним чином оплатити отримані послуги свідчить про зрілість. Звичайно, випадки бувають різні: людина потрапила в біду, допомога їй потрібна терміново, а грошей у цей момент немає, але таке трапляється рідко. Правники діляться з клієнтами своїми часом та енергією і мають право на еквівалентну компенсацію. Важливо знайти ту межу, яка відділяє невелику безкоштовну професійну пораду від «безкоштовного сиру», який приведе людину у мишоловку.
Благодійність виховує споживацтво. Однак, в кінцевому підсумку, все залежить від того, які форми вона приймає. Надання безкоштовних послуг має ґрунтуватись на принципі "не тільки нагодуй рибою, але дай вудку і навчи нею користуватися". Безкоштовна консультація має бути не лише допомогою в екстреному випадку, але й дати вміння і навички, сприяти самостійності її отримувача у вирішенні його проблем.
Ділитися даром
Існують і інші приказки: "Роби добро і кидай його у воду, воно тобі завжди добром повернеться". Але спробуйте прийти в магазин, набрати кошик продуктів і пройти повз охорону і каси, мотивуючи тим, що хочете отримати все це безкоштовно, тому що люди повинні робити один одному добро.
Може здатися, що задарма - це від слова «дар», «дарувати», обдаровувати своїм даром. Проте, ніхто задарма дар не отримує. Правники, які дійсно мають дар, або вже заплатили за нього платою за навчання, безсонними ночами, хворобами, невдалим особистим життям або ж потім розплачуються за цей дар тими ж безсонними ночами, платою за юридичні видання, хворобами, відсутністю особистого життя і іншим...
Чому дар дається не всім поголовно, а комусь конкретному? Мабуть тому, що не кожний зможе нести тягар цієї місії. А дар дається найбільш гідним і найсильнішим. Адже плата за дар буває настільки важкою, що переважна більшість з радістю відмовилися б від нього - та не можуть... повинні...
Вартість дару
Гонорар, який взятий за чесну працю не може вважатися приниженням професії. Як тільки судовий захист та представництво оформляються в окрему професію, виникає питання їх оплати. Адвокатура ніколи не була повністю безоплатною. Римські адвокати республіканського періоду хоча не мали права укладати угоду про гонорар, але могли отримати подарунки від клієнтів після закінчення процесу.
Адвокат Сулій у свій захист звертався до імператора Клавдія: "Красномовство не може бути безоплатним, тому що в противному випадку, піклуючись про чужі інтереси, ми втрачали б з уваги свої власні... ніхто не ставить за мету те, від чого не може передбачити ніякого плоду…якщо заняття будуть позбавлені винагороди, то вони загинуть». Згодом Клавдій дозволив адвокатам брати гонорар у розмірі не більше 10 тис. сестерціїв. Однак адвокати знайшли способи обійти заборону (наприклад, брали 10 тисяч за кожну процесуальну дію).
В період владарювання Олександра Сівера в III ст. ставлення до гонорару змінилося. Адвокати отримали право позову про гонорар. При цьому вперше були сформульовані критерії, якими керувався суд при визначенні розміру гонорару адвоката, якщо між адвокатом і клієнтом відсутня угода. Розмір залежав від роду справи, таланту адвоката, звичаїв адвокатури та важливості судової інстанції, але не міг перевищувати встановлену таксу.
Історія юридичної професії свідчить про те, що завжди існували дві протилежні позиції: безкорисна допомога та звичайний прибутковий бізнес. Істина, мабуть, посередині. Плата за юридичні послуги є мірою поваги до правника як зі сторони клієнта, так і самого правника до себе. В ідомий адвокат Федір Плєвако казав , що «с тех пор как изобретены деньги, проблема выражения благодарности перестала быть чересчур затруднительной».
Межі ентузіазму
Про духовні та маркетингові аспекти послугprobonoнаписано багато. Їх користі ніхто не заперечує. Та чи буває безкоштовне якісним? Якщо зазвичай стимулом є розмір гонорару, то що є стимулом безкоштовної праці? І якщо мотивація безкоштовної праці слабка та ентузіазму не вистачає, можна припустити, що зусилля та можливості будуть заощаджені для оплачуваної роботи. А це, звісно, відобразиться на якості безоплатних послуг. Крім того, таке постійне «заощадження», відкладення праці у повну силу на майбутнє може призвести до зниження професіоналізму.
Втім, гроші – це лише один із видів заохочення, хоча й дуже важливий. Дійсно професійні правники можуть отримувати задоволення від професійно виконаної роботи.
Безкоштовність за призначенням
Певним чином підвищити мотивацію надання безкоштовних послуг може відповідь на питання – чи дійсно клієнт не має можливості оплатити роботу та чи дійсно він потребує допомоги і не намагається скористатись можливістю отримати щось задарма. Питання "як я можу переконатися в тому, що моя допомога дійшла за призначенням?", по суті, має просту відповідь. Все залежить тільки від готовності витратити якийсь час на те, щоб простежити шлях своєї допомоги. Більше того, має сенс бути готовими до того, що і особиста адресна допомога далеко не гарантує, що вона неодмінно стане в пригоді. І зробити тут нічого не можна, це, що називається, професійні ризики.
Внутрішній спокій - питання внутрішньої психологічної стабільності. Не в сенсі "я свою добру справу зробив, а як вони там моїми порадами розпорядяться, це вже на їх совісті". Якщо рішення про надання послуг безкоштовно прийняте свідомо, то, вирішивши довіряти, має сенс довіряти. В іншому разі є ризик нажити виразку шлунка.
Користь безкорисного
Не є таємницею, що надання послуг probonoвикористовується як інструмент PR. Існує точка зору, заснована, в тому числі, на Євангелії, що права рука не повинна знати, що робить ліва, і тому кожен, хто хоче визнання за свої благі справи, нещирий у своїх поривах і корисливий.
Очорнити, знайти приховані мотиви, непорядні прийменники не складно. Чи треба відповідати на питання - кому це вигідно? Чому ми готові звинуватити в особистому піарі, але при цьому рідко замислюємося, скільки потрібно мужності, щоб своїм ім'ям гарантувати якість надаваної безкоштовно допомоги?
Багато хто не зберігає анонімність тільки тому, що саме популярність допомагає вирішувати поставлену задачу максимально ефективно. Бажання конкретної людини надати допомогу і при цьому залишитися неназваною - гідно поваги як позиція, але, якщо ми хочемо не лише разово допомогти, але й привернути увагу суспільства і держави до соціальних проблем, вирішувати їх мовчки не вийде.
