Уряд, попри позитивну динаміку податкових надходжень до держбюджету протягом січня-квітня, зіштовхується зі зростаючою проблемою джерел фінансування видатків держбюджету поточного року. Головна складність — це все менша впевненість у продовжені співпраці з МВФ та отримання від нього хоча б одного траншу кредиту, який має надійти на фінансування дефіциту держбюджету.
Мінфін міг у січні-першій половині лютого вийти на ринок зовнішніх запозичень, але урядовці не відчули зміну настроїв інвесторів, які в умовах успішного процесу вакцинації у провідних країнах світу, і відповідно активного економічного зростання, почали з другої половини лютого виходити з боргових цінних паперів з фіксованою дохідністю, натомість купуючи акції. Зараз запозичення на західних ринках, особливо для держав та корпорацій третього світу, стали коштувати значно дорожче, і не факт, що уряд зможе повністю рефінансувати на зовнішніх ринках запозичення в іноземних валютах, які робились у попередні роки.
Виходячи з цього, в уряді у закритому форматі, без обговорення з експертами та профільними асоціаціями, підготували зміни до податкового законодавства, спрямовані на те, щоби ще цього року, по можливості — вже з першого липня, збільшити податкове навантаження на бізнес. Але, як буває зазвичай в Україні, відповідний проект змін потрапив в інформпростір і почалось вивчення пропозицій урядовців, які покликані знайти додаткові джерела надходжень до бюджету.
Впевнений, щодо цієї урядової творчості буде висловлене ще багато зауважень експертів та нардепів, якщо його все ж таки офіційно зареєструють в парламенті. Ще з більшою впевненістю можна стверджувати, що ухвалювати цей урядовий законопроект у турборежимі навряд чи доречно. Бо як засвідчив досвід 2019 року, ні до чого доброго це не призводить.
Виходячи з цього, прокоментую лише декілька урядових новацій.
Спочатку хотілось би вкотре нагадати, що Податковий кодекс (ПК) передбачає, що “зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року”. Тобто, бажання урядовців, щоби податкові зміни почали діяти вже з першого липня, прямо суперечать ПК. І не факт, що потім такі зміни, ухвалені всупереч ПК, не будуть оскаржені у Конституційному Суді України. Але крім того є сумніви, що навіть в разі ухвалення запропонованих урядовцями змін до ПК, сподівання на додаткові податкові надходження справдяться.
На підтвердження своїх сумнівів, прокоментую лише одну пропозицію урядовців. Вона стосується так званої проблеми форестелінгу, яку мені вже доводилось раніше неодноразово коментувати.
Нагадаю, про що йдеться. Перед збільшенням ставки акцизного податку виробники та імпортери накопичують тютюнові вироби на складах. Відповідно до того сплативши до держбюджету кошти за акцизні марки за старою ставкою акцизного податку.
Ця проблема перетворилася у довгограйну платівку. Інколи здається, що народні депутати, а тепер і урядовці, змагаються у тому, як її врегулювати, не усуваючи причин, які її породили. Необхідно зазначити, що у діючому законодавстві є норма, відповідно до якої виробники тютюнових виробів в останньому кварталі року можуть придбавати акцизних марок не більше ніж 115% від середньомісячної кількості марок за останні три місяці.
Боротися з форестелінгом цей доволі одіозний “слуга народу” збирався шляхом застосування обмежень щодо придбання акцизних марок перед будь-яким підвищенням акцизу. При цьому, в якості розрахунку він пропонував визначати середньомісячну кількість придбаних акцизних марок не за три останні місяці, а за шість. Крім того, він запропонував ще й обмежити обсяг реалізації виробниками/імпортерами продукції на ринку України. У разі порушення обмежень – «штраф» у вигляді збільшення акцизного зобов’язання на 50% (застосовується коефіцієнт 1,5).
Так от у кабмінівському законопроекті є лише одна відмінність від пропозиції «слуги народу»: пропонується визначати середньомісячну кількість придбаних акцизних марок та середньомісячні обсяги реалізації продукції за останні дев'ять місяців. На цьому відмінності від вщент розкритикованого експертами законопроекту пана Холодова фактично завершуються.
Урядовий законопроект в цій частині має ті самі недоліки, що і пропозиції пана Холодова.
Нагадаю, в чому ж полягають негаразди його законодавчих ініціатив, які перекочували в урядовий законопроект.
Розроблені урядовцями зміни стримуватимуть розвиток підприємств тютюнової галузі і їхній внесок в економіку держави. Обмеження щодо реалізації вітчизняним виробником/ імпортером тютюнової продукції та у разі перевищення застосування «штрафних» санкції, у разі, якщо показники реалізації чи імпорту продукції перевищуватимуть «дозволені» законопроектом рівні, нівелюють всю суть ведення підприємницької діяльності.
До речі, якщо цей законопроект таки буде ухвалений і введений в дію з першого липня, це означатиме, що зазначені 9 місяців уже почалися, тобто, зміни вводяться заднім числом.
Крім того, такий підхід є антиконкурентним. Оскільки, фактично, фіксується частка кожного підприємства на ринку. Це не дозволить оперативно реагувати на зміну ситуації на ринку та збільшувати підприємству свою частку на ринку.
Також урядовці, можливо цілком свідомо, пропонують створити конкурентні переваги одним учасникам ринку, і штучні перешкоди – іншим. Норми законопроекту розповсюджуються лише на тютюнові вироби. Водночас, на ринку України є ТВЕНи, які відповідно до чинного законодавства досі не відносяться до тютюнових виробів.
Отже, обмеження не будуть застосовуватися до них. Тобто, урядові ініціативи не враховують всю існуючу продукцію на ринку, і таким чином компанії, які виробляють продукцію, яка не відноситься до тютюнових виробів (але фактично нею є), будуть користуватись більш вигідним становищем на ринку, оскільки в частині цієї продукції не підпадатимуть під запропоновані законопроектом обмеження.
Слід також наголосити, що урядові ідеї порушують принципи ринкової економіки та суперечить процесам дерегуляції підприємницької діяльності. Запропоновані зміни, по факту, є нічим іншим як втручанням держави в підприємництво, що негативно відобразиться на інвестиційній привабливості України, міжнародних бізнес-рейтингах, оскільки законопроект відверто спрямований на посилення регулятивного втручання держави в цілу галузь.
Крім того, що можливо найважливіше для сподівань урядовців, антифорестелінгові новації не призведуть до додаткових податкових надходжень.
Тому що те, що бюджет не отримає в січні за підвищеними ставками акцизу, він отримає в грудні. Просто надходження «зсуваються» у часі, але сума надходжень за рік принципово не зміниться.
У зв'язку з черговим приступом боротьби з форестелінгом хочу знову повторити, що вже неодноразово пояснював.
Проблема форестелінгу виникла внаслідок надшвидкого щорічного зростання акцизу на тютюнові вироби, породжуючи до того ж карколомне зростання “тіньового” обороту тютюнових виробів. Доходи мільйонів громадян, які мають залежність від шкідливої звички тютюнопаління, зростають значно повільніше ніж вартість тютюнових виробів. Тому вони готові купувати цигарки невідомого походження та сумнівної якості, наражаючи своє здоров'я значним додатковим ризикам. В результаті держава не отримує ані додаткових надходжень до держбюджету у бажаних розмірах, ані зменшує кількість тютюнозалежних громадян.
Вирішити проблему з форестелінгом та зупинити нарощування тіньового обороту тютюнових виробів можна у повній відповідності з домовленостями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Для цього потрібно розстрочити досягнення мінімального рівня акцизу на тютюнові вироби (не менше 90 євро за 1000 сигарет) до 2030 року, підвищуючи ставку акцизу кожні півроку на 5 відсотків.
Це, по-перше, повністю вб'є будь-яку зацікавленість виробників/імпортерів тютюнових виробів у форестелінгу (заморожування коштів у складських запасах тютюнових виробів стане відверто не вигідним). По-друге, при меншому підвищенні акцизу та, відповідно, повільнішому зростанні мінімальної вартості цигарок, споживачами буде легше адаптуватися до цього, а значить не провокуватиме зростання нелегального обігу тютюнових виробів.
