Для медичних працівників законодавством передбачені деякі особливості відносно підстав та умов оформлення пенсійних виплат.
Віддаючи частину свого заробітку у вигляді страхового внеску Пенсійному фонду, наймані працівники хочуть бути фінансово захищеними у похилому віці. Проте не є таємницею, що більша частина працездатного населення воліє працювати або неофіційно, або з офіційною мінімальною зарплатнею. І це не дивно, оскільки нестабільна економічна ситуація в країні, збільшення віку працездатності, низький рівень життя не дають жодної впевненості в доцільності таких внесків. Самі ж обчислення розміру пенсії здатні завести у глухий кут не лише пенсіонера, але й досвідченого юриста.
На сьогоднішній день питання пенсійного забезпечення регулюються наступними нормативними актами:
- Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі – Закон №1788-XII);
- Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі – Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 2 Закону №1058-IV, структура системи пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів:
1 рівень: солідарна система. Вона працює за принципом перерозподілу коштів між поколіннями працюючих та пенсіонерів. Іншими словами, пенсіонери отримують пенсію із частини доходу тих, хто ще працює.
2 рівень: накопичувальна система пенсійного страхування. Передбачає накопичення грошових коштів в системі державного пенсійного забезпечення, які будуть отримані людиною в старості.
3 рівень: система недержавного пенсійного забезпечення. Різновид накопичувальної системи пенсійного страхування, який передбачає можливість працездатної особи відкласти собі додаткову до державної пенсію. Цей рівень повинен сприяти меншій залежності пенсіонера від держави.
Перші два рівні носять обов’язковий характер, а третій рівень – добровільний. При цьому накопичувальна система пенсійного забезпечення згідно із законодавством почала функціонувати з 01.01.2019. Громадяни України можуть отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення.
Для медичних працівників законодавством передбачено два види трудових пенсій: за вислугу років та за віком. При цьому, відповідно до ст. 6 Закону №1788-XII, особам, які мають право на різні види державної пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Як пенсія за вислугу років, так і пенсія за віком обчислюється із середньомісячного заробітку, який особа отримувала перед зверненням за пенсією. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі (ст. 53 Закону №1788-XII).
В чому ж різниця між ними та які особливості призначення?
Перш за все законодавче регулювання пенсії за вислугу років та пенсії за віком відбувається за різними нормативними актами. Так, Законом №1058-IV не передбачено пенсії за вислугу років. Проте статтею 2 цього закону встановлено, що для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення. Тож призначаючи останню, пенсійний фонд керується Законом №1788-XII. В той же час, питання пенсії за віком регулюються Законом №1058-IV, який зрівняв пенсійний вік чоловіків та жінок до 60 років (виняток становлять жінки 1961 року народження і старші) та ввів поступове збільшення страхового (трудового) стажу. Якщо раніше стаж роботи для чоловіків становив 25 років, а для жінок 20 років, то з січня 2019 року незалежно від статті особи, такий стаж становитиме 26 років. Поступово збільшуючись, з 1 січня 2028 року право на пенсію за віком матимуть особи зі страховим стажем не менше 35 років.
Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. При цьому залишення такої роботи повинне бути остаточним.
Наприклад, лікар вийшов на пенсію за вислугу років і продовжив трудову діяльність у сфері страхування. Він пропрацював деякий час у страховій компанії і вирішив повернутися до медичної практики. ПФУ припинив виплачувати йому пенсію за вислугу років.
Далі лікар пропрацював у сфері охорони здоров’я ще півтора року, а потім все ж таки залишив цю діяльність та оформив пенсію за вислугу років. У цьому випадку ПФУ не враховує відпрацьований час після перерви, а відновлює раніше призначену пенсію.
Тож перш ніж виходити на пенсію за вислугу років, добре обміркуйте своє рішення.
Пенсія за віком призначається незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Як було зазначено вище, після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу особа має право на пенсію за віком. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Досягнувши пенсійного віку, у особи є три варіанти дій: оформити пенсію за віком і не працювати; оформити пенсію за віком і продовжити працювати; не оформлювати пенсію за віком, продовжуючи працювати. Розглянемо два останні випадки.
Так особам, які оформили пенсію за віком та продовжують працювати, проводиться періодичний перерахунок пенсій кожні 24 місяці страхового стажу. При цьому перерви в роботі не впливають на право особи щодо перерахунку пенсії, адже останній здійснюється після 24 відпрацьованих місяців. Такий перерахунок проводиться на підставі відповідної заяви до органів Пенсійного фонду. Без відповідної заяви проводиться перерахунок пенсії тим особам, які станом на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку на найбільш вигідних умовах. Що мається на увазі під «найбільш вигідними умовами» залишається загадкою. Тому зверніться до працівників ПФУ з проханням роз’яснити це питання щодо вашого конкретного випадку.
Для осіб, які мають право на пенсію за віком але вирішили працювати і одержувати пенсію з більш пізнього періоду, законодавством передбачене підвищення розміру пенсії:
- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу, у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу, у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Таке підвищення починає обчислюватись з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку. Неповні місяці при підвищенні розміру пенсії в даному випадку не рахуються. Оскільки вихідні умови підвищення розміру пенсії однакові, то для підвищення розміру пенсії на 0,75% Вам достатньо пропрацювати 61 місяць (5 років і 1 місяць).
Згідно ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Щоб оформити пенсію Вам необхідно звернутися з відповідною заявою та необхідними документами до територіального органу Пенсійного фонду. Також ви можете звернутися до фонду через представника. Повноваження останнього повинні бути засвідчені нотаріальною довіреністю. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Після призначення пенсії органи Пенсійного фонду повинні безоплатно видати Вам пенсійне посвідчення.
Кожного року пенсійні виплати підлягають перерахунку у зв’язку із збільшенням середнього розміру заробітної плати. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Так, згідно ст. 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Отже, медпрацівники мають право на пенсію за вислугу років або за віком. ПФУ не виплачує дві пенсії одночасно. Тому працівник має вирішити, яку пенсію він буде отримувати. Якщо медпрацівник обере пенсію за вислугу років, він має остаточно залишити роботу, пов’язану з медичною діяльністю. Якщо ж він працюватиме й надалі у цій сфері, то матиме право на пенсію за віком.
