Розповсюдження недостовірної інформації в мережі Інтернет: як захистити свої права?

У більшості випадків єдиною можливістю захистити свої права у разі поширення недостовірної інформації є звернення за захистом до суду. Що потрібно врахувати для належного захисту своїх прав?

Право на свободу думки та вільне вираження своїх поглядів є одним із фундаментальних немайнових прав будь-якої особи.

Розвиток інформаційних технологій значно спростив можливість для реалізації зазначеного права, оскільки дозволяє за кілька хвилин поширити будь-яку інформацію невизначеному колу осіб.

Але нерідко трапляються ситуації, коли поширена в мережі Інтернет інформація стосовно певної особи не тільки є недостовірною, а й такою, що порушує її право на повагу до честі та гідності.

Іноді відновити порушені права можливо в досудовому порядку, проте в більшості випадків єдиною можливістю відновлення таких прав є звернення за захистом до суду.

Що саме потрібно врахувати при зверненні до суду для належного захисту своїх прав?

Перш за все необхідно вирішити, хто саме буде належним відповідачем?

За загальним правилом належним відповідачем у разі поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного матеріалу та власник веб-сайта, на якому було розповсюджено недостовірну інформацію.

Трапляються ситуації, коли автор поширеної інформації невідомий або встановити його особу неможливо. В такому випадку належним відповідачем буде власник веб-сайту, який і створив можливість та технічні умови для розповсюдження недостовірної інформації.

Для встановлення власника веб-сайту необхідно звернутись з письмовим запитом до Центру компетенції Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (далі – «Центр компетенції»), який і має надати інформацію про власника веб-сайту, на якому відбулось поширення недостовірної інформації.

У випадку, якщо Центр компетенції з певних причин відмовляється надати зазначену інформацію, позивач має право витребувати таку інформації в судовому порядку.

Якщо ж ані автора поширеної інформації, ані власника веб-сайту встановити неможливо, то суд може встановити факт неправдивості інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

Які обставини підлягають доказуванню у справах про поширення недостовірної інформації?

Для задоволення позову у зазначеній категорії справ необхідно довести сукупність наступних обставин:

a) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

b) поширена інформація стосується безпосередньо позивача;

c) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності;

d) зазначена інформація порушує особисті немайнові права позивача.

При цьому саме відповідач має довести, що поширена інформація є достовірною, а тягар доказування інших обставин покладається на позивача.

На практиці виникають ситуації, коли у судовому засіданні відповідач не визнає факту поширення ним будь-якої інформації стосовно позивача, а сама недостовірна інформація під час розгляду справи вже видалена із веб-сайту.

За таких обставин суд не зможе дослідити поширену інформацію і цілком вірогідно відмовить у задоволенні позовних вимог позивача.

Саме тому необхідно до моменту звернення до суду провести фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет з встановленням факту поширення недостовірної інформації. Зазвичай вказані дії оформлюються відповідним висновком експерта, який і буде належним доказом при розгляді справи у суді.

Замовити такий експертний висновок можливо все в тому ж Центрі компетенції.

Наступним важливим моментом, який необхідно буде з’ясувати суду – чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи вона є оціночним судженням, яке не може бути предметом судового захисту у цій категорії справ.

Як правило, суд встановлює чи є поширена інформація оціночним судженням на підставі стилістики викладеної відповідачами інформації, застосованих мовних оборотів та відсутністю посилань на конкретні факти, які можливо перевірити.

Щоб посилити свою правову позицію позивач до моменту звернення до суду може замовити проведення лінгвістичної експертизи, за результатами якої експерт зробить висновок чи є поширена інформація негативною та такою, що порушує честь та гідність позивача.

Визначення способів захисту прав позивача

Після того як позивач визначився з тим хто саме буде відповідачем у майбутній судовій справі, належним чином зафіксував факт поширення недостовірної інформації та обґрунтував, що зазначена інформація не є оціночним судженням та порушує його особисті немайнові права, необхідно визначитись, який саме спосіб захисту своїх прав варто обрати.

Позивач на свій власний розсуд може обрати як загальний спосіб захисту своїх прав (наприклад, припинення дії, яка порушує його право, відшкодування моральної шкоди та завданих збитків тощо), так і спеціальний.

До спеціальних способів захисту прав належать, зокрема: (а) спростування недостовірної інформації, (б) право на відповідь та (в) заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

При цьому позивачу необхідно враховувати, що:

a) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь – особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та певних обставин без визнання її недостовірною;

b) спростовує інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відмінність такого способу захисту прав як заборона поширення інформації від спростування недостовірної інформації полягає не лише в меті застосування цих способів, але й в тому, що заборона поширення інформації може бути застосована незалежно від того, чи є поширена інформація недостовірною, чи повністю правдивою. Позивачу лише необхідно довести, що така інформація порушує його особисті немайнові права.

Висновки

Подальший розвиток інформаційних технологій, окрім позитивних змін, безумовно сприятиме потенційним зловживанням певними особами своїм правом на розповсюдження інформації в мережі Інтернет.

За таких обставин справи про захист честі, гідності та ділової репутації в мережі Інтернет будуть набувати все більшої актуальності, оскільки жертвою поширення недостовірної інформації стосовно себе в наш час може стати кожний.

Саме тому знання базового алгоритму дій у разі поширення такої інформації допоможе ефективніше захистити свої права та відновити свою репутацію.