У країн НАТО немає єдиного стандарту нарахування грошового утримання військовослужбовців. Альянс стандартизує не розміри окладів, а сам механізм нарахування виплат.
На початку зазначимо, що «Натівські зарплати» як і «критерії вступу» до НАТО – неіснуюче поняття, і те, що ці терміни вживаються українськими посадовцями, може свідчити про нерозуміння того, як діє структура євроатлантичної безпеки.
У країн НАТО немає єдиного стандарту нарахування грошового утримання військовослужбовців. Альянс стандартизує не розміри окладів, а сам механізм нарахування виплат, який, до речі, є більш деталізованим та соціально-орієнтованим, порівняно з існуючим в Україні. Це певні обов'язкові рівні та відсоткове співвідношення від рівня доходів або середньостатистичної зарплати в державі.
Аналіз систем грошового забезпечення армій держав-членів НАТО свідчить про те, що вони в цілому є схожими, оскільки базуються на виплатах за військове звання військовослужбовців, а відмінності полягають у способі заохочення тривалості військової служби, розмірах додаткових видів грошового забезпечення, частка яких складає приблизно третину від розміру місячного грошового забезпечення.
Системи грошового забезпечення цих країн умовно можна розділити на два типи: - Розмір базової виплати залежить від звання військовослужбовця та його вислуги років (становить близько 80% розміру місячного грошового забезпечення), усі додаткові види грошового забезпечення, як стимулюючого так і компенсаційного характеру визначаються у фіксованих розмірах (застосовується у арміях США, ФРН, Туреччини, Литви); - Розмір базової виплати залежить від посадового окладу та рівня органу управління (Генштаб, вид збройних сил, корпус, бригада), в якому служить військовослужбовець (становить близько 70% місячного грошового забезпечення), більшість додаткових видів грошового забезпечення визначаються в твердих розмірах у залежності від базової квоти або базової ставки, розмір яких щорічно переглядається (застосовується у арміях Польщі та Румунії).
Більш детально візьмемо за приклад грошову винагороду військовослужбовців в США. Основну грошову винагороду військового у США, як і в українській армії, становить оклад - базова сума, що напряму залежить від військового звання і терміну служби, до якої додаються різні надбавки і бонуси.
Розміри платні постійно змінюються і, як правило, у бік збільшення (індексація). Так, за даними на 2020 р., заробітна платня в американській армії коливається в середньому від $31 000 (близько 821 000 грн.) до $112 000 (близько 2 968 000 грн.) на рік.
Середня річна зарплата армійського офіцера коливається від $80 000 (близько 2 120 000 грн.) до $113 000 (близько 2 994 000 грн.) на рік. У Пентагоні проходить службу чимала кількість людей поза рамками військового профілю, як-от: логісти, інженери, аналітики, ІТ-спеціалісти тощо. Вони вважаються середньою ланкою між солдатами і офіцерами. Їхня зарплатня без урахування доплат і бонусів в середньому становить $45 000 (близько 1 192 000 грн.) на рік.
Крім «голої ставки» до грошового забезпечення військових у США включається ціла низка надбавок і компенсацій.
Існують і доплати за вузькопрофільні види робіт за підвищену відповідальність або ризики: виходи у море, польоти, стрибки з парашутом, службу на підводних човнах тощо. За підтверджене знання іноземної мови до зарплати додається близько $425. Армія США доплачує військовим медикам та психологам, щоб утримати їх від переходу в приватний сектор.
Компенсації нараховують і за деякі види професійної діяльності чи за незручності, що з ними пов’язані. Це і доплата за участь у бойових діях, перебування на передовій, розлуку з родиною, навіть за перебування поза межами своєї військової бази, якщо це пов’язане з виконанням службових обов’язків.
Наші реалії
Діюча система грошового забезпечення військовослужбовців створена на принципах, які практично збереглися з часів Радянській армії, та призначена вирішувати завдання діючої системи кадрового менеджменту. Водночас, відповідно до стратегічних документів в галузі безпеки, принципи кадрового менеджменту змінюються відповідно до стандартів НАТО.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Основними недоліками діючої системи грошового забезпечення військовослужбовців є: - структура грошового забезпечення має співвідношення основних та додаткових видів грошового забезпечення - 45/55 відсотків; - має високу корупціогенність («ручне» встановлення штатно-посадових категорій посад, розмірів посадових окладів, надбавки за особливості проходження служби, премії); - не стимулює зростання професійної майстерності військовослужбовців та бажання будувати довготривалу кар’єру; - відсутня системність окладів за нетиповими посадами офіцерського складу (посадові оклади начальників баз та складів зберігання військового майна можуть бути більшими ніж посадовий оклад командира бригади); - існуючі надбавки не стимулюють службу у важких чи польових умовах та у відриві від сім’ї; структура грошового забезпечення не сприяє прозорому та справедливому призначенню пенсій звільненим військовослужбовцям (військові однакового рівня та стажу служби мають різний розмір пенсії у залежності від дати їх звільнення).
Вказані проблеми накопичувались десятиліттями, проте з 2014 р. актуальність їх оперативного вирішення складно переоцінити.
У серпні цього року видання Ukrainian Military Pages писало, що Збройні Сили України стають все менше конкурентоспроможними на ринку праці – грошове забезпечення солдата, яке на початку 2016 року відповідало 160% середньої зарплати, на сьогодні складає лише 73%. Останній раз грошове забезпечення у Збройних Силах України підвищували з 1 січня 2019 року.
Більше того, в 2021 р. чимала частина військовослужбовців зіткнулися ще з однією проблемою – це затримки у виплатах грошового забезпечення. До затримок щомісячних зарплат не дійшло, але одноразові виплати (оздоровчі, виплати за перший контракт, матеріальна допомога, компенсація за піднайом, бойові) майже припинились.
Спочатку у Міноборони повідомили, що в бюджеті на 2021 рік не вистачає 5,7 млрд. (згодом повідомили про 7,1 млрд.). За законом про внесення змін до держбюджету-2021, прийнятим Верховною радою 8 жовтня, Міноборони отримає додатково лише 3,8 млрд. Решту мають шукати у відомстві, «перекидати» зі статей оборонного замовлення, купівлі квартир для військових тощо.
Зауважимо, що 13.10.2021 р. підписано указ Президента «Про деякі заходи із забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів війни», яким уряду доручено опрацювати поточну проблематику у виплаті грошової винагороди військовослужбовцям.
Ще в червні на запровадження нової системи грошового забезпечення військових в бюджеті-2022 Міноборони просило передбачити додаткові 39,78 млрд грн. Загалом на 2022 рік відомству потрібен бюджет у 238 млрд, проте уряд готовий виділити лише половину цієї суми. Втім, у проєкті бюджету наступного року на видатки Міністерства оборони України передбачено 131 мільярд гривень (55% від того що просило оборонне відомство), з них 7,7 мільярда гривень на підвищення грошового забезпечення.
Згідно з оприлюдненими даними, уряд планує виділити 72 млрд. грн. на грошове забезпечення військових, 33 млрд – на розвиток озброєння та військово техніки, 7,5 млрд. на пальне та речове майно, по 4,1 млрд. грн. – на Укрфінжитло та харчування, 3,5 млрд. – на соціальне забезпечення військовослужбовців, 2,1 млрд. грн. – на утилізацію боєприпасів, озброєнь, військової техніки та пожежний захист, а також 1,3 млрд. грн. на будівництво житла для військових.
Варто також нагадати, що з 1 січня 2022 року чисельність ЗСУ збільшується на 10 тисяч військових Сил тероборони і 1000 осіб Сил спецоперацій, тому частина збільшеного бюджету піде на утримання цієї додаткової чисельності.
Наразі останній крок у цьому питанні – прийнята 20 жовтня постанова Верховної Ради № 6000П, яка вимагає від Кабінету Міністрів (пункт 2.14) до другого читання бюджету, що має відбутись до 20 листопада, доопрацювати показники видатків оборонного сектору проєкту державного бюджету на 2022 рік з урахуванням підвищення грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням збільшення штату ЗСУ, питання реформування системи грошового забезпечення залишається відкритим. Втім, сучасне військо - це не лише солдати і офіцери. До цивільних посад забезпечення діяльності ЗСУ та Міноборони відносяться: інженери, ІТ-фахівці , логісти, аналітики тощо. За існуючої моделі управління стимулювання цих категорій службовців складно говорити про залучення до служби «кращих з кращих», що логічно в умовах протидії збройній агресії та в період масштабної оптимізації структури сектору безпеки. Про рівень матеріальної вмотивованості, соціальної захищеності та достатності цивільного персоналу ЗСУ для виконання покладених адміністративних та підтримуючих функцій (славнозвісні десятки звітів ніхто не відміняв), наразі годі й говорити.
В 2021 р. Збройні сили України посіли 25 місце у списку 140 найпотужніших армій світу згідно Global Firepower Index. Лідерами рейтингу цьогоріч очікувано стали Сполучені Штати Америки, Російська Федерація та Китай. Як так сталося, що Україна на 7-му році протистояння збройній агресії поступається в рейтингу армій Світу таким країнам, як Єгипет, Саудівська Аравія, Тайвань, В'єтнам. Відповідь на це питання просте. Global Firepower Index, крім мілітарних, враховує такі істотні складові як фінансова спроможність, паливні ресурси, логістика, витрати на обороноздатність, стан кордонів, спроможності країни впроваджувати новітні технології в обороні - а тут наш прогрес залишає бажати кращого.
Питання адекватної реаліям (де-факто в Україні стан ведення бойових дій) системи грошового забезпечення військовослужбовців і цивільного персоналу ЗСУ (наполягаємо на важливості цієї складової) це питання мотивації, правильна мотивація це якість виконання обов’язків, якісне виконання обов’язків при вдалому оборонному плануванні це критичний потенціал стримування агресії, а отже – наша безпека.
Не претендуючи на істину в останній інстанції, варто зазначити на важливості обрання дієвої моделі фінансової мотивації військовослужбовців і цивільного персоналу ЗСУ виходячи з економічних спроможностей країни в найкоротші терміни. Існуюча гібридна радянсько-українська модель призводить до демотивації персоналу і «плинності» найкращих кадрів. Чого ми, після 2014 р., точно не можемо собі дозволити.
