Журналіст-міжнародник Едвард Докс видав книгу настанов потомкам уманського навчителя
Якраз сорок років тому, у серпні 1981 року, обійняв я посаду власного кореспондента газети «Сільські вісті» по західних областях України. А перше моє відрядження випало до містечка Меджибіж на Хмельниччині. Там склалося мені зустрітися і познайомитись з тодішнім головою місцевого колгоспу, літнім уже чоловіком, мізкуватою людиною і гарним господарником. На чолі сільського колективу трудився він багато років, вів справи вміло й корисно для справи. От ім’я та прізвище його, на жаль, стерлися в пам’яті за довгі роки, що пролетіли над нами.
Із чверть доби їздили ми з ним полями, побували на фермах, у школі. Оглянули руїни стародавнього замку, а в кінці мій гід повіз мене до… єврейського кладовища.
- Тут у нас захоронено відомого в юдейському світі проповідника хасидського руху Баал Шем Тов, - казав керівник господарства. – Євреї взагалі ж то молодці, що не цураються своєї минувшини, свято бережуть імена своїх навчителів. Тільки ж ви, не приведи Боже, не напишіть про таке в «Сільських вістях», бо радянська влада цілеспрямовано й жорстко переслідує хасидів. Але не зважаючи на це, останнім же часом у нас тут розгорнулося ціле паломництво. Люди приїжджають зі всього світу, а навіть переночувати їм ніде. Наші селяни приймають їх у хатах під солом’яними дахами. Жах і безкультур’я. Тут би готель спорудити. І колгоспу, і селищній раді матеріальні ресурси надійшли б від цієї діяльності. Але про таке навіть згадувати не можна, щоб до КГБ не покликали серед ночі. Це вони вміють…
Тут я, власне, вперше й почув про те, що великий сподвижник меджибізького цадика (читай – благочестивий – О.Г.) рабе Нахман (1772-1810) похоронений в Умані і туди також уже намітився рух юдейських прочан.
Як усе різко змінилося в цьому світі відтоді. Тепер, через чотири десятки літ після згадуваних подій, у Меджибожі стоять п’ятизіркові готелі і нові зводяться комплекси для зустрічі гостей. Про Умань і паломництво хасидів до могили рабі Нахмана стільки написано, що я й не беруся будь-що додавати, позаяк, уже років із одинадцять не відвідував ті місця. Знаю лише, що нинішньої осені на святкування юдейського Нового року (кінець вересня – жовтень) – на Рош а-Шана, як називають цей час євреї, планується прибуття не менше 50 тисяч прочан. П’ять дивізій з–за кордону…
Думаю, що рух цей уже не зупинить ніхто і ніколи. Хасиди їдуть до своїх навчителів, щоб поспіль із ними начебто зустріти Рош а-Шана. Відповідно до основ їхньої релігії вважається, що святкування Нового року разом із своїм духовним наставником принесе щастя цим людям у року. Якраз за Щастям і їдуть в Україну брацлавські хасиди, як правильно називається їхній рух.
Готуючись до цього наступу прочан, на початку нинішнього року київське видавництво «Веселка» випустило вельми корисну і цікаву книгу, озаглавлену «Ти там, де твої думки». В ній зібрано 100 мудрих висловів рабі Нахмана. Своєрідний його цитатник. Те, власне, з чим хасиди йдуть до могили свого наставника.
Зібрав ці думки, упорядкував, переклавши на українську мову журналіст-міжнародник Едвард Докс, п’ятдесятилітній екскурсовод, який майже щодня знаходиться в мандрах по світу. Цікавий, оригінальний чоловік. Думаю, що йому вдалося чітко і сконцентровано викласти на 230 сторінках чепурного, інтелігентного виду видання основу вчення цадика Нахмана. В творі, до речі, вислови древнього мудреця подані в українській і в юдейській транскрипціях. Отож, якщо бажаєш, будь ласка, заодно вивчай ту, чи ту оригінальну мову…
Відкриваю книжку навгад. 214 сторінка, читаю: «Намагайся на все дивитися добрим оком. Постійний пошук добра допоможе відшукати правду. Навіть маючи добре око, будь обережний серцем та не суди поспіхом. Це подібно до того, як дивитись на кого здалеку, то можеш дійти неправильного висновку».
Будь ласка, ще один практичний експеримент на читацьку довіру до написаного. Сторінка 44, читаємо: «Ти знаходишся там, де перебувають твої думки. Подбай, щоб твої думки перебували там, де ти хочеш бути».
Думаю, що сказано по-філософський чітко й аргументовано. Для мудрої людини це чіткий дороговказ.
Що тут сказати – блискучі майже катрани. Універсальні для людей різних народностей і сповідань. Таких відвертостей, як уже говорилося, рівно сто. Я проштудіював усі. Запнувся, зізнаюся, лише на сторінці 50. Ось на цьому реченні, читайте: «На образу відповідай мовчанням…»
Ой, боюсь, що в нинішньому світі за цією настановою не проживеш. Далеко за прикладами ілюстрації недоречності цього канону ходити не потрібно. Наших людей практично щодоби убивають на рубежах оборони країни, калічать, а ми діємо відповідно вчення рабе Нахмана і все далі відкочуємось від миру та цілісності держави. Що там казати: Ізраїль першим з кулею до виска віднайде кожного, хто зобижає євреїв. Ні, не мовчить. Так що, рабе, не все в тебе гладко у вченні.
Але читаємо далі: «Коли тебе ображають, не плати тою самою монетою…»
Еге ж, це підтвердження української беззубості проти кремлівських пропагандистів: вони брешуть про «розіп’ятих хлопчиків» на площах наших міст, вішають усіх собак на Україну, на наших людей, а київські телеканали, а з ними і якийсь недолугий москворотий «Дом» запевняють, що не можна обривати шляхи співробітництва з ворогом… Звичайно, що подібне – дурня…
Можливо, ця суперечність у мудрощах єврейського навчителі ще більше підвищує цінність твору, щоб шукаючи відповіді на життєві аргументи провидця, глибше задумувались про смисл буття, філософію перемог і невдач своєї долі.
Відтак, Едвард Докс своєю вельми цікавою книгою розкрив нам кухню молитов хасидів над могилами своїх пророків. Ці вчення юдейських мудреців є надзвичайно цікавими і для українців, мабуть, оскільки вони вчать усіх нас мудрощам життя. І це похвально..
