Це, напевне ж, неправильна позиція, коли в українській державі певні ЗМІ закриваються чиєюсь там високою волею, а не судом. Адже суд і лише суд, відповідно до чинного законодавства і Конституції України, зібравши всі арґументи і докази, зваживши всі «за» і «проти» повинні виносити вердикт щодо засобу комунікації, який перейшов на бік ворога.
Але, по-перше. Україна знаходиться нині у стані гібридної війни з країною, яка уже чотири століття гнобить нашу волю, нашу честь і намагається задушити Україну і на фронтах, і морально в середині країни. За допомоги «п’ятої» колони насамперед. Ось її відверті, неприкриті лазутчики, які пробралися до нашого парламенту, звели там справжнє колаборантське гніздо і з трьох потужних телеканалів, котрі один з поперед іншого брешуть на українську дійсність, її миролюбиву політику, закликають щогодини здаватись, іти під крило Росії. Водночас безсоромно і нагло паплюжать наших друзів і партнерів на міжнародній арені, котрі підставили своє плече Україні, яка стікає кров’ю. За цих обставин розпочинати в Україні судовий процес проти сепаратистів, не позбавивши їх каналів впливу на маси, схоже на вкидання кумулятивного заряду до порохової бочки. І це другий важливий арґумент проти судової розкачки. Тим паче, що сама судова гілка влади, відомо, частково опинилася в руках борзих поплічників Кремля. Тут варто хоча б нагадати дивне, якщо не геть таки дике рішення Конституційного суду України з виправданням усіх тих, хто приховує статки від держави. А відміну українського правопису? Та сотні дивних вердиктів останнього часу.
Є, нарешті, і третій величезний арґумент: нинішня міжнародна правова практика надійно опирається на використання санкцій проти держав, кампаній, юридичних і фізичних осіб, коли справа стосується оперативних і точкових заходів проти ворогів, які перешкоджають державотворенню і підривають суверенітет держави чи регіону. Рішення РНБОУ, указ глави держави проти одного з членів парламентської фракції ОПЗЖ, що призвело до закриття трьох мовників телебачення, які в своїй редакційній політиці відверто стоять на ворожих Україні пропутінських позиціях, є не що інше, як саме санкційне викорінення зла з ефірів, наведення порядку в функціонуванні національних мовників.
Що й казати, канали групи Медведчука стали відвертим знаряддям російської інформаційної війни проти України. І у цій війні Україна має право і повинна захищатися.
Тому я, до прикладу, цілком підтримую встановлення обмежувального шлагбауму на вихід у світ ворожих телеканалів, які відверто і з викликом підтримують кремлівських посіпак. У цій ситуації вкрай здивувала позиція так званого голови Національної спідки журналістів України С. Томіленка, котрий, як Пилип із конопель вискочив на захист діяльності розконсервованих ворогів України однієї антагоністичної фракції українському парламенту. Панок враз гугнявим фальцетом заспівав про демократію і свободу слова. Себто, роками нічого не роблячи у відповідь на те, що так звані телеканали мертвенчука і рябіновича день і ніч принижують воїнів, які обороняють рубежі України, насміхаються над волонтерами і українськими патріотами, організовують «п’яту» колону ворогів на відміну діяльності закону про функціонування державної мови, несуть маячню про якусь «примусову» українізацію – це, виходить цілком нормально. В рамках демократії і свободи слова. Бо ж ні разу не писнув проти подібного. Напевне б, жодна країна світу, її корінна, спадкова нація б не витримала тієї брехні, наруги, котра ллється на наших людей з цих пригодованих Кремлем телеканалів. Очолювана ним спілка журналістів вважає таке за нормальну ситуацію. Так же ж виходить…
Більше того, де був цей примітивний і недолугий діяч, коли фракція любителів московита Путіна, в піку всьому українському народові возвеличує через свої ЗМІ лідера наших ворогів, на своїх телеканалах регулярно влаштовує пропаганду радянщини, тих, хто підтримує анексію Криму, сталінізм, пропагує відверту брехню щодо подій у Донбасі? Якби він був керівником української Національної спілки журналістів, то вже давно мав би виступити проти діяльності ворожих ЗМІ, підконтрольних фракції ОПЗЖ, які є відвертими філіалами кремлівських пропагандистських осиних гнізд, русифікаторів українського мовного ефіру. А як же ж похопився, коли зрадникам наступили на хвіст! Тут же став погрожувати захистом у міжнародних організаціях…
Думаю, що журналістська спільнота має в своєму творчому колі дати оцінку такому продажному заступництву, яке відверто йде на шкоду інтересам України. Як такий козачок може сидіти під прапором Національної спілки України? Адже, з моєї точки зору, він точно діє, як сепаратистський ставленик…
