Паралельна реальність уряду

Здатність перетрактовувати дійсність так, як це вигідно тут і зараз – характерна риса нинішньої влади

Здатністьперетрактовувати дійсність так, як це вигідно тут і зараз – характерна риса нинішньоївлади. До недавніх прикладів маніпуляцій з цифрами та фактами належить і заява прем’єраЯценюка про стан справ з казначейськими рахунками. На єдиному казначейськомурахунку нині знаходяться 32 мільярди гривень, і це, мовляв, найбільша сума з2005 року, підкреслює Яценюк.

Але що таке казначейський рахунок? Церахунок Держказначейства, відкритий Національним банком для обслуговуваннядержавних коштів. Після того, як Нацбанк успішно «обвалив» гривню, навітьдивно, що кошти на казначейському рахунку є настільки «мізерними». При курсі100 гривень за долар там цілком могли опинитися й 100 мільярдів гривень замістьскромних 30.

Цілком зрозуміло, що таким рахункомуправляють у ручному режимі, хай би які спростування цьому не наводили.Траплялось в новітній українській історії і таке, що новий уряд звинувачувавпопередній у нецільовому використанні коштів, які – замість покривати певнівитрати – надходили на казначейський рахунок, котрий у той момент знаходився вкритичному стані.

Оскільки єдиний казначейський рахунокбув і залишається тим лакмусом, котрий демонструє успішність чи неуспішність бюджетно-фінансовоїполітики Кабміну, його (при потребі) наповнюють коштами або (згодом) вилучаютьїх звідти. Між тим Арсеній Яценюк приписує наповненість казначейського рахункувласним зусиллям, і, зокрема, як каже він, «змінам у податковій системі» та у«боротьбі з корупцією».

Про боротьбу з корупцією не вартуєнавіть і говорити. В нинішніх українських реаліях це не та тема, яку хочетьсяобговорювати серйозно. Але які ж глобальні зміни, на думку Яценюка, відбулися всистемі оподаткування? Можливо, Арсеній Петрович має на увазі ставку єдиного внеску? Наприкінці 2014-го підприємціподумки аплодували голові Кабміну, коли той нахвалював власну ініціативу щодозниження ставки єдиного внеску з 36,8% до 15%.

Такий крок,підкреслював Яценюк, дасть змогу вивести зарплати з тіні і полегшить життямалому та середньому бізнесу. Однак у підсумку з’ясувалося, що для переходу на15-відсотковий внесок слід виконати низку «непідйомних» умов. Зокрема,збільшити зарплатний фонд таким чином, щоб середня зарплата на підприємствібула не нижчою за 3 мінімальні зарплати і на 30% перевищувала середню зарплатуза 2014 рік. І це лише дві умови, а є й інші. Зокрема, середній платіж на однуособу після застосування коефіцієнту мусить складати не менше 700 гривень.

Щоб перевести все цена «людську» мову, зрозумілу не лише бухгалтерам, уявімо собі невеличкеприватне підприємство, де підпрацьовують студенти. Разове завдання такимнайманим працівникам може принести дивіденди всього лише в розмірі 500 гривеньна місяць, проте й ці гроші підприємець платить із власних прибутків, а отже,має повне право включити їх у свій бухгалтерській облік.

Однак, згідно ізправилами, запровадженими урядом, він уже не зможе претендувати на пільговийкоефіцієнт. Тож перед підприємцем стоїть вибір: або сплачувати, як і раніше,36,8%, або ж (що значно простіше) видати ці гроші «чорним налом», уникнувшиоподаткування. Що ми маємо у підсумку: велику мильну бульбашку, від якої нікомуне живеться простіше, але яка нібито додає плюсів до іміджуурядовців-«реформаторів».

Але повернемося доєдиного казначейського рахунку. Замислимося, у який ще спосіб на ньому моглиопинитися 32 мільярди гривень? Можливо, відповідь на це підкаже голова НацбанкуВалерія Гонтарєва. Вже другий місяць поспіль, віщає пані Гонтарєва, зберігаєтьсяодна й та сама тенденція. Українці більше здають іноземної валюти, аніжкупують. В березні «ножиці» складали 129,2 мільйони гривень – саме на таку сумугромадяни реалізували доларів більше, ніж придбали.

В лютому – дляпорівняння – ця цифра становила 126,4 мільйони. Це ті самі гроші, якіповернулися до казни. Зростання обсягів продажу валюти дуже тішить ВалеріюГонтарєву. Як і Яценюк у випадку з казначейським рахунком, Гонтарєва трактує«прощання з доларом» як свою власну заслугу – як наслідок впроваджених НБУ регуляторнихзаходів, поглиблення співпраці з МВФ, а також (увага!) як зменшення воєнноїнапруги у країні.

За подібнівисловлювання високопосадовців дуже часто буває не просто прикро, а й відвертосоромно. До службових обов’язків голови Нацбанку не входить оцінка ситуації нафронтах (яка, до речі, анітрохи не покращилася). До того ж, «викидання» наринок доларів свідчить про одну-єдину, аксіоматичну та очевидну для всіх (крімГонтарєвої) річ: українці просто стрімко бідніють. Щоб вижити, вони розстаютьсяз заощадженнями.

На жаль, ані голова Нацбанку, ані очільник уряду, ані профільніміністри не популяризують інші цифри. Наприклад, те, що, згідно із данимиДержстату, середня зарплата в Україніпорівняно з 2014 роком зменшилася на 557 грн. і впала до позначки у 3 455 грн. Усільському господарстві вона скоротилася з2 869 грн. до 2 482 грн., уфінансовій та страховій сфері – з 8 171 грн. до 7 192 грн., в освіті – з 3 064 грн. до 2 542грн.

Дві третини українців відзначають різкезменшення своїх доходів протягом останніх півроку, повідомляють соціологи з Research & BrandingGroup. 56% опитаних компанією респондентів почали економити на продуктах, 53% – на одязі.Погіршилися і споживчі настрої українців: за останніми дослідженнями, індекс споживчих настроїв у січні 2015 рокускоротився на 6,7 пункту, встановившись на рівні 45,8.

Середній класпрактично знищено. Ті, хто раніше належав до цієї ніші, нині потрапляють докатегорії українців, котрі 80% фінансових надходжень витрачають на їжу. Однієюз передумов такої ситуації стало заморожування мінімальних зарплат і пенсіймайже на весь 2015 рік. Згідно із законом, мінімальна зарплата до грудня 2015року, як і протягом 2014 року, становитиме 1 218 грн., а прожитковий мінімум,від якого розраховується мінімальна пенсія, – 949 грн.

Гадаю, що саме в цихцифрах, зокрема, і міститься розгадка радості Валерії Гонтарєвої з приводумасової «здачі» українцями доларів. Ця здача – добровільно-примусова,продиктована обставинами, а також тим курсом на тотальне зубожіння, якепровадить нинішній уряд. Останньому – задля пролонговування власногополітичного життя – вартувало б зосередитися саме на тих цифрах, які стосуютьсярівня життя громадян.

Проте владі більшедо вподоби маніпулювати даними, що нібито підкреслюють її значимість таефективність. Але від цієї «халви» нікому не стає солодко, за винятком хіба щотих, хто сам себе заколисує економічними ерзац-успіхами.