“Польський Майдан” у кривому дзеркалі українського єврооптимізму
Поки що в Україні не відчувається надзвичайна інформаційна прив'язаність до подій у Польщі. Проте “перші дзвіночки” уже можна почути. І звучать вони не дуже приємно. Принаймні, якщо оцінювати їх у системі координат українських національних інтересів.
Поки що в Україні не відчувається надзвичайна інформаційна прив'язаність до подій у Польщі. Проте “перші дзвіночки” уже можна почути. І звучать вони не дуже приємно. Принаймні, якщо оцінювати їх у системі координат українських національних інтересів.
Сьогодні у Польщі перебувають при владі помірковано праві сили. Серед основних рис політики нинішньої польської влади можна виділити такі:
- національно-етнічна зорієнтованість (відмова приймати велику кількість мігрантів із Азії та Африки, політика демографічного відродження, зміцнення національної ідентичності);
- прохолодне ставлення до Євросоюзу (в діапазоні від намагання захистити державний суверенітет від надмірного втручання Брюсселю до гіпотетичного виходу з ЄС);
- ставка на посилення інтеграційних процесів у центральноєвропейському регіоні (найактивніші учасники — Польща, Угорщина, Хорватія);
- прохолодне ставлення до Москви (з відповідною підтримкою України у нинішньому військовому конфлікті);
- поміркована християнсько-консервативна культурна політика (включно з наступом на позиції, які раніше здобув радикальний лібералізм).
Здавалось би, уже сам факт проукраїнської і антимосковської налаштованості нинішньої польської влади мав би викликати симпатії. Одначе деякі українські ЗМІ чомусь зосередилися на інформаційній підтримці ліберальної, прозахідної опозиції. На досить таки не маргінальних інформаційних ресурсах можемо знайти матеріали, переповнені незрозумілою солідарністю із польськими демонстрантами, котрі час від час влаштовують вуличні акції (остання така акція відбулася 4 червня). Тут тобі і патетичні фрази про те, що поляки вийшли на вулиці, аби “захистити свободу”, і навіть порівняння з українським Майданом 2013-2014 рр.
Можна зрозуміти, чому до інформаційної кампанії проти нинішньої польської влади заангажовані деякі українські ліві. Для них цілком природно обурюватися тим, що у Польщі, приміром, посилилася протидія нав'язуванню гендерної ідеології. Проте мейнстрімні українські ЗМІ мали б у першу чергу виходити з логіки національних інтересів, але так не є. Дивним чином ми зустрічаємо демонізацію влади, лояльної до України, і підтримку лібералів, які є традиційно лояльними не лише до Брюсселю та Берліну, але й до Москви.
Характерною рисою публікацій, написаних із позиції підтримки польських опозиціонерів, є притаманне для політичного мислення деяких українців “Що ж подумає Захід?” Виявляється, польська влада погана, бо її критикує офіційний Брюссель, Страсбург, Венеціанська комісія. Але хіба Захід не здійснює так само тиску на Україну, аби змусити її йти на поступки Москві? Україна, на жаль, із цим тиском мириться. Але хіба це означає, що офіційна Варшава має діяти так само і дбати не про власні національні інтереси, а про те, щоби комусь подобатися?
Нарешті, існує ще один вимір проблеми. Як зазначалося вище, Польща зараз стоїть в авангарді інтеграційних процесів у Центральній Європі. Україна мала би приєднатися до цих процесів, довершуючи цілісність геополітичного простору Міжмор'я (Адріатика-Балтика-Чорне море). На жаль, так не є. Тим не менше, можна тішитися успіхам інших країн з розрахунком на перспективу. Натомість наші наївні єврооптимісти чомусь воліють із усіх сил захищати геополітичні проекти, у межах яких Україна має дуже сумнівні перспективи.
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України Нісар Ахмад 13:33
- Ключові інструменти, які допоможуть виграти найскладніші перемовини: поради підприємцям Владислав Пʼявка 10:46
- Харасмент у школах: чому мовчати небезпечно і як створити безпечне середовище для дітей Олександра Нікітіна 10:40
- З чого почати масштабування і систематизацію бізнесу Олександр Висоцький 10:29
- Як зменшити пори на обличчі? Вікторія Жоль 10:21
- Чи варто боятися фінмоніторингу? Сергій Пагер 08:40
- Що означає бути громадянином? Дмитро Зенкін вчора о 09:44
- Дві нові "гарячі точки" в Азійському регіоні Георгій Тука вчора о 07:54
- Європейський вибір України: Як суспільство звільняється від пострадянського минулого Штефан Сабау 26.04.2025 23:00
- Дзеркальні кроки – основа переговорного процесу Сергій Пєтков 26.04.2025 07:28
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 26.04.2025 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв 25.04.2025 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський 25.04.2025 10:36
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька 24.04.2025 23:46
- Неустойка за неповернення майна з оренди: між штрафом та пенею Дмитро Шаповал 24.04.2025 13:56
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді 458
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 127
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 111
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? 100
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею 99
-
Зрадник Сальдо отримав підозру за заволодіння Херсонською нафтоперевалкою
Бізнес 8717
-
У Польщі зірвали спробу повернення російських дискаунтерів
Бізнес 7546
-
Чому тепер Зеленський має козирі у переговорах, а у Трампа карти такі собі
Думка 5529
-
Скільки коштує стати блогером у 2025: реальні історії інфлюенсерок про старт, витрати та заробіток
Життя 4272
-
"Життя після 100 — не виняток, а нова норма": як тренд довголіття змінює наш підхід до краси
Життя 3702