Свіже рішення у справі щодо захисту митних інтересів України
Конституційне правосуддя і автомобілі: чому рішення КСУ №1-р(ІІ)/2025 змушує нас замислитися про межі права?
15 січня 2025 року другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою Артура Боярова. Це рішення стало точкою в багаторічній дискусії про правову природу тимчасово ввезених транспортних засобів. Але чи дійсно воно врегульовує проблему, чи, можливо, ставить перед нами нові запитання?
Що було предметом розгляду?
Проблема стосувалася абзацу першого частини п’ятої статті 380 Митного кодексу України. Він встановлює, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися в Україні виключно тими громадянами, які їх ввезли, і лише для особистих потреб. Іншими словами, якщо ви ввезли автомобіль, то передати кермо навіть дружині чи другу – заборонено.
Артур Бояров, власник транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, вважав, що ця норма обмежує його права, зокрема право власності (стаття 41 Конституції України) та право бути поінформованим про свої права і обов’язки (стаття 57 Конституції України).
Але Конституційний Суд ухвалив рішення, що оспорювана норма є конституційною. Відтак, виникає дилема: чи можна таке рішення вважати остаточним вирішенням конфлікту між державними інтересами та правами громадян?
Конституційність через призму пропорційності
Суд базував своє рішення на аналізі правомірної мети та пропорційності. На перший погляд, логіка зрозуміла: держава прагне уникнути зловживань із транспортними засобами на іноземній реєстрації. Такі машини часто використовуються, уникаючи сплати митних платежів або відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Однак чи справді пропорційність є бездоганною? Розглянемо декілька ключових аспектів:
Обмеження права власності. Суд визнав, що обмеження є виправданим, оскільки спрямоване на захист економічних інтересів держави. Але чи не є воно надмірним? У випадках, коли власник автомобіля має законне право ним користуватися, чому обмежується його свобода передати управління іншій людині? Наприклад, якщо громадянин захворів чи не може керувати автомобілем через інші обставини, ця норма ставить його у невигідне становище.
Проблема інформованості. Чи дійсно громадяни усвідомлюють ці обмеження на момент ввезення транспортного засобу? Відсутність належного інформування часто призводить до того, що люди дізнаються про такі нюанси вже після порушення.
Погляд за кордон: як це працює у світі?
Для аналізу корисно подивитися, як подібні питання врегульовані у закордонних країнах:
Польща. Тимчасове ввезення транспортних засобів також регламентоване, але обмеження стосуються переважно строків перебування автомобіля на території країни. Передача транспортного засобу іншій особі не забороняється, якщо власник залишається відповідальним за сплату можливих штрафів чи податків.
Німеччина. Тут діє жорстка система контролю за транспортними засобами іноземної реєстрації, але законодавство більше спрямоване на фіскальний контроль, ніж на обмеження користування.
США. Тимчасове ввезення автомобілів є дозволеним без значних обмежень на використання, але держава забезпечує суворий митний контроль. Власник несе повну відповідальність за всі дії, здійснені з його автомобілем.
У цих країнах акцент зроблено на відповідальності, а не на обмеженні права користування. Це дозволяє дотриматися балансу між державними інтересами та правами громадян.
Морально-правовий аспект
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання, але чи розв’язує воно моральну дилему? У своїй практиці я неодноразово стикався з тим, що громадяни щиро не розуміють, чому їх право власності обмежується. Відчуття несправедливості провокує недовіру до системи, що, своєю чергою, лише поглиблює правові конфлікти.
Що ми маємо на практиці? Українці, які ввезли автомобілі, повинні дотримуватися суворих обмежень, які, можливо, й відповідають букві закону, але залишаються спірними з точки зору духу права.
Що далі?
Рішення №1-р(ІІ)/2025 ставить крапку лише в конкретній справі. Але чи має воно стати підставою для перегляду правових механізмів у сфері митного регулювання? На мою думку, так. Ось кілька пропозицій:
Розробка чіткої системи інформування. Громадяни повинні знати всі обмеження до ввезення транспортного засобу.
Баланс відповідальності. Законодавець має створити умови, за яких власник не втрачатиме свободу користування своїм майном, але залишатиметься відповідальним за порушення.
Гармонізація з міжнародними стандартами. Україна може взяти за приклад досвід країн ЄС, де акцент робиться на фіскальних механізмах, а не на обмеженнях права користування.
Рішення Конституційного Суду України викликає змішані почуття. Воно демонструє силу закону, але також нагадує про важливість вдосконалення нормативної бази. Як адвокат, я впевнений, що подібні кейси повинні стати поштовхом до більш широкого діалогу про межі державного регулювання і права громадян.
- Бізнес-моделі для розвитку та масштабування вашого бізнесу: що сьогодні працює? Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 19:50
- Цивільний позивач, як учасник кримінального провадження Євгенія Тонконожко вчора о 15:29
- Суб’єктність замість паніки Євген Магда вчора о 13:58
- Ймовірність досягнення режиму тиші Георгій Тука вчора о 12:34
- Виробнича інфляція: як українським підприємствам зберегти конкурентоспроможність Денис Корольов вчора о 12:06
- Перфоманс-маркетинг 2025: 10 інструментів для масштабування лідогенерації Андрій Волнянський 16.03.2025 19:58
- Міжнародна інтеграція українських університетів: як вийти на глобальний рівень Віталій Кухарський 16.03.2025 19:53
- Генрі Форд: агресивний менеджмент, що врятував Ford Motor Company Наталія Качан 16.03.2025 18:52
- Філософія та практика поділу майна подружжя в Україні Світлана Приймак 16.03.2025 12:05
- $50 млн компенсації від Starbucks за опік паху гарячою кавою Дмитро Зенкін 16.03.2025 12:00
- Фінансові вигоди від цифровізації: як скоротити витрати та покращити фінансову прозорість? Олександр Вернігора 15.03.2025 11:31
- Будівництво на прибережній смузі: деталі розгляду скарги Павло Васильєв 15.03.2025 00:00
- Закон 12093: что следует знать о скидках на штрафы ТЦК Віра Тарасенко 14.03.2025 23:07
- Облігації у 2025: золота можливість чи пастка? Петро Цибуля 14.03.2025 13:23
- Drill, БЕБ, drill Євген Магда 14.03.2025 11:43
-
"45 до кінця року". Що буде з курсом валют після рішень Нацбанку
Фінанси 5338
-
Найбільш високооплачувані актори: хто заробив мільйони та як їм це вдалося
Життя 2394
-
Один з найбільших зернотрейдерів у світі продав агрохолдинг у РФ "з великим дисконтом"
Бізнес 2167
-
Каталонія — не лише море й архітектурні шедеври Гауді. Гід найцікавішими містами унікального регіону
Життя 1851
-
Вітамін B6: суперфуд для мозку чи маркетинговий хід — розбираємо тренд
Життя 1762