Медична реформа - правовий погляд

Міністерство охорони здоров’я України розробляє нормативно-правові акти на шляху до «Європи», вживаючи принцип повного контролю над закладами охорони здоров’я та лікарями. Дискусійним серед юристів та лікарів є законопроект «Про державні фінансові гарантії

Міністерство охорони здоров’я України розробляє нормативно-правові акти на шляху до «Європи», вживаючи принцип повного контролю над закладами охорони здоров’я та лікарями. Дискусійним серед юристів та лікарів є законопроект «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів» за прогнозами мають вступити в дію з 01.01.2018.

За законопроектами Міністерство охорони здоров’я України реформує систему безоплатного медичного обслуговування з метою зміни системи, що залишилась з радянських часів шляхом мотивування лікарень і лікарів надавити більш професійну допомогу, орієнтовану на пацієнта та розповсюдження їм про якість серед населення, а також погашення вартості ліків за бюджетні кошти для безоплатного використання, частини видів препаратів пацієнтами.

Що маємо насправді, виходячи з пропозицій реформаторів, лікар буде заробляти собі сам, тобто насправді, як вважають, шляхом намагання надати висококваліфіковану допомогу пацієнтам, лікар буде робити собі імідж, завдяки якому буде збільшувати кількість пацієнтів, а з цим і зарплату лікаря. На скільки відомо, обіцяють 370 гривень за одного пацієнта, 1000 пацієнтів = 370 000 гривень - непогано. Виникає питання, що заважатиме лікарю продовжувати отримувати «подяку на благодійність» та чи не буде лікар орієнтуватись більше на кількість, будь-яким шляхом.

Є вірогідність, що медичні установи почнуть боротись за потенційних пацієнтів, але і до законопроекту всі пацієнти дізнавались через знайомих, де найкращі лікарі.

З’являється нова спеціальність за законопроектом – сімейний лікар, який фактично буде ставити діагноз та видавати направлення до галузевого спеціаліста. В даному випадку повинна відбутись правильна організація надання медичної допомоги. Тепер сімейний лікар буде ключовою особою з якою будуть домовлятись інші лікарі для отримання клієнта - пацієнта?

Міністерство охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) вказує на принцип: «гроші за пацієнтом». Тобто, буде сформовано реєстр пацієнтів, який буде вести лікар, де буде зазначатись сімейний лікар, якого вибирає пацієнт шляхом подання декларації, отже при переїзді, пацієнт знову вибере собі лікаря, все залежить від випадку та «сарафанного радіо». Можливо, пізніше необхідно буде залучити спеціалістів для проведення семінарів для лікарів, як використовувати цей реєстр. Але, все ж таки не зрозуміло, як саме буде оплачуватися лікування різних форм захворювання, особливо, якщо це складне лікування та довгострокове.

Павло Ковтонюк замміністра МОЗ України вказує, що коли запрацюють вказані реформи, то клініки отримають автономію та почнуть діяти як приватні клініки, тобто створювати чинники для мотивації власних працівників та встановлювати відповідну оплату праці, кожному по заслугам, щоб більше вчились та удосконалювались. Що стосується контролю, так і так багато контролюючих органів, а реформатори бажають створити систему, мотивуючу на вірне використання коштів. Більше не буде надано кошти в нікуди, з набранням чинності нових законів, гроші з бюджету буде виділено, лише за наданні послуги, лікарні самостійно будуть використовувати кошти на ремонт приміщення чи на закупку нового обладнання.

Кожного року Парламент буде вирішувати, які послуги будуть покривати, які частково, а які зовсім не будуть. Це така собі програма державних гарантій. Отже, отримуємо певний вид прайсу.

Цікаво, що праця лікаря буде авансуватись на підставі договору, де буде зазначено кількість пацієнтів, яку на думку лікаря він прийме за період дії договору.

Проблематика питання полягає у відсутності конкретних показників, скільки людей хворіє взагалі, найпоширеніші хвороби по областям, скільки повинна коштувати операція, скільки повинні коштувати препарати чи взагалі потрібна така кількість лікарень чи можливо щось ліквідувати. Тобто, до чого нас приведе реформа, до більшого розміру направлення коштів в Міністерство охорони здоров’я України чи дійсно виведе систему охорони здоров’я на новий рівень. Метою є зробити медичну допомогу безкоштовною для пацієнта чи зробити конкурентну оплату праці лікаря, крім великої кількості питань нічого іншого не виникає у небайдужих громадян.

Підсумовуючи, складається враження, що фактично немає конкретики, немає так званого «бізнес-плану», єдине що зрозуміло, це бажання зробити безоплатну медицину безоплатною. Краще вже зробити всі лікарні приватними і тоді вже буде щось діюче або всі ці гроші, що перераховуються в Пенсійний фонд чи в Фонд соціального страхування віддати громадянам, щоб кожен вирішував сам, як лікуватись.

Таким чином, в результаті введення пакету законів з метою проведення медичної реформи доведеться пройти складний шлях для врегулювання та впорядкування нових правил і стандартів на місцях, що спричинить плутанину, помилки і як наслідок цілком юридичну відповідальність, а не лише моральну.