Шлях до формування єдиної судової практики:перші кроки Верховного Суду

Станом на 28 лютого 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 229 справ щодо корпоративних спорів та корпоративних прав. Під час перегляду 13 справ прийнято постанови, в яких викладено правові позиції Верховного Суду

Шлях до формування єдиної судової практики:перші кроки Верховного Суду  Станом на 28 лютого 2018 року до Касаційного господарського суду   ускладі Верховного Суду надійшло 229 справ щодо корпоративних спорів такорпоративних прав. Під час перегляду 13 справ прийнято постанови, в якихвикладено правові позиції Верховного Суду щодо вирішення окремих категорій корпоративнихспорів.

Підвідомчість

Правова позиція щодо підвідомчості господарським судам спорів між ОСББта його учасниками. Постанова ВерховногоСуду від 23січня 2018 року у справі № 925/1321/16 (Баранець О.М., Вронська Г.О., СтуденецьВ.І).

Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категоріїнеобхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України. З оглядуна положення ст. 167 ГК Україникорпоративні права характеризуютьсятакими ознаками: 1) особа має часткуу статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь вуправлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частиниприбутку (дивідендів) господарської організації.

Відповідно до статей 1,4 ЗаконуУкраїни "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створенавласниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку длясприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання івикористання спільного майна та створюєтьсяяк непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Цивільногокодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не маютьна меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Частиною 7 ст. 4 Закону України"Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"передбачено, що об'єднання єнеприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для йогорозподілу між співвласниками.

Статутом ОСББ "Білий лебідь-2016" частку співвласників устатутному капіталі (майні) об'єднання не визначено. Таким чином, співвласникибагатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласникамибагатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративними. Відповідно, спір у даній справі між фізичнимиособами - співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 Господарськогопроцесуального кодексу України, неналежить до юрисдикції господарських судів.

Направляючи на новий розгляд справу № 917/87/17 (у зв'язку з порушеннянорм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, якімають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані усправі докази) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховногосуду поміж іншого також звернула увагу судів на зазначені вище ознаки ОСББ.

Стягнення дивідендів

Верховний Суд сформував правову позицію щодо вирішення питання прозастосування санкцій у разі порушення строків виплати затверджених дивідендівта щодо безумовності виплати товариством затверджених дивідендів.

ПостановаВерхвоного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 (Стратієнко Л.В.,Мамалуй О.О., Ткач І.В.) та постанова Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17 (Ткач І.В., Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.).

У наведених постановах Верховного Суду зазначено, що з прийняттямтовариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенністроків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов’язок виплати дивідендів без будь-якихдодаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк.

Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи товариства про те, щоправо на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, азобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникаєпід час реалізації акціонером наданого права, з огляду на те, що акціонер незобов'язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів,оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Як зазначено у відповідних постановах Верховного Суду, в силу положеньГК України, ЦК України, законів України "Про акціонерні товариства","Про господарські товариства" та прийнятого товариством рішення провиплату дивідендів, у останнього виникло зобов'язання по сплаті грошових коштів- виплата дивідендів, а отже, зобов'язаннязі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням. З огляду на норми ЦК Українигрошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірнихвідносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Будь-якезобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язаннямнезалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахункипри виході учасника (члена) 

Щодо питання застосування наслідків передбачених ст. 625 ЦК Українидоцільно навести постанову ВерховногоСуду від 23.01.2018 у справі №906/1283/16 (Баранець О.М., Вронська Г.О., Студенець В.І.).

Верховний Суд підтримав правовупозицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.12.2011 у справі № 14/214(10), прийнятій у зв'язку знеоднаковим застосування судами ст. 625 ЦК України, ст. 167 ГК України та ст.54 Закону України "Про господарські товариства" про те, що учасник господарського товариства, якийвийшов зі складу останнього, вправівимагати сплати вартості майна з урахуванням встановленого індексу інфляції завесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми напідставі ст. 625 ЦК України.

У постанові від 23.01.2018 усправі № 922/2433/14 (Вронська Г.О., Баранець О.М., Студенець В.І.) колегіясуддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що уразі виходу із сільськогосподарського виробничого кооперативу частка кожногочлена у майні визначається в межах його персоніфікованого паю.У зазначеній справі позивач (членкооперативу, який вийшов з нього) наполягав на тому, що суди під час визначеннячастки належної йому доходу кооперативу помилково вирахували таку частку не зкількості членів кооперативу, а з визначеного розміру внеску до пайового фондувідповідача.

Колегія суддів не погодилася з такими доводами з огляду на нормиспеціального законодавства, зокрема, положень ст. 21 Закону України "Прокооперацію": паї є персоніфікованими, а розмір паю члена кооперативузалежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Судом також врахованоположення статуту кооперативу та наявні докази (висновок судово-економічноїекспертизи, книги реєстрації майнових сертифікатів та договорів оренди майновихсертифікатів, балансу кооперативу, переліку співвласників на передачу майна вкористування кооперативу з визначенням розміру майнової частки в майні та їїзагальної вартості).

Верховний Суд підтримав позицію місцевого та апеляційного судів про те,що члени кооперативу не мають права навсе майно кооперативу, а частка кожного члена кооперативу у майні кооперативувизначається в межах його персоніфікованого паю, тоді як решта майназалишається у власності кооперативу.

Отже, член кооперативу має право на отримання вартості частки прибуткукооперативу пропорційно його частці у пайовому фонді сільськогосподарськоговиробничого кооперативу та має право на отримання паю, у розмірі його фактичноївартості, на момент виходу з кооперативу.

Недопустимість втручання кредиторів удіяльність товариства

У постанові Верховного Суду 31.01.2018 усправі № 909/743/16 (Стратієнко Л.В., Мамалуй О.О.,Ткач І.В.) колегія суддів, проаналізувавшип. 5 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України"Про акціонерні товариства" (приведеннямдіяльності акціонерних товариств у відповідність із вимогами цього Закону вчастині забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі єздійснення таких дій: наглядова радаакціонерного товариства в порядку, встановленому Державною комісією зцінних паперів та фондового ринку, зобов'язана прийняти рішення про переведеннявипуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну та забезпечитивчинення ряду дій), дійшла висновку, що переведення акцій у бездокументарнуформу є визначеною законом процедурою з певним алгоритмом дій, в якій береучасть емітент та вказані у Законі учасники фондового ринку.

З огляду на це, кредитор (банк)не є особою, уповноваженою вимагати в судовому порядку зобов’язати боржника(акціонерне товариство) здійснити переведення емітованих ним простихіменних акцій в бездокументарну форму, оскільки такі повноваження непередбачені законодавством.

Правова позиція Верхвоного Суду базується на тому, що відповідно донорм Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів вУкраїні" виключно Національна комісія з цінних паперів та фондового ринкумає право надсилати емітентам обов'язкові для виконання розпорядження проусунення порушень законодавства про цінні папери.

Правоакціонера вимагати проведення аудиту

Постановавід 14.02.2018 у справі № 910/783/17 (ТкачІ.В., Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.)

Передбачене ст. 75 ЗаконуУкраїни "Про акціонерні товариства" право акціонерів є складовоюправа на управління товариством в установленому законом і установчимидокументами порядку.

Стаття 75 Закону України"Про акціонерні товариства" є імперативною для товариства у випадкувідповідної вимоги акціонера, який є власником більше ніж 10 відсотків акційтовариства. Право акціонера вимагатипроведення аудиту у цьому випадку не залежить від бажання самого товариства чийого посадових осіб, чи від доцільності проведення такої перевірки,натомість, обов'язок товариства забезпечити аудитору можливості проведенняперевірки виникає в силу прямої вказівки закону.

Ухилення товариства віднадання документів, необхідних для проведення аудиторської перевірки, та інформаціїщодо дати початку аудиторської перевірки, ініційованої акціонером, суперечитьч. 6 ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства", та відповіднопорушує реалізацію акціонером його корпоративного права на управліннятовариством, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Відсутнє порушеннякорпоративних прав – рішення дійсне

Постановавід 31.01.2018 у справі № 927/265/17(Ткач І.В., Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.)

Вирішуючи спір щодо визнання недійсними рішеньзагальних зборів, який виник з корпоративних відносин, слід виходити з того, щодля визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановитифакт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера)товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підставдля задоволення позову.

Верховний Суд погодився звисновком господарських судів першої та апеляційної інстанції про те, щопозивачем не подано належних тадопустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративнихправ у розумінні ст. 167 ГК України при проведенні спірних зборів, оскільки сам позивач був ініціатором винесенняпитання щодо відчуження належної йому частки на розгляд зборів учасників,особисто брав участь у таких зборах та голосував (тобто реалізував належні йомукорпоративні права) щодо відчуження частини належної йому частки 29% устатутному капіталі товариства і як секретар зборів особисто підписав спірнийпротокол загальних зборів.

Верховний Суд зазначив, що висновокгосподарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову вповному обсязі обґрунтованим, оскількискаржником не доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.