У період політичної кризи в країні, заморожування фінансування, невизначеності щодо майбутнього фінансування, гальмування реформ, парламент, який покликаний вносити пропозиції щодо кандидатур у новостворені ним органи, вирішувати питання щодо подальших пов
У період політичної кризи вкраїні, заморожування фінансування, невизначеності щодо майбутньогофінансування, гальмування реформ, парламент, який покликаний вносити пропозиціїщодо кандидатур у новостворені ним органи, вирішувати питання щодо подальшихповноважень ГПУ з розслідування кримінальних справ із 1 березня 2016 року,приймати законопроекти, які є фундаментом реформування країни, взяв коротенькувідпустку на три тижні.
Уряд у свою чергу, розуміючи,що немає підтримки за ініційованими законопроектами ні серед населення, ні впарламенті, не вирішено кадрові питання, просто рухається за інерцією. Якнаслідок, інертно рухається і країна. Усе було б не погано, якби базовий етаппочатку інертного руху був позитивний та стабільний, але за два роки низхідноїдинаміки як загалом по країні, так і по гаманцях людей, не дає жодногоморального права політикам зупинятися чи брати час на відпочинок. Невирішенихпитань у рази більше, ніж відповідей на них.
Топ-темою, приводом дляобговорень та домислів цього тижня були офіційні візити послів Франції таНімеччини в Україну.
Зрозуміло, що іноземці врозмовах з представниками влади роблять акценти в першу чергу на вирішенняважливих для них геополітичних завдань, пов’язаних із припиненням конфлікту зРФ, зняттям обмежень та поновленням втрачених економічних зв’язків, через якіекономіки європейських країн недораховуються в товарообігу значних коштів.
Не варто тішити себеілюзіями, що вони переймаються внутрішніми проблемами України більше, ніжзовнішніми, про що красномовно свідчить нехтування з їхнього боку рейтингомдовіри населення України до Уряду. Поряд із цим, фінансовий інтерес потрібновирішувати, зберігаючи реноме провідників демократії, захисників ображених.Тому ЄС не може дозволити собі припинити, принаймні публічно, підтримувати нашукраїну.
Проте ця підтримка, може матирізний ступінь інтенсивності, і, за відсутності реакції та віддачі відукраїнської влади, її стимулювання буде швидше вдаваним. Упускаючи риторику провибори на непідконтрольній території та конституційну реформу, зосередимо увагуна тому, які судження щодо внутрішньої ситуації в країні лунали в їхніхмеседжах та спічах: припиніть ділити країну та портфелі, стримуйте власніфінансові апетити, боріться з корупцією, реалізовуйте реформи – одне й те жпротягом останніх декількох місяців. Власне, немає інших рецептів для виведенняУкраїни з занепаду.
Хорошу думку стосовноборотьби з корупцією озвучив керівник компанії Aeroscraft американецьукраїнського походження Ігор Пастернак, компанія якого постачає системиспостереження для українського проекту «Стіна»: «Да, здесь тяжело, потому чтонельзя застраховать политический риск. Нельзя взять кредит в американскоминвестиционном банке под проект в Украине, потому что он ограничен лимитами ввыдаче денег на оборонную промышленность странам, не входящим в НАТО. Но этореалии. Есть страна без денег, но при этом есть рынок.
Самый главный момент (щодокорупції – авт.) – на уровне оборонных ведомств я с ней в Украине несталкивался, но не исключаю, что она есть. Если это так, с ней можно бороться.Как минимум в оборонной промышленности нужно больше людей с американскимпаспортом. Они и будут физической гарантией против взяток. Потому что онизнают: за участие в коррупционных делах за ними придут из FBI. Эти люди и будутфизической гарантией против коррупции».
Звісно, можна по-різномуставитися до цих слів, але вони не далекі від істини. Оскільки українськийполітикум тільки породжує корупцію, можливо, справді варто передати роботуключових міністерств саме під управлінням іноземців? Адже, очевидно, теперішнясистема правоохоронних органів у країні допускає в чиновника думку про те, щобудь-яке зловживання чи корупційне діяння з його боку можна врегулювати зпредставниками силових структур.
Таким чином, доки особистіінтереси депутатів, міністрів, чиновників переважатимуть над інтересами нації,Україна продовжуватиме деградувати.
У той же час інертнодрейфувати продовжує й національна грошова одиниця, яка цього тижня пробилапозначку в 27,2 за американський долар на міжбанківському валютному ринку.
Як пояснили ситуацію в НБУ?«Зниження курсу гривні викликане сезонним спадом ділової активності в січні, щопотягло за собою зниження надходжень валютної виручки в лютому, а політичнанестабільність і зволікання з відновленням співпраці з МВФ (несприятливіочікування бізнесу, як наслідок цього), зниженням цін на світових сировиннихринках», – повідомив заступник глави Національного банку України Олег Чурій.
Поєднайте ці слова з тим, щонаведено вище, а також співставте з роллю, яку нашій країні готують у світовійекономіці. Стосовно цього висловився посол США в Україні Джеффрі Пайєтт післяцеремонії підписання угоди про залучення інвестицій на будівництво зерновоготерміналу в морському торговому порту «Южний» з Cargil: «Україна вже є одним знайбільших виробників сільськогосподарських товарів, але вона повинна статиаграрною наддержавою», – сказав він. Крім того, Пайєтт вважає, що Україна можелегко подвоїти обсяги зерна, які вона експортує.
Нарощування експортузернових, іншої сільськогосподарської продукції та сировинних товарів – непогано, це краще ніж нічого, але це не зовсім правильна логіка, якщо будуватистратегію розвитку країни на 5–10 років.
Країни, в яких домінуєвиробництво та експорт товарів із низькою доданою вартістю, як показує історіярозвитку економіки, не досягають економічного процвітання, а навпаки з часомзаганяють себе в ще більшу бідність. Будь-яке нарощування має свої межі, і колицей пік досягнуто, його неможливо збільшити, не можна збільшити продуктивністьпраці.
Стосовно цього чудовийприклад наводиться в статті доктора економічних наук Тетяни Унковської (длявидання ZN.ua): «Приклад за Райнертом: якщо використовувати дедалі більшетракторів і трудових ресурсів на одному картопляному полі, то після досягненняпевного моменту кожен новий працівник або новий трактор вироблятиме менше, ніжпопередні. Спадна віддача характерна для видобутку сировини, сільськогогосподарства та переробки з низькою доданою вартістю, тобто для виробництв ізактивами, що залежать безпосередньо від природи. Країни, які залишаються впастці спадної віддачі, займаються експортом сировини та змушені імпортуватиспоживчі товари з високою доданою вартістю, потрапляють у спіраль поглибленнябідності та консервації відсталості».
У попередніх оглядах ми аналізувалискладові платіжного балансу за даними Національного банку, констатуючи, що спадцін на сировину на зовнішніх ринках, попри зростання кількісного ростуекспорту, не забезпечив подолання дисбалансів імпорту та експорту, в якомуімпорт товарів за підсумками 2015 року перевищив експорт на 3 млрд доларів.
На підтвердженнявищевказаного свідчать оновлені цього тижня статистичні відомості.
Падіння виплавлення сталі всічні зафіксовано в більшості країн першої десятки, крім Туреччини й України.Перша десятка країн-виробників сталі за підсумками січня виглядає так: Китай(63,214 млн тонн, падіння на 7,8%), Японія (8,772 млн тонн, падіння на 2,8%),Індія (7,418 млн тонн, падіння на 1, 2%), США (6,618 млн тонн, падіння на8,8%), Південна Корея (5,667 млн тонн, падіння на 4,5%), Росія (5,554 млн тонн,падіння на 10,6%), Німеччина (3,605 млн тонн, падіння на 2%), Туреччина (2,598млн тонн, зростання на 0,8%), Бразилія (2,451 млн тонн, падіння на 17,9%) йУкраїна (1,938 млн тонн, зростання на 3,6%).
Тепер наведемо ціни на стальза тонну на трьохмісячні ф’ючерси на Лондонській біржі металів станом на 26січня 2015 року – $ 500, на 25 січня 2016 – $ 235 за тонну.
Проміжні висновки – надмірнапропозиція та негативні очікування щодо росту споживання призводять до зниженняціни, змушуючи виробників скорочувати виплавку (аналогічні тенденції і насировинних ринках нафти, природного газу тощо), а Україна ж, за відсутностіальтернативи, нарощує їх.
Стосовносільськогосподарської продукції. За останнім звітом Міністерства сільськогогосподарства США (USDA), Україна увійшла в десятку найбільших експортерів маслата сиру. За підсумками 2015–2016 маркетингового року ми посядемо восьме місцеза експортом масла та поставимо на зовнішні ринки 7 тис. тонн продукту. Це на40 % більше, ніж у 2014–2015 та понад удвічі більше в порівнянні з 2013–2014маркетинговим роком.
Динаміка цін на масло, заданими ФАС: станом на 6 січня 2015 – $ 3 558/тонну, на 19 січня 2016 – $3162/тонну; сир чедер – $3 090/тонну та $ 2 867 /тонну відповідно.
Крім цього, «станом на 8лютого використано в повному обсязі квоти на виноградний і яблучний соки такукурудзу. На ячмінну крупу та борошно – на 51,5 %; зерно зернових злаків,оброблене іншими способами, – на 50%, на овес – 44,8%, пшеницю – 42 %,оброблені томати – на 24,7 % та в повному обсязі квартальну квоту на курятину»,– заявив цього тижня міністр Павленко.
Для того щоб зрозуміти, якформується політика влади за галузями виробництва продукції з високою доданоювартістю, можна навести слова гендиректора АвтоКрАЗа Романа Черняка:«Традиционные рынки поставки продукции: Египет, Боливия, Тунис, Таиланд,Азербайджан, Казахстан. Заказы в эти страны по прошлому году мы выполнили. Номогли получить дополнительные заказы. Например, поучаствовать в тендерах, гдеусловием выставляется отсрочка платежа, оплата по годам. Из-за нехваткиоборотных средств мы отказались от этих экспортных тендеров».
Стосовно конкуренціїукраїнських виробників із російськими чи білоруськими: «Мы традиционно с нимиконкурируем. Работаем в одной ценовой нише. Тут уже большую роль играюттехнические характеристики продукта и политическая составляющая в большихпроектах. Иногда, один визит руководителя страны и его участие намного важнеедолгих и кропотливых переговоров между компаниями. Например, был проект вТуркменистане. Мы "сапоги протерли" чтобы получить заказ, практическивышли на контракт. Но, приехал президент Беларуси Александр Лукашенко, подписалмежправительственное соглашение. Белорусы подписали контракт на поставку 2000автомобилей, а все остальные остались в стороне.
Не знаю почему украинскиевласти не лоббируют своих производителей за рубежом. К сожалению,машиностроение не замечают, а ведь речь идет о притоке валюты в Украину. Еслиесть большой внешнеэкономический контракт, например, на $ 100 млн, я считаю тутдаже Президенту страны не зазорно за него побороться. И премьер-министр долженпроводить протекционистские встречи с зарубежными коллегами».
І декілька слів щодоекспортних цін, а саме за рахунок чого заводу вдається їх знижувати: «За счетчего удалось снизить цены? Гривна девальвирует, а зарплата и стоимостьэнергоносителей не поспевают за курсом. Это позволило временно снизить цены наряд позиций».
Про те, як на рівні країнистимулюється завантаження власних виробників, створення додаткових робочихмісць, а відповідно і зростання ВВП, можна зробити висновок з таких слів:«спрос муниципалитетов растет потому что с рынка ушли относительно дешевыероссийские производители. Но, с другой стороны, очень агрессивно заходятбелорусские компании. Машины дилерам раздаются без денег. Достаточно заявки иобещаний заплатить в будущем. Раньше была программа закупки 500 пылесосов(подписанная еще при мэрстве Леонида Черновецкого), закупали газовуюкоммунальную технику. В прошлом году Виталий Кличко обещал купитьснегоуборочную технику, но купили не КрАЗы, а десяток белорусских МАЗов».
На завершення цього блокупригадаємо вже переглянуті прогнози на 2016 рік (і це при тому, що навіть двакалендарних місяці не минуло). Так, Міністерство економічного розвитку іторгівлі прогнозує зростання ВВП в І півріччі на 1% (+/- 0,5 п.п.), тоді як удержбюджеті–2016 закладено прогноз зростання ВВП на рівні 2%.
Негативно на економічнезростання може вплинути триваюче падіння цін на ключових товарних ринкахвітчизняного експорту та обмеження з боку РФ.
Таким чином, висновки, якінапрошуться самі по собі, – загальнодержавна політика як на рівні територіальнихгромад, так і на рівні республіканських органів влади є обмеженою, нестратегічною, а ситуативною. «Гниль» на рівні всіх інституцій та бездіяльністьмають очевидні негативні наслідки на внутрішніх економічних процесах,проявляються в торговельних дисбалансах, скороченні ВВП, девальвації гривні. Якпри цьому можна говорити про стабілізацію економіки, досягнення рівня інфляціїв країні за підсумками року, якщо для цього немає злагодженої системи дій?Очевидно, що національна валюта не має жодних передумов до зміцнення, і жодентранш міжнародної допомоги сам по собі, індивідуалізовано та відокремлено, незмінить ситуації, оскільки метастази проникли повсюди.
