Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
11.12.2019 11:49

Захист честі,гідності чи ділової репутації:що потрібно знати, щоб виграти в суді

Партнер, адвокат

Класична ситуація: хтось розмістив в соцмережах відверту брехню про вас, ваших близьких чи бізнес, яку поширили на інших ресурсах та опублікували в ЗМІ.

Класична ситуація: хтось розмістив в соцмережах відверту брехню про вас, ваших близьких чи бізнес, яку поширили на інших ресурсах та опублікували в ЗМІ. Ви збираєте необхідні докази і йдете в суд з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просите спростувати таку недостовірну інформацію. Впевнені, що легко це доведете, адже інформація очевидно неправдива та негативна. Проте, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки вся інформація, яку ви вважали недостовірною, насправді є оціночними судженнями, а вони не можуть бути спростовані.

Інший варіант - таку інформацію готують спеціалісти з «чорного PR», які з використанням сучасних діджитал інструменів, знищують репутацію людини, обливаючи її брудом в мережі Інтернет.

Для ефективного захисту потрібно знати всі «слизькі місця», а також як їх можна обійти і отримати бажаний результат в суді.

По-перше: варто розібратися, що мається на увазі під поняттям «оціночні судження». Це висловлювання, які не містять фактичних даних; критика; оцінка дій; висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно – стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Закон «Про інформацію» встановлює, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Іншими словами всі висловлювання, які можна перевірити фактами, можуть бути визнанні недостовірними, а ті, які перевірити не можна, є оціночними судженнями, особистою думкою конкретної людини, припущенням.

До прикладу, фраза «Олександр, директор нашої кампанії, краде її гроші» містить ствердження факту, що конкретна особа, яку можна визначити зі сказаного, вчиняє злочин – крадіжку грошей. Вказану інформацію можна спростувати.

Але якщо її трохи перефразувати, то це вже можуть бути оціночні судження і в суді їх спростувати стає дуже складно.

Наприклад: «Напевно/мені здається/скоріше за все/з огляду на… Олександр, директор нашої кампанії, краде її гроші»; або «Олександр, директор нашої кампанії, «крисить» у своїх»; «Олександр, директор нашої кампанії, тупий, як пробка».

Європейський суд з прав людини пояснює, що вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Розуміючись на цих нюансах, можна дуже донести до аудиторії суть інформації, приховавши її зміст під «оціночними судженнями», уникаючи відповідальності. Саме через визнання поширеної інформації такою, що містить оціночні судження, суди найчастіше відмовляють у задоволенні позовів.

Варто звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц (www.reyestr.court.gov.ua/Review/82119183 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82119183), яка демонструє підступність поняття «оціночних суджень». Так, ВСУ підтримав апеляційний суд, який відмовив у позові керуючись тим, що запитання відповідача «Ви тупий?» адресоване позивачу, є суб`єктивною думкою відповідача і не може бути спростований. Помилка в оцінці характеру поширеної інформації при підготовці позову, призвела до обрання неправильного способу захисту порушених прав, внаслідок чого позивач програв справу, хоча об’єктивно його немайнові права були порушені і їх можна захистити.

В огляді судової практики КЦС ВС від 02.09.2019 року вказані загальні способи захисту, визначені законом: право на відповідь, у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, можна вимагати відшкодувати завдану моральну шкоду. Але, складність оприлюднення «відповідей» і смішні розміри відшкодування моральної шкоди, змушують шукати більш ефективні способи захисту.

І вони є.

Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права на: ім'я, його зміну та використання; повагу до гідності і честі; повагу до людини, яка померла; недоторканність ділової репутації; індивідуальність; особисте життя та його таємницю; інформацію, та ін., згідно з ст. 278 ЦК України, допоможе зупинити поширення відомостей, навіть якщо вони є оціночними судженнями. І тут є два варіанти застосування заборони поширення інформації: 1) коли право порушується, 2) коли право уже порушене.

Відмінність такого способу захисту особистих немайнових прав від спростування недостовірної інформації полягає не лише в меті застосування цих способів, але й в тому, що заборона поширення інформації може бути застосована і у випадку поширення інформації у формі оціночних суджень, незалежно від того, чи вона є недостовірною, чи абсолютно правдивою.

Отже, якщо ви стали жертвою таких дій і ваші немайнові права порушені (навіть якщо поширена інформація правдива), то, в першу чергу, потрібно чітко та об’єктивно розділити її на дві групи: 1. ту, яка може бути перевірена на достовірність; 2. ту, яка містить оціночні судження, після чого вибрати відповідний спосіб захисту: для першого варіанту - спростування інформації; для другого - заборона її поширення.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи