Рекодифікація = декодифікація?
Зміни політичного режиму - це завжди шанс реалізувати в перехідний час свої нездорові амбіції
18 липня 2019 року на сайті «Юридичної практики» з’явилося повідомлення, що, нібито, «прийняті юридичні засади для запуску процесу рекодифікації Цивільного кодексу України». За повідомленням мова йде про прийняття Урядом України якогось розпорядження щодо системного оновлення приватного права України (відповідне розпорядження на Урядовому порталі поки що відсутнє).
Дійсно, 17 липня 2019 року на засіданні Кабінету Міністрів України питання «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України» було підняте Міністром юстиції України (значиться у порядку денному під номером 4.11). Знаючи афілійованість «Юридичної Практики» з провідними представниками цивілістики (в т.ч. із самоназваними «гуру», як то повторюється із разу в раз при анонсі всяких тренінгів та «круглих столів»), то в цьому матеріалі повідомляється, що «прийняттю такого рішення передували наради з провідними вченими-цивілістами України, які обґрунтовують необхідність системного оновлення Цивільного кодексу (ЦК). Саме професори цивільного права провідних наукових шкіл повинні скласти основу робочої групи експертів, які готують проекти, а від держави процес буде курирувати і забезпечувати Міністерство юстиції». У цьому ж матеріалі читачеві пропонується пригадати, що «що про необхідність оновлення ЦК України експерти говорили ще в січні (2019 р. – авт.), коли відзначалося 15-річчя Акту. Перш за все йдеться про введення норм, які врегульовують реальні нові правовідносини, виникнення яких не могли припускати при розробці чинного Кодексу, зокрема, пов'язані з розвитком технологій. Також треба прибрати дублюючі регулювання правовідносин, що знайшло свій розвиток в корпоративному і інше законодавство, яке регулює комерційні правовідносини, право інтелектуальної власності. Ймовірно, може бути підняте питання про повернення в ЦК України норм сімейного та міжнародного приватного права». Ми на порозі декодифікації не тільки господарського, але й сімейного законодавства?
Розберемо детальніше запропоновані меседжі від представників цивілістики.
Звертає на себе увагу відразу теоретико-правове невігластво при поданні матеріалу. Кодекс неможна рекодифікувати; рекодифікується законодавство або норми, які відповідно до усталеного предмету належать до тієї чи іншої правової галузі. Відповідні «ляпи» вже стали звичними з-за 1) недостатньої підготовки прийдешньої зміни цивілістів та 2) необґрунтованої зверхності представників науки цивільного права стосовно інших галузевих правових наук, що є наслідком значного перегріву цивілістики зі всіма відповідними метастазами: від самовільного розширення предмету науки і, відповідно, законодавства, до засмічення власною (у багатьох випадках – штучною) термінологією іншого галузевого, в т.ч. процесуального законодавства за прикладом терміну «правочин» та ін.
Афілійованість видання «Юридична Практика» не викликає сумнівів з огляду на те, що для цього видання не існує господарського права та законодавства. В матеріалі робиться посилання на групу статей у №3 за 2019 рік, присвячених 15-річчю ЦК України. Статті доволі змістовні, викладені у компромісному дусі та з правильними посилами про необхідність рекодифікації цивільного законодавства. Все, здавалося б, вірно, відповідає суспільним та часовим запитам, але…форма викладення матеріалу в окремих статтях є рефлексією цивілістики на такий подразник для неї, як господарсько-правовий підхід. У статті проф. В.Луця «Всі роки записані» зверхньо відзначається «так звана концепція господарського права». Саме останні тенденції розвитку цивільного права та законодавства дозволяють теж саме сказати і про цивілістику. Чи сприяє науковій дискусії та знаходження порозуміння така «зверхність» з приставкою «так звана»?
Хтось з редакції запропонував представникам науки господарського права висловити позицію стосовно 15-ти років існування Господарського кодексу (ГК)? Ну звісно, ні. Однобокий підхід? Як завжди.
Видання «ЮП» слід теж називати з приставкою «так зване» з огляду на однобокість висвітлення проблеми? Об’єктивність? Журналістська етика? … Щодо науки цивільного права (так званої «цивілістики») вже є всі підстави для такого визначення у лапках, адже наука давно втратила єдність предмету (завдяки розширенню предмету) і критерії встановлення рамкових кордонів предмету цивільно-правового регулювання настільки розмиті, що дозволяє представникам науки цивільного права ставити питання про захоплення предметом регулювання економічної публічної (господарської) сфери відносин шляхом декодифікації господарського законодавства (тут –скасування Господарського кодексу на підставі некоретктного та вузькокон`юнктурного формулювання, наведеного «ЮП» у повідомленні – необхідності «прибрати дублюючі регулювання правовідносин, що знайшло свій розвиток в корпоративному і іншому законодавстві, яке регулює комерційні правовідносини»). До чого корпоративне законодавство до цивільного, це ще те питання. Навіть спори щодо корпоративних правовідносин розглядаються системою господарських судів. І це непрозорий натяк на галузеву приналежність таких правовідносин не дивлячись на чиїсь фантазії в науковій літературі.
Ну і, звісно, рефлексія цивілістики у ігноруванні терміну «господарські правовідносини» – це нова тактика дискредитації науки господарського права, яка об`ємно почала бути представленою при спробі скасування ГК України за ініціативою МінЮсту (натомість, ця ініціатива була вкладена в голови чиновникам МінЮсту саме «провідними вченими-цивілістами України» або «професорами цивільного права провідних наукових шкіл») зразка жовтня 2015 року – квітня 2016 року. Тоді за вказаною ініціативою було «зібрано» пул фахівців – від «професорів того ж цивільного права різних шкіл» до менеджерів невизначеного роду занять (мабуть, спеціалістів з приготування кави; хоча для проформи були запрошені й фахівці з господарського права, звісно, у меншості), завзято прийнявся на підставі наказу МінЮсту «реформовувати приватне право» шляхом, звісно, скасування Господарського кодексу. Так і не вдалося з’ясувати: яке відношення ГК має до приватного права? Ну да то справи минулих років. Добре, що ця «ініціатива» була вдало похована, але знову повстає у вигляді зомбі. І тут вже ставки підняті: Уряд, час якого (разом із цим складом МінЮсту) вже минає у зв’язку з достроковими виборами до Верховної Ради України, під завісу діяльності під впливом «професорів цивільного права різних шкіл» за сприяння Міністра юстиції України П. Петренка змогли протягнути відповідне рішення. Гадаю, перед новим складом Кабінету Міністрів України слід ініціювати питання щодо відміни цього розпорядження від 17 липня 2019 року разом із вказаним вище наказом Міністерства юстиції України.
Звісно, поки що параметри такої «рекодифікації» невідомі в деталях, окрім вже тих, які тягнуться протягом існування нової редакції ЦК та ГК. Звісно, вже того факту, що пропонується ідея «повернення до предмету ЦК» норм сімейного та міжнародного приватного законодавства наводить на думку про повернення до проросійської моделі, або так званого модельного «ЦК СНД». При цьому, про будь-яку «європейськість» вітчизняного цивільного законодавства не може бути й мови, як то намагаються приподнести. Мова в тому, що в 2014 році звучали аргументи про «один народ, одну віру» і інші гасла, які призвели до численних жертв та територіальних втрат, рух до Митного союзу РФ, Білорусі та Казахстану в тому числі базувався й на «майже повній відповідності» чотирьох правових систем та «повній неузгодженості і складності шляху» при можливій реалізації тоді ще проекту Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (цікаво, що цивілістами старанно ігноруються положення Угоди; фірмовим стилем цивілістики також є викривлення досвіду правового забезпечення економічних публічних (господарських) відносин в ЄС та його країнах-членах). Отже, до згаданих гасел ледве не додалося ще одне «єдина правова система». Як це співіснуватиме із засадами суверенітету України? Нажаль, це питання поки що не знайшло адекватної правової та суспільної оцінки.
Положення Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору треба виконувати. Це відкриває можливості для відмови від проросійського курсу розвитку цивільного права (господарське право орієнтується більше на європейські традиції та положення Угоди про асоціацію з ЄС у своєму розвитку, модернізації тощо) та рекодифікації цивільного законодавства на дійсно європейських принципах. Однак це – недосяжна поки що мета. Викривлена вітчизняна цивілістика ще пручається новому часу і рефлексує.
Цивілістична рефлексія в багатьох випадках знаходить незвичні форми вираження. Так, у «Дзеркалі тижня» (6-12 липня 2019 року, № 26 (422), с. 7) в статті «Нагромадження нашої свободи» серед влучних цитат та, в цілому, злагодженого та стрункого тексту є чужорідне вкраплення «про чиєсь, про наболіле». Автори статті не є фахівцями ні у галузі цивілістики, ні у галузі господарського права, але «існування в Україні одночасно Господарського та Цивільного кодексів являє яскравий приклад неспроможності прийняти нові горизонти свободи без внутрішнього запиту на це». Чиї мантри навіяли авторів про таке невіглаське твердження, гадаю, не є загадкою. Інформаційне сміття, трансльоване МінЮстом, афілійованими з ним особами та «професорами цивільного права різних шкіл» знаходить свого слухача. Далі. «Цивільний кодекс України за своїм вільним духом випередив усвідомлення свободи пострадянським бюрократичним апаратом». Так і хочеться додати про дух: «тут руський дух, тут русью пахне»… (див. вище). І ні Європою, ні будь-яким футуризмом тут не пахне зовсім. Пахне плагіатом (за влучним виразом проф. З. Ромовської), пристосуванством, кон`юнктурщиною та банальним розпилом коштів, які виділялися на розробку дійсно адекватного новим реаліям ЦК. Дійсно, простіше взяти той же модельний кодекс СНД (цивілісти це не заперечують), накласти на нього перекладені з російської мови смужки і вуаля! І тут автори розкриваються на повну: «тому в чиновників і була потреба одночасно прийняти те, що так близько за духом до совка…». І це дійсно так! «Професори цивільного права різних шкіл» завжди були доволі щільно вбудовані у владні вертикалі, їх наукові надбання восходили саме у «совок», а дисертації починалися з цитування партз’їздів та праць класиків (не класиків науки, а тих, що підлягають люстрації). І тут такий дух свободи! Звідки? Ще те питання. Далі там ще щось про архаїчність Господарського кодексу, але про це далі. Свобода духу тут більше схожа на свободу вседозволеності, можливості дерибану та надання безмежної свободи судам, наповненим учнями «професорів цивільного права різних шкіл». А ці «професори», як правило, ще й господарі безлічі юридичних компаній. Не хочу натякати на корупціогенність цього явища, але… ну дуже завжди заважав ГК надто вільній поведінці судів, адвокатів – представників торговельно-спекулятивного капіталу (не виробничого, звісно; будь-якому виробничому капіталу наліплювався ярлик олігарха та потім ця мантра транслювалася тими же «професорами» під акомпанемент хайпу у ЗМІ про рейдерство).
Цивільний кодекс – це не Кодекс для професіоналів (не дивлячись на «просунуту» до Конституції України фахово-кастову реформу адвокатури). Кодекс має бути зрозумілий і фахівцю, і пересічному громадянину з будь-яким рівнем освіти. Всі спроби того ж МінЮсту проведення реформи «правничої освіти» та введення незрозумілого терміну «правник» (який, я вважаю, є спробою надання професії кастових рис; де там автори зі статтею про нагромадження нашої свободи?) свідчить лише про співпадіння інтересів та спроби позбавити громадян не захисту своїх прав, не будь чого іншого, окрім як права розуміти свої права та обов’язки без фахової і далеко не безкоштовної підтримки. Напрочуд, Господарський кодекс – це Кодекс регулювання господарської (підприємницької) професійної системної діяльності, де нерозуміння правових норм є ризиком для бізнесу та його втрати через нераціональне господарювання (включаючи можливість банкрутства). Якщо господарсько-правовий підхід комусь незрозумілий, то це лише свідчить про низьку фаховість таких осіб у галузі права не дивлячись на володіння відповідними дипломами про освіту, про здобуття наукового ступеню тощо.
Стало звичкою, що представники цивілістики намагаються усіляко «допомогти» представникам інших наук, в т.ч. господарського права в удосконаленні норм відповідного законодавства. А формула рекодифікації цивільного законодавства від «професорів цивільного права різних шкіл» зводиться, як правило, до декодифікації господарського законодавства (скасування Господарського кодексу), необґрунтованого розширення (деформації) предмету ЦК України із намаганнями вмістити в Кодекс не тільки сімейні та міжнародно-правові правовідносини, але й підприємницькі, корпоративні та ін. Навіть їх шановані російські колеги почали обурюватися намаганням втискати в ЦК РФ всі «корисні» норми натякаючи на те, що «одного разу ЦК, втративши єдність предмету, може лопнути на безліч нормативних актів». При цьому корисні, на думку вітчизняних цивілістів, правовідносини без жодного обґрунтування необхідно закріпити в інших актах незрозуміло якого (комерційного?) законодавства. «Професорами цивільного права різних шкіл» вустами представників влади у 2008 році транслювалася і інші думки з приводу «м’якої» декодифікації господарського законодавства шляхом прийняття окремого Закону про основні засади господарської діяльності. Цей шлях теж не є прийнятним з огляду на весь масив господарського законодавства, який складає чи не більшу половину всього законодавчого масиву (в т.ч. і підзаконних актів) України. Повертаючись до «архаїчності» Господарського кодексу. Дійсно, Кодекс застарів саме завдяки неувазі до модернізації його положень збоку органів державної влади, а всі спроби привести його в адекватний стан наштовхувалися на блокування завдяки все тому же впливу на владні вертикалі «професорів цивільного права різних шкіл», які потім ще дозволяють закидати ГК його архаїчність. Цинізм вищого ґатунку.
Наявність диктату однієї правової ідеології та устремління її носіїв домінувати в сферах, непритаманних завданням та предмету науки (тут – цивільного права) суперечить засадам національної безпеки та може мати несприятливі наслідки для економічної системи держави у період значних зовнішніх та внутрішніх викликів. Розуміння такої ситуації має призводити до угамування особистих амбіцій та налагодження конструктивної роботи стосовно реалізації суспільних інтересів та запитів щодо забезпечення реформ в сфері економіки та їх адекватного правового забезпечення на засадах міжнародних зобов’язань України. Рекодифікація цивільного та господарського законодавства все ж таки має відбуватися синхронно з чітко заздалегідь визначеною концепцією, в якій мають бути визначені базові принципи (й предмети наступної рекодифікації) такого процесу без домінування жодних поглядів та ідеологій, але це вже завдання для нових складів Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
- Що робити під час обшуку? Сергій Моргун 19.11.2024 19:14
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21271
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 20227
-
Найбільший роботодавець і платник податків Херсонської області збанкрутував через війну
Бізнес 7973
-
Як тренування в спортзалі можуть нашкодити: помилки початківців
Життя 7716
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 6996