Українцям потрібна благодійність. Щоб вижити і перемогти
Довгі місяці війни довели, що благодійність потрібна українцям не лише, щоб перемогти, а і для того, аби боротися із хронічним стресом.
Війна значно підвищила увагу до усіх благодійних та громадських організацій, більше того - багато українців самі стали волонтерами, які збирають кошти. Через 15 місяців війни вже значно важче закривати збори, якими б нагальними та важливими вони не були. Бо зборів точно не стає менше, попри те, що постійний стрес, страх та виснаження дають українцям взнаки. Однак потреба допомагати нікуди не зникає, як би парадоксально це не виглядало і тому є кілька причин:
Допомагати, щоб вижити
Існує багато теорій появи благодійності, одна з них свідчить, що альтруїстична поведінка, розвинулася як спосіб сприяння тісній співпраці та зміцненню соціальних зв’язків у групах. І, безумовно, саме це підвищувало шанси на виживання для окремих людей та групи індивідів в цілому.
Мозок хоче робити добро
Передня поясна кора головного мозку бере участь у емпатії та обробці емоцій. Тож, не здивую вас, якщо додам, що саме вона бере участь у благодійній поведінці.
Ми не можемо робити добрі справи, не задіюючи емпатію. Допомога іншим людям – це прояв емпатії. Рівень емпатії постійно знижується через велику кількість трагічних новин, страшних фотографій та історій. І тут на допомогу приходить благодійність, бо саме прояв допомоги іншим людям підтримує рівень емпатії на потрібному рівні.
Спойлер: після війни потреба у емпатії може навіть зрости, тому не дайте собі “зачерствіти”. Робіть добро просто зараз.
Ваша альтруїстична поведінка напряму пов’язана із окситоцином та дофаміном у мозку.
Ми кайфуємо, коли можемо комусь допомогти.
Нейромедіатор дофамін у мозку відповідає за систему винагород та підтримує мотивацію. Він заради щастя бореться зі стресом. Щоразу, коли ви робите щось, що приносить задоволення, мозок виділяє дофамін, який створює емоційний підйом та формує звичку, бо нам хочеться повторювати те, що приносить задоволення.
Допомагаючи іншим ми активовуємо шлях винагороди та вивільняємо дофамін, що призводить до отримання задоволення. Дофамін також вивільняється, коли ми їмо смачну їжу, виконуємо фізичні навантаження чи займаємося коханням.
Люди, які є проактивними та займаються займаються благодійністю чи волонтерством, мають вищий рівень дофаміну в мозку. Саме це і дозволяє їм бути стійкішими до стресу.
Допомога іншим також активовує окситоцин, який бере участь у соціальних зв’язках і довірі. Окситоцин створює відчуття тепла та зв’язку, що може посилити просоціальну поведінку та сприяти подальшій допомозі.
Допомога, благодійність, волонтерство - посилюють не тільки кожного із нас окремо, але роблять сильнішою усю групу, до якої ми належимо. Добрі справи посилюють і об’єднують, а це підвищує наші шанси на виживання. Чим довше ми тримаємося, тим ближчою стає перемога.
Щодня із нами трапляється багато горя. Ворог підриває ГЕС, завдає ракетних ударів по мирним сплячим містам. Війна розділяє родини і змушує постійно переживати біль втрати. Ворожа ракета може прилетіти у житловий будинок і позбавити когось житла, а може знищити дитячий садок і нанести осколкові поранення та опіки найменшим з українців.
Не нехтуйте благодійністю, вона підтримує вашу нервову систему та дає можливість переживати моменти маленького щоденного щастя, навіть якщо ви задонатили усього 10 чи 20 гривень. Великі перемоги складаються з маленьких кроків, а нам усім зараз потрібна велика перемога.
- Готують підвищення тарифів для населення Андрій Павловський вчора о 22:05
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні Дана Ярова вчора о 19:14
- Тренди корпоративної міграції у 2025 році: чому підприємці обирають Кіпр, ОАЕ та Естонію Дарина Халатьян вчора о 13:10
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини Леся Дубчак вчора о 12:49
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський вчора о 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина 03.07.2025 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська 03.07.2025 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 638
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 306
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 294
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 144
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася 128
-
Чому small talk більше не про погоду – і як навчитися бути ввічливим, а не нав’язливим
Життя 12626
-
Американська зброя на паузі: звідки вітер віє і до чого тут Китай
9801
-
Бій-реванш Усик – Дюбуа: де та о котрій дивитися
Життя 7443
-
"Шахедів" побільшає. Як змінились російські удари дронами та як Україна може зупинити їх
6180
-
"Ми – два крила одного літака": як українське подружжя створило nail beauty-бізнес на $2 млн у США
Життя 5933