Шок-контент і журналістська етика
Кодекс журналістської етики стосується не всіх, хто проголосив себе "журналістом".
Я вжахнувся, дізнавшись про вбивство, яке сталося в Полтаві ще на початку жовтня. Школяр на вулиці "доколупався" до чоловіка в неадекватному стані, подумавши, що то наркоман, завдав йому удару чи ударів, знявши це на відео. Чоловік помер. Потім з'ясувалося, що він напився, бо в нього померла мати.
Але ще більше мене вразили дії деяких "ЗМІ". Відео побиття спершу з'явилося в анонімному телеграм-каналі. Деякі медіа не просто показали його, а й навіть не "забльорили" обличчя. Це — цинічне порушення принципів журналістської етики, зокрема, принципу поваги до приватності та "табу" на контент, який може шокувати.
Які емоції пережили знову, за два місяці після загибелі, родичі й близькі цього чоловіка? Які емоції переживе ще неодноразово його донька? Яким узагалі суспільним інтересом можна пояснити такі дії "медіа"? Навіть у мене, дорослої людини, вистачило сил лише на кілька кадрів.
Постає навіть запитання, чи етично було взагалі робити такі новини. Але, на жаль, часто саме публічний розголос сприяє пришвидшенню розслідування. Тому саме в цьому суспільний інтерес і потреба встановити справедливість переважили право на приватність.
Але принципу "не нашкодь" варто було дотриматися й тут, адже ані обличчя, ані оприлюднені й побачені глядачами подробиці не вплинуть на розслідування. Усього цього не повинно було бути у нормальних ЗМІ.
Те ж стосується оприлюднення особистої інформації школяра. З ним хай суд розбирається та поліція, однак так само: чим завинили його близькі й родичі, які носять таке ж прізвище? Для них це стигма на все життя. Прямо зараз, імовірно, у них почнуться проблеми на роботі та з сусідами.
Чи вартує це все розголошення "сенсаційної" інформації у новинах? На мій погляд, ні.
Схожий випадок стався в Америці у 2012 році. У метро Нью-Йорка один чоловік під час сварки штовхнув на колії іншого. У цей момент із тунелю вилетів потяг. Чоловік не встиг вибратися, машиніст не встиг загальмувати, й нещасний загинув.
На пероні перебував фотограф і зробив знімок за секунду до зіткнення. На ньому зображений цей чоловік, який дивиться у бік потяга, що вже виїжджає з тунелю. Одна рука його — на пероні. Світлина вийшла у "Нью-Йорк Пост" із заголовком "Цей чоловік помре за мить".
У медіасередовищі США розгорнулася дискусія: чи етично було публікувати цю фотографію? Її автор стверджував, що спалахом намагався привернути увагу машиніста. І перебував надто далеко, щоб допомогти чоловікові.
Але навіть не це, а саме́ "смакування" трагедії викликало обурення. Адже це була не суспільно значуща інформація, не ілюстрація до статті про, наприклад, відсутність огородження в метро, а просто, як би сказали в нас, "хайпова новина".
Та українська журналістика, на жаль, за невеликою кількістю винятків, існує десь у паралельній реальності й такими проблемами у 9 із 10 випадків не переймається. І кодекс журналістської етики стосується не всіх, хто проголосив себе "журналістом".
Я вважаю, що в таких випадках наша "робота людини" пріоритетніша за "роботу журналіста". Саме тому принаймні обличчя чоловіка, кров й інші приголомшливі подробиці необхідно було розмити, "забльорити", аби не завдати болю близьким і родичам померлого.
- Готують підвищення тарифів для населення Андрій Павловський вчора о 22:05
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні Дана Ярова вчора о 19:14
- Тренди корпоративної міграції у 2025 році: чому підприємці обирають Кіпр, ОАЕ та Естонію Дарина Халатьян вчора о 13:10
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини Леся Дубчак вчора о 12:49
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський вчора о 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина 03.07.2025 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська 03.07.2025 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 639
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 314
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 309
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася 159
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 145
-
Чому small talk більше не про погоду – і як навчитися бути ввічливим, а не нав’язливим
Життя 12728
-
Американська зброя на паузі: звідки вітер віє і до чого тут Китай
11488
-
Бій-реванш Усик – Дюбуа: де та о котрій дивитися
Життя 8787
-
"Шахедів" побільшає. Як змінились російські удари дронами та як Україна може зупинити їх
6538
-
Культовий фільм "Диявол носить Прада" повертається: усе, що відомо про продовження
Життя 5944