Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Причину зростання кількості критичних повідомлень стосовно Польщі можна було б звести до загострення українсько-польських відносин у царині історичної пам'яті. Педалювання поляками теми Волинської трагедії не могло не викликати реакції з українського боку. Ця реакція є цілком закономірною, досить справедливою і, водночас, малопродуктивною. Нинішній стан українсько-польського діалогу щодо контраверсійних сторінок спільного минулого схожий на суперечку сліпого з глухонімим, де обидва палко доводять свою правоту, але не можуть почути не те, що аргументів, але й позиції протилежної сторони. Отож, можна було б пояснити ситуацію, котра нас цікавить, виключно бажанням українців “перекричати” поляків. Одначе тверезий аналіз окремих сегментів українського інформаційного простору не дозволяє зводити все до одного пояснення.
Нинішній офіційний польський підхід до трагічних сторінок українсько-польських відносин у роки Другої світової полягає у намаганні сконцентруватися на “злочинному” характері українських націоналістичних формувань при одночасному наголошенні не ворожого ставлення до українців у цілому (це добре помітно в тексті скандальної постанови сейму). За таких умов здається дивним те, що активну “оборонну” позицію зайняли ЗМІ та окремі особи, які є дуже далекими від націоналістичних поглядів. Можна було б пояснити такий стан речей патріотичним підйомом і загальнонаціональною легітимізацією образу українського націоналістичного руху минулого. Але окремі “але” не дозволяють цього зробити. Чому захистом іміджу ОУН та УПА перейнялися ЗМІ, котрі орієнтуються на ліво-ліберальну ідеологію і демонструють суперечливий підхід до реалій сьогодення (скажімо, “Громадське”)? І яким чином та ж постанова польського сейму може хвилювати людей, які раніше самі поливали брудом минуле українського націоналістичного руху (яскравий приклад — історик Ярослав Грицак)?
Певна частка антипольських повідомлень є абсолютно щирою реакцією українського національного гонору. Та поза цією часткою легко помітити, як тематика історичної пам'яті експлуатується для того, аби нагнітати в українському суспільстві незадоволення політикою “Права і справедливості” в цілому (при тому, що тема Волині розкручувалася у Польщі задовго до приходу ПіС до влади). Українців хочуть переконати у тому, що польський “поворот праворуч” — це щось апріорі погане. І роблять це люди, надзвичайно далекі від українського націоналізму.
Ще одним доказом того, що коріння антипольських повідомлень криється аж ніяк не у “волинській” проблематиці, є факт появи таких повідомлень ще до прийняття відповідної постанови польського сейму. Яскравий приклад — підтримка українськими ЗМІ польських антиурядових сил (див. з цього приводу мою статтю “Польський Майдан у кривому дзеркалі українського єврооптимізму”). Станом на початок літа цього року антипольських повідомлень було небагато. Але це були перші дзвіночки про готовність українських ЗМІ розгорнути фронт проти польського “повороту праворуч”.
У логіку критики центральноєвропейського “поправішання” вкладається і посилення антиугорських повідомлень. Неважко помітити, що чисельність останніх зросла тоді, коли загострилось міграційне питання і зросла напруженість у відносинах Будапешту і Брюсселю.
Питання про спонтанність чи зрежисованість реакції українських ЗМІ на центральноєвропейські процеси є відкритим. Не є великою таємницею той факт, що ряд впливових українських ЗМІ отримує фінансову допомогу від соросівського Міжнародного фонду “Відродження”. Ідеї та цінності, котрі у світових масштабах просуває Джордж Сорос, є ворожими тим, на які сьогодні орієнтуються офіційні Будапешт і Варшава, і для Сороса це виклик. Отож, припущення, що окремі українські видання висвітлюють теми Польщі та Угорщини відповідно до отриманих від “Відродження” темників, є доволі обґрунтованим.
Водночас не можна ігнорувати іншого важливого факту. В Україні відсутні популярні ЗМІ правого спрямування, а для значного відсотка українських журналістів характерна індоктринація ліберальними та ліво-ліберальними ідеями. Рівень цієї індоктринації не варто переоцінювати. Одначе можемо сказати, що рівень індоктринації і кількість індоктринованих є такими, що дозволяють формувати інформаційні тренди і без централізованих темників.
Якими б благородними фразами не прикривалася значна частина антипольських і антиугорських повідомлень, в кінцевому рахунку вони спрямовані на формування в українському суспільстві непривабливого образу Міжмор'я як геополітичного об'єднання країн Центрально-Східної Європи, спертого на праві світоглядні принципи. Їхньої зворотньою стороною є плекання наївного пробрюссельського єврооптимізму з опертям на ліво-ліберальні ідеї та цінності.
Врахування вище сказаного не означає, що потрібно впадати в крайнощі і вдаватися до якоїсь самоцензури, коли, скажімо, бачимо явний ідіотизм окремих поляків у царині історичної пам'яті. Але не сміємо бути сліпим і безвольним предметом інформаційних маніпуляцій, що мають згубну для України стратегічну проекцію.
12.10.2016 10:36
Демонізація Польщі та Угорщини: хто замовляє музику?
Важко не помітити почастішання в українському інформаційному просторі негативних повідомлень щодо Польщі та Угорщини. Що стоїть за цією тенденцією? Якою вона є: спонтанною чи добре зрежисованою? На досягнення якого стратегічного результату вона спрямована?
Важко не помітити почастішання в українському інформаційному просторі негативних повідомлень щодо Польщі та Угорщини. Що стоїть за цією тенденцією? Якою вона є: спонтанною чи добре зрежисованою? На досягнення якого стратегічного результату вона спрямована?Причину зростання кількості критичних повідомлень стосовно Польщі можна було б звести до загострення українсько-польських відносин у царині історичної пам'яті. Педалювання поляками теми Волинської трагедії не могло не викликати реакції з українського боку. Ця реакція є цілком закономірною, досить справедливою і, водночас, малопродуктивною. Нинішній стан українсько-польського діалогу щодо контраверсійних сторінок спільного минулого схожий на суперечку сліпого з глухонімим, де обидва палко доводять свою правоту, але не можуть почути не те, що аргументів, але й позиції протилежної сторони. Отож, можна було б пояснити ситуацію, котра нас цікавить, виключно бажанням українців “перекричати” поляків. Одначе тверезий аналіз окремих сегментів українського інформаційного простору не дозволяє зводити все до одного пояснення.
Нинішній офіційний польський підхід до трагічних сторінок українсько-польських відносин у роки Другої світової полягає у намаганні сконцентруватися на “злочинному” характері українських націоналістичних формувань при одночасному наголошенні не ворожого ставлення до українців у цілому (це добре помітно в тексті скандальної постанови сейму). За таких умов здається дивним те, що активну “оборонну” позицію зайняли ЗМІ та окремі особи, які є дуже далекими від націоналістичних поглядів. Можна було б пояснити такий стан речей патріотичним підйомом і загальнонаціональною легітимізацією образу українського націоналістичного руху минулого. Але окремі “але” не дозволяють цього зробити. Чому захистом іміджу ОУН та УПА перейнялися ЗМІ, котрі орієнтуються на ліво-ліберальну ідеологію і демонструють суперечливий підхід до реалій сьогодення (скажімо, “Громадське”)? І яким чином та ж постанова польського сейму може хвилювати людей, які раніше самі поливали брудом минуле українського націоналістичного руху (яскравий приклад — історик Ярослав Грицак)?
Певна частка антипольських повідомлень є абсолютно щирою реакцією українського національного гонору. Та поза цією часткою легко помітити, як тематика історичної пам'яті експлуатується для того, аби нагнітати в українському суспільстві незадоволення політикою “Права і справедливості” в цілому (при тому, що тема Волині розкручувалася у Польщі задовго до приходу ПіС до влади). Українців хочуть переконати у тому, що польський “поворот праворуч” — це щось апріорі погане. І роблять це люди, надзвичайно далекі від українського націоналізму.
Ще одним доказом того, що коріння антипольських повідомлень криється аж ніяк не у “волинській” проблематиці, є факт появи таких повідомлень ще до прийняття відповідної постанови польського сейму. Яскравий приклад — підтримка українськими ЗМІ польських антиурядових сил (див. з цього приводу мою статтю “Польський Майдан у кривому дзеркалі українського єврооптимізму”). Станом на початок літа цього року антипольських повідомлень було небагато. Але це були перші дзвіночки про готовність українських ЗМІ розгорнути фронт проти польського “повороту праворуч”.
У логіку критики центральноєвропейського “поправішання” вкладається і посилення антиугорських повідомлень. Неважко помітити, що чисельність останніх зросла тоді, коли загострилось міграційне питання і зросла напруженість у відносинах Будапешту і Брюсселю.
Питання про спонтанність чи зрежисованість реакції українських ЗМІ на центральноєвропейські процеси є відкритим. Не є великою таємницею той факт, що ряд впливових українських ЗМІ отримує фінансову допомогу від соросівського Міжнародного фонду “Відродження”. Ідеї та цінності, котрі у світових масштабах просуває Джордж Сорос, є ворожими тим, на які сьогодні орієнтуються офіційні Будапешт і Варшава, і для Сороса це виклик. Отож, припущення, що окремі українські видання висвітлюють теми Польщі та Угорщини відповідно до отриманих від “Відродження” темників, є доволі обґрунтованим.
Водночас не можна ігнорувати іншого важливого факту. В Україні відсутні популярні ЗМІ правого спрямування, а для значного відсотка українських журналістів характерна індоктринація ліберальними та ліво-ліберальними ідеями. Рівень цієї індоктринації не варто переоцінювати. Одначе можемо сказати, що рівень індоктринації і кількість індоктринованих є такими, що дозволяють формувати інформаційні тренди і без централізованих темників.
Якими б благородними фразами не прикривалася значна частина антипольських і антиугорських повідомлень, в кінцевому рахунку вони спрямовані на формування в українському суспільстві непривабливого образу Міжмор'я як геополітичного об'єднання країн Центрально-Східної Європи, спертого на праві світоглядні принципи. Їхньої зворотньою стороною є плекання наївного пробрюссельського єврооптимізму з опертям на ліво-ліберальні ідеї та цінності.
Врахування вище сказаного не означає, що потрібно впадати в крайнощі і вдаватися до якоїсь самоцензури, коли, скажімо, бачимо явний ідіотизм окремих поляків у царині історичної пам'яті. Але не сміємо бути сліпим і безвольним предметом інформаційних маніпуляцій, що мають згубну для України стратегічну проекцію.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак вчора о 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич вчора о 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко вчора о 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська 18.05.2025 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
Топ за тиждень
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни 234
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 185
- Пристань для Ocean-у 145
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення 137
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 134
Популярне
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
9902
-
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 6184
-
Бізнес-тиждень: Ринки слухають перемовини, Нафтогаз шукає газ, Євросоюз повертає мита
Бізнес 5040
-
Міжнародні вимоги до адаптації робочих місць для людей з інвалідністю. Як нам досягти інклюзивності?
Життя
3804 -
Новий формат переговорів. Про що Трамп дві години говорив з Путіним
2673
Контакти
E-mail: [email protected]