Моє місто: що йому болить і як його лікувати
Про необхідність створення безбар'єрного середовища.
Житомир — місто з багатою історією, мальовничою природою, великою архітектурною спадщиною та затишними вулицями. Житомир — це батьківщина вітчизняної космічної галузі. У моєму місті вдало поєднується історія та інновації. Моє місто хоче стати містом майбутнього і робить сміливі кроки для цього.
Житомир досяг неймовірних результатів у забезпеченні власної енергоефективності, особливо під час повномасштабної війни. Моє місто, з 2014 року, значно скоротило споживання газу, а до 2050 року планує перейти на відновлювальні джерела енергії. Завдяки міжнародним донорам, місто термомодернізує місцеві заклади освіти та охорони здоров'я, будує нові ТЕЦ, реконструює систему водопостачання. Ці кроки роблять життя житомирян значно комфортнішим.
Але попри усі досягнення Житомира на шляху до власної модернізації, на тілі мого міста є одна велика рана, що не дає йому бути сучасним європейським містом. Моє місто не є інклюзивним! І я, як житомирянин з інвалідністю в повному обсязі відчуваю дискомфорт від цієї рани на собі.
Архітектурна недоступність Житомира є для мене найболючішою проблемою, через яку я не можу відчувати себе повноправним членом суспільства. Відсутність пандусів та ліфтів у більшості будівель нашого міста, неможливість відвідувати місцеві заклади культури, магазини, державні установи, не пристосований громадський транспорт для маломобільних груп населення — це все створює додаткові перешкоди, які неможливо подолати людям з інвалідністю самостійно. Ця проблема стає дедалі гострішою під час війни.
Війна принесла не лише руйнування, а й нові випробування для людей з інвалідністю. Ми — люди з інвалідністю щоденно, повсякчасно стикаємось зі всілякими перепонами. Ми не потребуємо додаткової уваги! Ми прагнемо, щоб наше рідне місто було доступним та комфортним.
Кожна будівля в Житомирі має бути побудована або реконструйована за сучасними стандартами безбар'єрності. Створення безбар'єрного середовища — це створення рівних умов у закладах освіти, спорту, в державних установах різного рівня та направленості, облаштування місць праці, залучення людей з інвалідністю до всіх сфер суспільного життя. Це не просто питання інфраструктури — це питання справедливості та людської гідності. Житомир повинен стати містом рівних можливостей, де кожен його мешканець, незалежно від його функціональних можливостей зможе вільно навчатися, працювати та насолоджуватись життям.
Моє місто потрібно терміново лікувати! Потрібно змінювати свідомість та сприйняття людей, вчити коректному спілкуванню з людьми з інвалідністю, всебічно сприяти розбудові інклюзивного середовища.
Я мрію, що в недалекому майбутньому я зможу безперешкодно вийти з дому, на доступному громадському транспорті дістатися до місця роботи, де все відповідає умовам праці. На шляху з роботи зайду до аптеки чи магазину, а згодом проведу вільний час під час перегляду вистави в театрі чи за переглядом кіно в кінотеатрі. А у вихідні дні із величезним задоволенням відвідаю спортзал та поплаваю в басейні, де є підіймачі та ліфти. А наостанок візьму участь у майстер-класі чи зустрічі з видатним політиком у приміщенні Навколокультурного простору та посмакую кавою у найближчій кав'ярні...
І тільки ми — житомиряни можемо разом це зробити. Ми повинні побудувати новий Житомир, без обмежень та бар'єрів.
- Готують підвищення тарифів для населення Андрій Павловський вчора о 22:05
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні Дана Ярова вчора о 19:14
- Тренди корпоративної міграції у 2025 році: чому підприємці обирають Кіпр, ОАЕ та Естонію Дарина Халатьян вчора о 13:10
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини Леся Дубчак вчора о 12:49
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський вчора о 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина 03.07.2025 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська 03.07.2025 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 643
- Готують підвищення тарифів для населення 358
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 318
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 317
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася 205
-
Чому small talk більше не про погоду – і як навчитися бути ввічливим, а не нав’язливим
Життя 12794
-
Культовий фільм "Диявол носить Прада" повертається: усе, що відомо про продовження
Життя 8192
-
Конкуренція за міни. Чи зможуть українські інженери перемогти хорватів та німців
Бізнес 8040
-
"Шахедів" побільшає. Як змінились російські удари дронами та як Україна може зупинити їх
6607
-
Ціна свободи. Cкільки і чим доводиться платити українцям, щоб виїхати з російської окупації
4959