Чи отримуватимуть пенсію нинішні 40-річні українці?
В інформпросторі розгорнулася дискусія стосовно того, чи варто нинішньому поколінню 40-річних громадян України чекати на пенсію. Думаю, що ця «місія виконувана», але за певних умов
Дискусія почалася з того, що міністр фінансів Сергій Марченко у своєму інтерв’ю для агенції «Інтерфакс-України» в черговий раз наголосив на наявності проблем у системі пенсійного забезпечення, через які покоління сорокарічних українців за нинішніх обставин і якщо нічого не змінити ризикує залишитися без пенсійних виплат. На жаль, це вже тривалий час не є новиною для фахівців і акцент на цьому міністра лише підтверджує високий ступень здійснення негативних прогнозів щодо майбутніх пенсій.
Проте, тривалий час держава або заплющувала очі на наявність проблеми, або, як це було зроблено у 2011-2017 рр., впроваджувала такі заходи, які лише погіршували ситуацію. В 2011 році було проведено секвестр бюджету Пенсійного фонду України і підвищено пенсійний вік для жінок, що призвело лише до збільшення рівня безробіття серед них і, відповідно, зменшення розміру пенсій. В 2015 році парламент ухвалив зміни до законодавства, якими було впроваджено величезний дефіцит бюджету ПФУ за рахунок скорочення його власних доходів майже на 40%. В 2017 році щорічну індексацію пенсій на рівень інфляції зменшили на 50%, проте додали до формули розрахунку індексації коефіцієнт, що залежить від рівня підвищення середніх зарплат за попередній рік. Внаслідок чого третина витрат Пенсійного фонду, наразі, покривається за рахунок дотацій з державного бюджету. Безумовно, подібні рішення не могли не призвести до подальшої дестабілізації системи пенсійного забезпечення в цілому, наслідки яких ми зараз й відчуваємо.
Виправляти ситуацію доведеться вже найближчим часом, проте, нестача коштів у Пенсійному фонді не є наслідком негараздів винятково у пенсійній системі. Як і в інших царинах, жодна проблема не може бути вирішена на тому рівні, на якому вона з’явилась. Система соціального забезпечення не є винятком з цього правила. І для того, щоб «знайти» необхідні для неї кошти, потрібно сформувати комплексну стратегію дій, що базуватиметься на декількох державних стратегіях.
По-перше, це державна демографічна політика, яка має бути спрямована на зміну поточного депопуляційного тренду на відтворення та збільшення населення України. По-друге, це державна політика зайнятості, яка повинна стимулювати та мотивувати бізнес не просто створювати робочі місця, а забезпечувати підвищення продуктивності праці. По-третє, державна промислова політика, орієнтованість якої на збільшення кількості та якості вироблення продукції з високою доданою вартістю (що є гарантом забезпечення робочими місцями) – беззаперечна. По-четверте, державна фіскальна політика має стимулювати саме розвиток високотехнологічних підприємств та гарантувати зрозумілість і сталість податкової системи.
І, нарешті, державна політика щодо розвитку фінансового сектору, без якого неможливе існування накопичувального рівня системи пенсійного забезпечення. Бо саме наявність адекватного фондового ринку дозволяє мати необхідні фінансові інструменти для інвестування у ту саму високотехнологічну промисловість, що гарантуватиме примноження капіталу.
Зволікання з вирішенням завдань щодо, насамперед, законодавчого забезпечення можливостей трансформації пенсійної системи і реалізації вищезазначених державних політик може призвести до того, що ризики стануть реальністю.
Сьогоднішні сорокарічні досягнуть пенсійного віку вже за двадцять років. І два десятиріччя для вирішення питань їхнього пенсійного забезпечення – це дуже стислий термін. Час працює проти майбутніх пенсіонерів. Тому завдання влади, зробити все можливе, щоб 50 років незалежності України літні громадяни зустріли з необхідними для життя коштами, а не у злиднях.
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак вчора о 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич вчора о 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко вчора о 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська 18.05.2025 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни 239
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 185
- Пристань для Ocean-у 145
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення 137
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 135
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
9906
-
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 6352
-
Бізнес-тиждень: Ринки слухають перемовини, Нафтогаз шукає газ, Євросоюз повертає мита
Бізнес 5041
-
Міжнародні вимоги до адаптації робочих місць для людей з інвалідністю. Як нам досягти інклюзивності?
Життя
3804 -
Новий формат переговорів. Про що Трамп дві години говорив з Путіним
3099