В даній статті з'ясовується правомірність обов’язкового встановлення неповного робочого часу для опікуна на його прохання.
Напрацедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновий чинемайновий характер. Чи повинна зазначена особа встановити неповний робочий часопікуну?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який всвою чергу прагне отримати фізична особа, яка призначена опікуном, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами довколишнього світу. Вони посідають почесні місця в злагодженій системісуспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сферітрудового права.
Працедавець є однимз найголовніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, щотака особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботурізним трудівникам, які хочуть працювати заради істотного покращенняекономічного розвитку демократичної України та значимого зростанняматеріального добробуту її чесного народу.
Працедавцеві окремими законами гарантованорізні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 1ст. 56 КЗпП України, за угодою міжцією особою і найманим працівником може встановлюватися неповний робочий деньчи неповний робочий тиждень.
Алене треба забувати про те, що цьому правилу властиві істотні винятки, вичерпнийперелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством. Зокрема у випадках, що отримали своєзакріплення в чинному законодавстві, для окремих найманих працівниківпрацедавець незалежно від свого бажання зобов’язаний встановити неповний робочий час. Що це означає?
Ефективна діяльність вітчизняних органів державноївлади спрямовується на якісне утвердження різних за своїм змістомзагальнолюдських цінностей. Зокрема у відповідностідо ч. 3 ст. 51 Конституції Українисім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під особливою охороноюдержави.
Чіткий та недвозначнийзміст даної юридичної норми в частині з’ясування суб’єктного складу найманих працівників, длякожного з яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцемзастосовується неповний робочий час, конкретизують інші нормативно-правовіакти. Такому судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.
На прохання, яке висловлене вписьмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити дляних робочий час, що є неповним. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 1861КЗпП України одним зі згаданихтрудівників є фізична особа, яка призначена опікуном.
Таким чином, чинне законодавство покладає напрацедавця різні обов’язки, що відповідають не лише юридичним правилам, а йморальним імперативам. Зокрема вищенаведена особа зобов’язана встановитинеповний робочий час для окремихпрацівників, під одним з яких в свою чергу потрібно розуміти особу, яка володієправовим статусом опікуна.
