Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.10.2018 20:02

Перехід від монополістично-олігархічної економіки до конкуренції

Доктор економічних наук, професор

Виступ на форумі «Новий економічний курс України» 21.9.2018

Науковці і просто розумні люди постійно наголошують, що нашу країну добиває монополізм. Причому не просто монополізм, а олігархічний монополізм. Тому дуже важливо, щоб головною ідеєю Нового Економічного Курсу стала зміна моделі економічного  розвитку: перехід від монополізованої олігархічної моделі до активного розвитку підприємництва, формування середнього класу, тобто створення справді конкурентної економіки.

Я пам’ятаю, що Ю.Тимошенко ще за часи свого прем’єрства на цьому наголошувала і намагалась реально реалізувати цю ідею. Але за часів В.Януковича концепція розвитку різко змінилася. Тоді вирішили, що ставку, навпаки, слід робити не на малий та середній бізнес, а на потужні підприємства, які зможуть нам забезпечити передові позиції на світових ринках. При цьому всі переваги влада стала надавати своїм наближеним особам, які з часом ставали олігархами, тобто підприємцями, які зростали не стільки за рахунок своєї підприємницької успішності скільки завдяки використанню політичних зв’язків, дерибану Держбюджету та зухвалого безкарного рейдерства.

В результаті всі найважливіші галузі не тільки економіки, але й більшості інших сфер життєдіяльності суспільства нині виявилися монополізованими. В умовах відсутності конкурентної боротьби у монополіста зникають стимули до інноваційного розвитку. Навіщо витрачати свої кошти на інвестиції та наукові дослідження, якщо величезні прибутки і так пливуть до кишень олігархів.

 Саме тому роками знижуються інвестиції в розвиток діючих потужностей і, як результат, фізично і морально зношуються основні фонди. Власники великих підприємств не дуже прагнуть розвивати науково-технічну діяльність у своїй сфері, як це має місце у великих міжнародних компаніях. Більше того, оскільки олігархи мають вплив на бюджетну політику держави, у нас все менше фінансується наука та освіта. Академія наук ледве животіє. Там залишились переважно старі кадри. Молодь не йде в науку, а на навчання прагне поїхати за кордон.  

Небажання та нездатність розвивати науково-технічну діяльність, впроваджувати передові технології призвели до того, що  наша економіка стала сировинним придатком розвинених країн. А тепер ще й постачальником дешевої робочої сили. Якщо раніше ми постачали сировину, то тепер ще й забезпечуємо переробку цієї сировини руками наших працівників. Більше того, виготовлену таким чином продукцію завозять в Україну і, отримуючи собі прибутки, реалізують нашому споживачу. А ми не вміємо налагодити власне якісне виробництво зі своїх унікальних ресурсів.

Щоб зламати ці негативні тенденції  наша країна має перейти від монополістично-олігархічної моделі економіки до ефективної конкуренції . Для цього потрібно:

- здійснити демонополізацію економіки, щоб створити конкурентне середовище. Причому, перш за все, за рахунок сприяння інвестиціям та  підтримки середнього класу.

- забезпечити ефективний захист конкуренції державою.

Щодо демонополізації

Хочу наголосити, що країна вже має успішний досвід таких реформ, проведених на початку 90-х років, коли було затверджено Державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції. Наслідком її реалізації було створення десятків тисяч самостійних суб’єктів господарювання, які і сформували конкурентне середовище в колись високо монополізованій країні. Досвід реалізації цієї програми має бути ретельно вивчений і використаний на сучасному етапі. Водночас слід зазначити, що в ті часи переважна частина суспільства вірила в необхідність реформ задля розбудови кращого життя. Тому тоді це було простіше ніж зараз.  

Нині ситуація ускладнена тим, що для проведення демонополізації та створення рівних умов для розвитку підприємництва слід подолати не тільки недовіру інвесторів, які могли б послабити владу монополій, але й лобізм вітчизняного великого бізнесу. Тобто слід перемогти спротив системи. Це завдання не з легких. Тут потрібна неабияка політична воля.  

Подивіться, який шалений спротив ми спостерігаємо при намаганнях запустити іноземних операторів у нашу сферу авіаперевезень. А як по- хижацьки поводять себе наближені до влади агромонстри при розподілі державної допомоги на розвиток фермерства. Серйозні проблеми звичайно виникнуть (і вже виникають) при намаганнях здійснити демонополізацію у енергетиці, металургії, хімічній галузі, медійному ринку, де законними власниками стали наближені до влади особи. Спробуйте тепер їх потривожити. Не все так просто на ринку ліків, де невелике коло реальних власників своїми зловживаннями з цінами на ліки та їх якістю просто знущаються над людьми. Дуже складні питання виникнуть і при реформуванні державних монополій.

Тобто демонополізувати всі названі сфери життєдіяльності країни буде не просто. Але це вкрай потрібно для ефективного розвитку країни. Бо коли ми зможемо створити дійсно конкурентне середовище, то потім конкуренція дасть потужний поштовх для вирішення всіх інших кризових проблем.

Хочу наголосити, що демонополізація це не руйнація великих підприємств, а послаблення їх влади за рахунок створення нових конкурентів. На даному етапі розвитку нашої країни це перш за все сприяння розвитку середнього класу задля формування реального конкурентного середовища..

Тепер  щодо забезпечення  захисту цієї конкуренції  

Якщо ми просто створимо конкурентне середовище, але не будемо реально захищати конкуренцію, то вона почне проявляти свої хижацькі риси, як це власне і відбувається у нас зараз. Ціни ростуть, якість все гірше, а малий та середній бізнес поступово зникає. Тому у всіх розвинених країнах світу для захисту конкуренції створені відповідні державні органи, які є достатньо впливовими, авторитетними і водночас незалежними у своїй діяльності. Як правило вони поєднують в собі функції бізнес-прокуратури та судових органів, які можуть накладати серйозні санкції за порушення правил конкуренції. І це дає надзвичайні результати.

Так, після Другої світової війни Л.Єрхард здійснив справжнє економічне диво, ухваливши жорсткі антимонопольні закони та створивши Федеральне картельне відомство для захисту конкуренції від зловживань картелів, які в той час були дуже впливовими в Німеччині. Він казав, що треба створити такий орган, який би не був підпорядкований навіть мені. В результаті такої конкурентної політики, здійснення грошової реформи та ряду інших цілеспрямованих заходів країна через 5 років не просто подолала післявоєнну розруху, а почала розвиватися надзвичайно ефективно. ВВП у ній за цей час виріс на 70%.От з кого ми маємо брати приклад.

А як захищається конкуренція в Україні? Що стосується законодавчих та організаційних основ, то тут все чудово. Колись на початку ринкових реформ світові інвестори мали щодо нас серйозні плани. Тому іноземні фахівці допомогли нам розробити чудове конкурентне законодавство світового рівня, яке мало б на рівних умовах захищати всіх підприємців.

Створили також Антимонопольний комітет на засадах, які нам рекомендували іноземні партнери з США та Німеччини. Тепер він має колосальні повноваження для захисту конкуренції. Однак, на мою думку, він часто використовує ці повноваження не на користь конкуренції, а працює на олігархів. У нас немає ефективного захисту конкуренції на рівних для всіх умовах. Подивіться матеріали нашого форуму на 26 сторінці. Україна в останній десятці серед 137 країн світу по ефективності антимонопольної політики.

Дуже засмучує той факт, що АМК, зокрема, не приділяє належної уваги монополізації ринків та припиненню зловживань монопольним становищем. Практично не розглядається діяльність картелів, що у всьому світі є основною функцією антимонопольних органів.

Так, надаючи дозвіл на концентрацію (злиття), АМК не лише не перешкоджає монополізації, але й, часто, сприяє цим процесам. Тому в нас не тільки окремі потужні підприємства, а й цілі галузі вже належать олігархам. Якщо Л.Кучма роздавав наближеним особам найбільш привабливі підприємства, то В.Янукович пішов далі. Він вже роздавав цілі галузі. Важко тепер усе це перекроїти. Єдиний вихід — припиняти зловживання новостворених монополістів.

Суттєві проблеми і з виявленням та припиненням діяльності картелів, які мають місце, коли зовні незалежні підприємці домовляються між собою. Якщо в умовах концентрації відбувається юридичне оформлення одного власника підприємств, які раніше конкурували, то в разі змов перестають конкурувати й ті, хто юридично є незалежним. У підсумку на відповідному ринку теж має місце монопольна поведінка.

Отже, для попередження і припинення такої поведінки АМК має здійснювати належний контроль за концентрацією та картельними змовами. Однак наш АМК саме ці свої обов’язки тепер виконує не завжди ефективно. Аналіз його звітів за 2016 та 2017 р. свідчить, що у складі припинених порушень їх доля суттєво зменшується. Тобто бізнес і пересічні громадяни мають дедалі більше складних проблем через зловживання монополістів, а в АМК цих проблем меншає. Навіть вилучили зі звіту розділи про припинення зловживань монополістів та створення картелів, які раніше були основними.

Комітет обрав тактику перекладання виконання своїх повноважень на інші органи влади. Для цього попідписували меморандуми про співпрацю з органами влади та громадськими організаціями, зокрема НКРЕКП і перекидають туди заяви про порушення. А ті пишуть заявникам відписки про те, що насправді не мають необхідних повноважень для усунення порушень і пересилають скарги далі на місцеві органи влади і т.д.  У результаті монополіст залишається не покараним, але багато чиновників завантажено роботою, бо АМК умив руки.

При тому, що  АМК не може толком впоратися зі своїми основними функціями, на нього останнім часом покладено нові повноваження, що виникли після ухвалення законів «Про публічні закупівлі» та «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Так вони тепер тільки і займаються тендерами та вивченням питань державної допомоги.

Цілком можливо, що таке переобтяження комітету не властивими йому функціями не випадкове, а свідоме, щоб відволікти його увагу і ресурси від першочергових проблем монополізації, що вигідно нашим олігархам.

Важливою проблемою є також керівництво діяльністю територіальних відділень АМК, які раніше відігравали серйозну роль у розвитку бізнесу на обласному рівні. Рік тому голова комітету оголосив про свій намір ліквідувати більшість з них. Серйозний спротив громадськості начебто зупинив ці наміри. Однак практика і численні виступи керівника свідчить, що це далеко не так. Зокрема, у звіті відомства зник розділ про діяльність регіональних підрозділів. У минулі роки зі звіту можна було зрозуміти, що в питаннях роботи усієї системи вони мали частку до 90%, тобто виконували левову частку роботи. Тепер такої інформації у звіті немає.  

Катастрофічна ситуація і в питаннях методологічного керівництва їх роботою з боку центрального апарату і в питаннях розподілу ресурсів. За таких умов система просто не витримає і таки буде зруйнована. Цього не можна допустити, якщо ми хочемо реально захищати конкуренцію по всій території України, а не догоджати монополістам, вплив яких, на жаль, поступово збільшується.  

І таких проблем у роботі АМК можна наводити ще дуже багато. Складається враження, що керівництво комітету поставило перед собою завдання зробити АМК недієздатним, щоб він не заважав олігархам - монополістам грабувати країну. І це завдання успішно виконується.

Висновок

На думку багатьох фахових економістів і політологів у нас  іде підігрування монополіям, а не справжній захист конкуренції. Через це вітчизняний бізнес не може ефективно розвиватися, а економіка все більше монополізується.

Здійснення демонополізації, підтримка середнього класу підприємців можуть забезпечити країні створення конкурентного середовища. А наявність чесної конкурентної боротьби, у свою чергу, зможе вирішити більшість кризових проблем України.

Однак конкуренцію слід постійно захищати. Для цього маємо значно покращити роботу АМК, керівництво якого нині намагається зруйнувати систему своїх органів, яка так важко створювалась роками за допомогою іноземних фахівців. Комітет насправді більше служить олігархам, ніж забезпечує ефективний захист конкуренції. На жаль це проблема не тільки антимонопольних, але й багатьох інших державних органів в нашій країні.  

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net