Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
31.05.2013 15:58

Негарантовані вклади

Адвокат, старший юрист АФ "ENGARDE"

Прогалини в законодавстві, яке регулює відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб, часто призводять до неправомірного скорочення виплат гарантованих відшкодувань

У сьогоднішній нестабільнійфінансовій ситуації громадяни намагаються використовувати всі можливі способизахисту своїх накопичень. Одним з таких способів є розміщення депозитнихвкладів, які гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд).

Згідно з законодавством діяльністьФонду спрямована на захист вкладів фізичних осіб в разі банкрутства абофінансової неспроможності банку.

Але на жаль, Фонд не завждивиконує функції, які на нього покладені. Так, користуючись відсутністю чіткихвизначень певних термінів в законодавстві, Фонд трактує його норми таким чином,щоб максимально скоротити виплати гарантованих відшкодувань вкладникам.

Зокрема таку можливість Фондунадав новий Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон),який набрав чинності 22 вересня 2012 року.

Розширені підстави

Норми вказаного законупередбачають, що в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Фондвідшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, але не більше сумиграничного розміру (на сьогоднішній день згідно з рішенням адміністративноїради Фонду від 21 серпня 2012 року № 27ця сума складає 200 000,00грн.).

Разом з тим, у новому Законібули розширені підстави для відмови у виплаті гарантованого відшкодування, яківикладені у частині 4 статті 26 відповідного Закону.

Однією з таких підстав єрозміщення вкладу на індивідуальній основі. Зокрема Фонд не відшкодовує кошти розміщеніна вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти завкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має іншіфінансові привілеї від банку.

Запроваджуючи таку норму,законодавець мав на меті захистити Фонд від недобросовісних дій осіб, які маютьпевний вплив на діяльність банку (члени керівних органів банку, засновникитощо). Тобто вказана норма спрямована на унеможливлення виплати гарантованих вкладівособам, які в силу своїх повноважень та впливу мали змогу розміщувати вклади взбанкрутілому банку на більш сприятливих умовах, ніж звичайні вкладники.

Але на жаль Фонд вирішивскористатися даною нормою як формальною підставою для відмови у виплаті гарантованоїсуми відшкодування простим вкладникам, а не привілейованим, як хотівпередбачити законодавець.

Так, наприклад, у лютому 2013року уповноважена особа Фонду відмовила більш ніж 140 вкладникам збанкрутілогоБанку «А» у виплаті їм гарантованих сум вкладів на тій підставі, що вониначебто розміщені на індивідуальній основі. Тобто з метою мінімізації виплати,Фонд використав своє розуміння вказаної норми та зазначив, що всі вклади, якірозміщувались за спеціальними пропозиціями (бонусними ставкамами) є вкладами,розміщеними на індивідуальній основі та на більш сприятливих договірних умовах,ніж звичайні, а отже не підлягають відшкодуванню. З такою думкою Фонду не можнапогодитись, оскільки вона не відповідає як нормам законодавства, так і простійлогіці.

На сприятливих умовах

Диспозиція вказаної норми статті26 закону містить дві складові, наявність яких надає право Фонду невідшкодовувати вклад, а саме: (1) вклад повинен бути розміщений наіндивідуальній основі, (2) проценти повинні отримуватися на більш сприятливихдоговірних умовах, ніж звичайні.

Якщо спеціальні пропозиції банкущодо вкладів були однакові для всіх бажаючих укласти договір банківськоговкладу та не встановлювалась окремо для певної особи, то ці вклади не можутьвважатись такими, що розміщені на індивідуальній основі та на більш сприятливихдоговірних умовах, ніж звичайні. Це підтверджується наступними міркуваннями.

Пропозиція банку укласти договірна однакових для всіх умовах, є публічною офертою, а сам договір – договоромприєднання. Публічна оферта – це адресована невизначеному колу осіб пропозиція,яка містить всі істотні умови договору та з якої вбачається воля оферентаукласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться. Згідноз частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання єдоговір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або іншихстандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другоїсторони до запропонованого договору в цілому.

Якщо будь-хтоможе скористатися спеціальною пропозицією банку, яка не змінюється підконкретного вкладника, відповідні депозитні договори є такими, що укладаються на звичайнихумовах. Вклади, розміщені в рамках проведення будь-яким банком спеціальнихпропозицій, акцій або надання бонусних процентів, не можна віднести до таких,що розміщені на індивідуальних, більш вигідних умовах, якщо за умовамипроведення акцій цю пропозицію було розраховано на широке необмежене коло осіб,і будь-хто міг скористатися нею.

Програмами лояльності абоспеціальні пропозиції, які передбачають додавання певних процентів на депозит узв’язку з пролонгацією договору, соціальним статусом вкладника (пенсіонери,студенти, тощо), акції під певні свята, є публічним пропозиціями розрахованимина необмежене коло осіб.

Індивідуальна процедура

У свою чергу вклад, розміщенийна індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніжзвичайні, може вважатися лише вкладом, який запропонований окремій особі напідставі окремих рішень уповноважених осіб банку, тобто такі умови непропонуються публічно невизначеному колу осіб.

Відповідно до загальнопоширеної процедури у банківських закладах, для отримання індивідуальнихдепозитних ставок вкладник зобов’язаний подати письмове звернення з проханнямвстановити йому індивідуальну ставку, яка не міститься в публічних пропозиціяхбанку, вказуючи при цьому на аргументи, які можуть слугувати підставою длявстановлення процентів на більш сприятливих договірних умовах.

Розглянувши зверненнявкладника, уповноважена особа або колегіальний орган банку має право прийнятирішення про нарахування процентів за індивідуальною ставкою саме цьомувкладнику. Таке рішення фіксується документально з подальшим обов’язковимвідображенням його в тексті депозитного договору.

Сьогодні, при укладаннідепозитних договорів за спеціальними пропозиціями, вкладники не звертаються добанку з клопотаннями встановити їм на індивідуальній основі процентну ставку,банк не приймає відповідних рішень щодо конкретного вкладника, в депозитномудоговорі не вказується, що спеціальна ставка встановлена на індивідуальнійоснові або на більш сприятливих умовах ніж інші.

В ситуації зі згаданим вище Банком«А», останній жодним чином не попереджав вкладників про те, що укладаючи договори,на відповідний вклад не розповсюджується передбачене Законом право навідшкодування гарантованої суми. Тобто вкладники та Банк «А», укладаючи депозитнідоговори, розраховували на те, що вклади гарантується Фондом та не моглипередбачити, що Фонд в подальшому, з прийняттям нового закону, буде інтерпретуватиумови договорів як такі, що укладені на індивідуальній основі.

Такий підхід до виплатигарантованих відшкодувань щодо вкладів є неправомірним, оскільки Фонду ненадано право тлумачити норми законодавства та визначати на свій розсудкатегорії вкладників, які не мають право на відшкодування вкладів.

Також варто відзначити, щодеякі з вказаних депозитних договорів були укладені до набрання чинності новогоЗакону, а тому на них не може розповсюджуватись стаття 26 Закону, на якупосилається Фонд у своїх відмовах.

Так згідно зі статтею 58Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коливони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У розглянутому випадку стаття26 Закону не пом’якшує відповідальність, а навпаки позбавляє вкладників правана відшкодування їх вкладів за рахунок Фонду. Тобто з прийняттям зазначеноїнорми Закону правове становище вкладників погіршилося, оскільки позбавило їхправа на захист шляхом отримання суми відшкодування його депозитного вкладу.

Підписуючи депозитні договори,вкладники розраховували на те, що їх вклади будуть гарантуватися Фондом на весьперіод дії договорів і не могли передбачити, що новий Закон може позбавити їхтакого права на відшкодування. Враховуючи вищенаведене Фонд не мав права застосовуватистаттю 26 Закону, оскільки вона не має зворотної дії в часі.

За захистом до суду

Розуміючи незаконність дійФонду велика кількість вказаних вкладників вже звернулася за захистом свогоправа до Окружного адміністративного суду м. Києва.

На сьогодні судді повністюпогоджуються з тим, що дії Фонду є незаконними та вже прийняли більше десяткарішень на користь вкладників (справи №826/3624/13-а, №826/2611/13-а, №826/2438/13-а, №826/2612/13-а, 826/3672/13-а).

У своїх рішеннях суд зазначає,що спеціальні пропозиції банку, на підставі яких велика кількість вкладниківуклали депозитні договори, не можуть вважатися індивідуальними умовами,оскільки такі умови не відрізняються для широкого кола осіб.

Підсумовуючи викладене, вартовідзначити, що на сьогоднішній день посадові особи Фонду своїми діями повністюдискредитують Фонд як установу, яка повинна захищати інтереси вкладників.

Тобто замість виконання своїхпрямих функцій щодо відшкодування вкладів, Фонд вишукує надумані підстави длявідмови у їх виплаті та змушує вкладників відстоювати свої права в судовихінстанціях.

Таканедалекоглядність Фонду може призвести до того, що велика кількість осіб, якіукладали договори за спеціальними пропозиціями, достроково повернуть своївклади, що зумовить значний відтік коштів з банківських установ і як наслідоквідтік відрахувань за цими вкладами у сам Фонд.


Стаття опублікована в газеті «Судовий вісник» №5 (85) 30.05.2013
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи