Чи повинні коштами платників податків погашатись борги корупціонерів?

Як відомо, на останньому пленарному засіданні 27 жовтня 2016 року, Київрада шляхом внесення змін до бюджету міста Києва на 2016 рік виділила 448,3 мільйона гривень на погашення заборгованості комунальних підприємств, що обслуговують житловий фонд столиці, перед компаніями "Київенерго" і "Київводоканал".

Фракція ВО “Свобода” у Київській міській раді вважає вказане рішення нічим іншим, як свавільним та злочинним грабунком киянам на користь олігархічних енергетичних монополій, яке не підкріплене жодним фактажем та прийняте шляхом маніпулювання думкою депутатського корпусу з відвертими порушеннями законодавства.

Заборгованість за роки роботи ЖЕКів, реорганізованих нині в КП Керуючі компанії з обслуговування житлового фонду відповідного району подають як заборгованість, що виникла у територіальної громади міста Києва перед олігархічними монополіями. Вказаний факт, мовляв, підтверджений судами. Однак це не так.

Київська міська рада, як виразник інтересів та репрезентативний орган територіальної громади жодного разу не залучалась до судових процесів щодо стягнення такої заборгованості. Ні як відповідач, ні як третя сторона.

Факт наявності заборгованості виник у понад 200 юридичних осіб — комунальних ЖЕКів, зареєстрованих в установленому порядку як відокремлені юридичні особи. Такі ЖЕКи мали власні рахунки, власні баланси, власну бухгалтерію. І щонайгірше — власне керівництво, вкрай непрофесійний менеджмент, який і довів ситуацію до виникнення боргових зобов'язань. Заледве не половина з цих ЖЕКів наразі або ліквідовані, або ж перебувають в процесі припинення. Питання — до чого тут Київрада? Чому коштами платників податків повинні погашатись борги менеджерів-корупціонерів, які не змогли налагодити роботу у своїх відомствах? Це питання залишилось без відповіді.

Жодним судовим рішенням Київрада не була зобов’язана виплатити борги ЖЕКів олігархічним монополіям.

Мотивація, що “опалювальний сезон може бути зірваний” - нікчемна. Команда мера могла шукати різні виходи з ситуації — від перенесення ситуації в площину затяжних судових спорів до пошуку варіантів реструктуризації, списання частини боргів, тощо. Втім, варіант вибраний найгірший з-поміж усіх — без жодних зобов'язань перерахувати майже 450 млн. грн., що складає майже 1,5% річного бюджету міста. Ахметов аплодує стоячи.

Влада знала, що на вказане рішення у неї відсутні голоси. А тому мобілізувала максимально можливий ресурс штиків для прийняття рішення. Жодного разу місто не бачило ще подібної мобілізації провладних фракцій.

Так, за рішення проголосували 62 депутати Київської міської ради та міський голова (63-ій), при необхідній кількості у 61 голос для прийняття рішення.

Не хочеться навіть коментувати факт того, що чи не вперше ми побачили міського голову, присутнього на засіданні не лише в перші 15 хвилин його роботи, а й до “переможного” кінця.

Хотілось би наголосити увагу на тих людях, які з порушенням чинного законодавства проголосували за вказаний проект і повинні бути піддані реальній відповідальності:

Сторожук Вадим Павлович (БПП), який займає посаду першого заступника ПАТ “АК “Київводоканал”. З-поміж 450 млн. грн. 250 млн. грн. виділені цільово ПАТ “АК “Київводоканал” для погашення заборгованості перед ПАТ “Київенерго”. Як відомо, ЗУ “Про запобігання корупції” визначає поняття реального конфлікту інтересу як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Очевидно, що як службова особа ПАТ “АК “Київводоканал” не міг неупереджено приймати рішення про виділення цьому товариству коштів, що містить у собі ознаки конфлікту інтересів, наслідком чого є притягнення такої особи до відповідальності, встановленої законом.

Шкуро Максим Юрійович та Мондриївський Валентин Миколайович (обоє — БПП), які є головами Солом’янської та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації і є державними службовцями категорії “А” в розумінні статті 6 ЗУ “Про державну службу”.

Згідно з частиною 3 статті 10 ЗУ “Про державну службу”, Державний службовець не має права суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії "А”.

Таким чином, вказані особи не можуть бути членами депутатського корпусу Київради, що прямо передбачено законом. Однак вони мало того, що не складають мандат відповідно до вимог закону, так ще і нахабно протягують скандальні рішення в стінах ради.

Без цих трьох осіб, які не мали право «чхати» на закон і голосувати за вказане питання,  448 млн. грн. киян не надійшли б на рахунки Ахметова, найбагатшої людини східної Європи.

Саме тому, фракція ВО “Свобода” зверталася до Київського міського голови, В. Кличко з вимогою заветувати це рішення.