Слабкість зовнішня – похідна від внутрішньої
Внутрішня роз'єднаність - головна проблема України.
Закінчився черговий раунд міжнародних переговорів у рамках так званого Мінського процесу. Хоча, дійсно, неповтратної “ зради ” не сталося, процес йде не в кращу сторону. Європейські “ союзники ” де-факто підтримують тиск Кремля, домагаючись легалізації бандитських утворень на Донбасі. Навіть порівняно з 2014 Київ набагато глибше обмежений зобов’язаннями – вже не фізична особа екс-президента Кучми підписує угоди, а сам Порошенко активно обіцяє якісь заходи, спішно відступаючи за лічені дні (фактично здавши позиції, бо ж місія ОБСЄ на кордоні – лише для галочки, а контроль над транзитом зберігатиме Путін). Більшість населення України не підтримує капітуляції, але й не знає, що робити з війною, Донбасом та Мінськом. То ж Президент і хитається, мов в'юн на сковорідці. Різні експерти закликають наслідувати інші держави, що виступали консолідовано і до кінця в умовах випробувань. Однак у них не було головної проблеми України – внутрішньої роз ’ єднаності.
Царство, яке розділиться в собі, не встоїть – говориться ще у Біблії. Слід вирішити головні суперечності всередині країни. Їх дві – соціальна несправедливість і культурний конфлікт. Першу демонструють підсумки електронного декларування чиновників та реакція зубожілого населення. В умовах кризи, війни, заборгованого бюджету чиновники не те що багатші за бізнесменів, але й за еліту багатьох розвинених країн. Вони шляхом використання корупційних механізмів привласнили більшість майна народу, нації, який намагаються задовільнити подачками на зразок зростання мінімальної зарплати. Але диспропорція в незаслужених доходах настільки очевидна, а українці ментально підготовлені до потреби відновлення справедливості, що класовий конфлікт чиновників та обкраденої більшості триватиме, руйнуючи внутрішню стабільність. Можна вирішити питання шляхом повернення податків з привласнених коштів, націоналізації, але нинішній уряд на це не піде – бо ж і представляє багату меншість, що не знає, як би їй встояти, сидить на валізах до Багам і Кіпру. Як в таких умовах власнику Рошену захищати національні інтереси перед потужними сусідами?
Ще більш небезпечна проблема – культурний конфлікт, оскільки тут п’ята колона набагато чисельніша. Під гаслами “єдина країна – єдіная страна” супертемпами триває зросійщення, легалізація російськомовних як головного елементу української політичної нації. Газети, телебачення, інтернет – майже поголовно російськомовні, катастрофічна ситуація в бізнесі. Державна мова залишається для культурних заповідників і селюків з екзотичними танцями. Міста, майбутнє – окуповані російською. Ідеологічна підтримка перетворення України в “дємократічєкую Расєю” ллється з усіх сторін, граючи на руку інтересам відновлення Московської імперії – байдуже, в якій іпостасі. Паралельно майже відсутнє відчуття тяглості нинішньої війни з подіями часів козаччини, УНР, 1940-х рр. Для багатьох “ русскоязичних українцев ” в усьому винен божевільний тиран Путін, який розділив братні народи. Відповідно питання – за що ми воюємо? Це послаблює волю до опору, підтримує ідеї капітуляції (хоча б перед майбутньою демократичною Росією). З іншого боку, етнічна більшіть відчуває себе загнаною в резервації, дискримінованою. Вона не вірить цій державі, яка видається не їхньою, і цій еліті – як політичній, так і інтелектуалам – вилупкам “русского міра”. Відповідно, крім патріотичної меншості, зростає бажання пересидіти війну – а в гіршому випадку посилюється ворожнеча до влади.
Зрозуміло, що без вирішення внутрішніх конфліктів не те що перемога, а банальна консолідована позиція суспільства, на яку може опертись влада, неможлива. Слід відновити соціальну справедливість, покарати винних у розкраданні народних багатств, і наповнити державу дійсно українським змістом – від мови та культури до україноцентричного погляду на світ. Іншого виходу немає.
- Журнал засідання як ключ до перевірки правомірності негласних слідчих дій Діна Дрижакова 14:10
- Самосаботаж: коли твій найбільший ворог – це ти сам Олександр Скнар 14:00
- Бюджет-2025: "закордон нам допоможе" Любов Шпак 13:33
- Революція безпеки Валентин Митлошук 10:20
- Кабмін-шатл: змінилися крісла, але не пілоти Дана Ярова вчора о 17:12
- HR-документообіг: коли кожна хвилина – це репутація Олександр Вернигора вчора о 16:52
- ЗЕД і валютний контроль у 2025 році: що варто знати бізнесу Юлія Мороз вчора о 15:05
- Виклики і успіхи у врегулюванні авіаційних страхових спорів Сергій Дзіс вчора о 14:32
- Що означає URC2025 у Римі для енергетики України та ЄС: підсумки та аналітика Ростислав Никітенко вчора о 11:11
- Молдавський експеримент: коли іноземні експерти замінюють народний суверенітет Юрій Григоренко вчора о 10:19
- Заметки по итогам Римской конференции: вопросы возрождения Украины Вільям Задорський 13.07.2025 18:59
- Что меняется в отсрочке для преподавателей: разбор законопроекта №13193 Віра Тарасенко 13.07.2025 15:30
- Що означає історичне рішення ЄСПЛ у справі "Україна та Нідерланди проти росії" Юлія Овчинникова 12.07.2025 20:59
- Пенсійна рулетка Андрій Павловський 11.07.2025 19:35
- Чому у відпустках приймають рішення про звільнення? Ольга Малахова 11.07.2025 17:10
-
Американці отримали контроль над одним з найбільших зернових терміналів в Одесі
Бізнес 47930
-
50 000 грн при народженні та 7000 грн щомісяця: уряд схвалив нову підтримку родин з дітьми
Фінанси 12304
-
У медзакладах Києва відбулися обшуки: БЕБ розслідує махінації з eHealth – фото
Бізнес 8497
-
На Київщині запустять зразкові автобусні маршрути: пілот – до Білої Церкви
Бізнес 6777
-
Німеччина готує скорочення соцвиплат. Мерц: Люди мають працювати
Фінанси 6200