Слабкість зовнішня – похідна від внутрішньої
Внутрішня роз'єднаність - головна проблема України.
Закінчився черговий раунд міжнародних переговорів у рамках так званого Мінського процесу. Хоча, дійсно, неповтратної “ зради ” не сталося, процес йде не в кращу сторону. Європейські “ союзники ” де-факто підтримують тиск Кремля, домагаючись легалізації бандитських утворень на Донбасі. Навіть порівняно з 2014 Київ набагато глибше обмежений зобов’язаннями – вже не фізична особа екс-президента Кучми підписує угоди, а сам Порошенко активно обіцяє якісь заходи, спішно відступаючи за лічені дні (фактично здавши позиції, бо ж місія ОБСЄ на кордоні – лише для галочки, а контроль над транзитом зберігатиме Путін). Більшість населення України не підтримує капітуляції, але й не знає, що робити з війною, Донбасом та Мінськом. То ж Президент і хитається, мов в'юн на сковорідці. Різні експерти закликають наслідувати інші держави, що виступали консолідовано і до кінця в умовах випробувань. Однак у них не було головної проблеми України – внутрішньої роз ’ єднаності.
Царство, яке розділиться в собі, не встоїть – говориться ще у Біблії. Слід вирішити головні суперечності всередині країни. Їх дві – соціальна несправедливість і культурний конфлікт. Першу демонструють підсумки електронного декларування чиновників та реакція зубожілого населення. В умовах кризи, війни, заборгованого бюджету чиновники не те що багатші за бізнесменів, але й за еліту багатьох розвинених країн. Вони шляхом використання корупційних механізмів привласнили більшість майна народу, нації, який намагаються задовільнити подачками на зразок зростання мінімальної зарплати. Але диспропорція в незаслужених доходах настільки очевидна, а українці ментально підготовлені до потреби відновлення справедливості, що класовий конфлікт чиновників та обкраденої більшості триватиме, руйнуючи внутрішню стабільність. Можна вирішити питання шляхом повернення податків з привласнених коштів, націоналізації, але нинішній уряд на це не піде – бо ж і представляє багату меншість, що не знає, як би їй встояти, сидить на валізах до Багам і Кіпру. Як в таких умовах власнику Рошену захищати національні інтереси перед потужними сусідами?
Ще більш небезпечна проблема – культурний конфлікт, оскільки тут п’ята колона набагато чисельніша. Під гаслами “єдина країна – єдіная страна” супертемпами триває зросійщення, легалізація російськомовних як головного елементу української політичної нації. Газети, телебачення, інтернет – майже поголовно російськомовні, катастрофічна ситуація в бізнесі. Державна мова залишається для культурних заповідників і селюків з екзотичними танцями. Міста, майбутнє – окуповані російською. Ідеологічна підтримка перетворення України в “дємократічєкую Расєю” ллється з усіх сторін, граючи на руку інтересам відновлення Московської імперії – байдуже, в якій іпостасі. Паралельно майже відсутнє відчуття тяглості нинішньої війни з подіями часів козаччини, УНР, 1940-х рр. Для багатьох “ русскоязичних українцев ” в усьому винен божевільний тиран Путін, який розділив братні народи. Відповідно питання – за що ми воюємо? Це послаблює волю до опору, підтримує ідеї капітуляції (хоча б перед майбутньою демократичною Росією). З іншого боку, етнічна більшіть відчуває себе загнаною в резервації, дискримінованою. Вона не вірить цій державі, яка видається не їхньою, і цій еліті – як політичній, так і інтелектуалам – вилупкам “русского міра”. Відповідно, крім патріотичної меншості, зростає бажання пересидіти війну – а в гіршому випадку посилюється ворожнеча до влади.
Зрозуміло, що без вирішення внутрішніх конфліктів не те що перемога, а банальна консолідована позиція суспільства, на яку може опертись влада, неможлива. Слід відновити соціальну справедливість, покарати винних у розкраданні народних багатств, і наповнити державу дійсно українським змістом – від мови та культури до україноцентричного погляду на світ. Іншого виходу немає.
- Багатство і задоволення життям: чому важливі баланс та усвідомлений вибір Олег Вишняков вчора о 13:29
- Делегування продажів: 5 інструментів, що знімають навантаження з власника бізнесу Олександр Висоцький вчора о 11:00
- А "осадочек" лишився. Або три питання до держави через справу Archer Галина Янченко 16.09.2025 14:37
- Як зробити зустрічі ефективними: правила, що економлять час і дають результат Олександр Скнар 16.09.2025 09:20
- Синдром 3I/ATLAS Володимир Стус 15.09.2025 21:34
- Сайт як стратегічний сейлз-інструмент: чому бізнесу потрібна власна платформа Ярослав Халецький 15.09.2025 18:27
- Висновок експерта у галузі права: правова природа та оцінка судовою практикою Леся Дубчак 15.09.2025 16:17
- Як українці тікають у світ симулякрів, коли небо стає все дірявішим Максим Гардус 15.09.2025 14:23
- Україна після розпаду СРСР: західні припущення та наслідки для економіки Сергій Дідковський 15.09.2025 13:59
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? Наталія Павлючок 15.09.2025 08:58
- Eнергетичний дарвінізм: юридична стратегія M&A в умовах кризи Ростислав Никітенко 14.09.2025 21:07
- Життя починається за межами зони комфорту: як наважитися на зміни Олександр Скнар 14.09.2025 13:00
- Інвестори "Аркади": ілюзія добудови та реальність судових процесів Арсен Маринушкін 13.09.2025 17:30
- Як готелю вижити без світла і тепла: уроки енергетичної автономії Роман Сидоренко 13.09.2025 13:40
- Правда, Пятачок? Володимир Стус 12.09.2025 20:42
- Соціальні пріоритети програми дій Уряду на 2025-2026 рік 396
- Дипломатія кадрових помилок 320
- Всередині бульбашки: як соціальні медіа спотворюють політичну реальність 142
- Інвестори "Аркади": ілюзія добудови та реальність судових процесів 131
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? 99
-
Bloomberg: Німеччина змінила позицію щодо використання заморожених активів РФ
Фінанси 8674
-
Суди, банкрутства та арешти. Що відбувається з одним із найбільших виробників ліків
Бізнес 6787
-
Несподіванка для Москви. Яку зброю Україна отримає від США в перших пакетах PURL
4224
-
Друга найбільша криптовалюта світу сягне $4300 до кінця 2025 року – прогноз Citigroup
Фінанси 4115
-
Чотириденний робочий тиждень – чи готова до цього Україна і що каже світовий досвід
Життя 3818