"Чорні діри" української біржової торгівлі деревиною

Планували хорошу реформу, а отримали фіаско. Такий сухий підсумок перших кроків запровадження товарної біржової торгівлі деревиною в Україні на кінець 2021 року.

Імплементація ухваленого цьогоріч закону  "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"  пішла не тим шляхом.  Замість вирішення проблем у галузі "реформа" лише поглибила кризу та поставила деревообробну та меблеву галузі на грань виживання.  А той хаос, що відбувається на ринку деревини, можна назвати чим завгодно, тільки не біржовою торгівлею. Поясню чому. 

Екскурс в історію. З 1 липня цього року несподівано для ринку продаж деревини став можливий лише на біржових майданчиках, які отримали ліцензію НКЦПФР. Ну як майданчиках? Майданчику. Бо тривалий час в країні за дивним збігом обставин була лише одна ліцензована біржа. І лише у листопаді їх стало три. І це зовсім не було монополією, а всі звинувачення про пов’язаність майданчиків між собою - то "просто плітки заздрісників такої чудової бізнес-моделі". 

Але не в цьому головна проблема. Справа в тому, що за чудовою обгорткою реформи пропонують трохи не той продукт, який обіцяли.  А саме рішення має багато системних хвороб, які можуть призвести до швидкої смерті української деревообробної та меблевої сфер, де працюють сотні тисяч українців. 

Головною "болячкою"  всіх майданчиків, що отримали ліцензію, є відсутність системи, яка забезпечує взаємозалік вимог і зобов'язань по біржових контрактах та гарантує їхнє виконання. У підсумку – маса скарг щодо зриву контрактів і невиконання зобов'язань. Як з боку продавців, так і з боку покупців. Точніше не скарг, а публічних обурень. Бо скаржитися бізнесу насправді немає куди. Варіант "звертайтесь до суду" - не пропонувати. Всі знають реалії українського судочинства. Чому так відбувається  - ніхто не знає. А обіцяли ж, що  гарантія виконання контрактів - це фундамент довіри до  біржової торгівлі  в світі. 

Довіра до біржового майданчика ґрунтується й на захищеності та сучасності його програмного забезпечення. Його елементарної наявності в біржі.  Це мала б перевіряти Нацкомісія під час видачі ліцензії… Чи перевіряла? -  Питання риторичне.  Наприклад, ліцензовані біржі тривалий час проводять торги на  чужому програмному забезпеченні, яке належить держпідприємству ЛІАЦ (підзвітне Держлісагенству).

Де ж тоді проведена реформа, якщо деревина як торгувалась на застарілому ПЗ підприємства ЛІАЦ, так і торгується далі? 

Реформа мала б одразу запропонувати покупцям деревини базовий біржовий набір інструментів. Мала би, але цього немає. Натомість є бюрократичний квест з отримання "фільчиних" папірців.  Мова йде про "інноваційний" ручний інструмент - "попередній огляд деревини". Для того, щоб отримати доступ до торгів, покупець має особисто приїхати до лісгоспу за сотні кілометрів і підписати протокол огляду лоту. Лоту деревини, яка в більшості випадків, ще навіть незрубана. Лоту, який неможливо оглянути, бо його немає фізично. Окрім надмірного адміністративного навантаження, такий "огляд" створює додаткові корупційні ризики: фактично покупця змушують домовлятись з лісгоспом про індульгенцію на участь в біржових торгах.

А ще у мультивсесвіті українських біржових торгів часто трапляються "чорні діри", в яких цілі ешелони деревини зникають  невідомим чином і за невідомими цінами. І що важливо, за законом про біржову торгівлю такого бути не повинно. Але в галактиці редукціонів такі "чорні діри" є. 

Хоча закон чітко каже, що деревина має продаватися лише на біржових торгах, в той же час концепція ліцензованих біржових торгів  лише немічно фіксує "чорні діри" випадками стрімкого обвалу цін у графіку біржових котирувань. Зодчі цього процесу мали би зупиняти в такому разі торги. Але "чорні діри" на те й чорні, щоб бути зовсім невидимими для пильного чиновницького ока.  

Паранормальне явище. Зараз маємо часи тотального дефіциту деревини, шаленого росту цін на неї, жорстких біржових правил та вимог торгуватися виключно на підвищення. Але якісь невідомі "люди в чорному" купують деревину на редукціонах у лісгоспів поза біржовими торгами  за низькими і зручними для себе цінами, які суттєво нижче ринкових. А чиновникам просто клацають перед очима чарівними ліхтариками для стирання пам'яті. В підсумку - ніхто нічого не знає, не пам'ятає, пояснити не може і "пишіть офіційний запит"... Містика.

А тисячі кубометрів такої деревини зникли з ринку тому що… їх з'їли злюки бобри. Яка тут може бути корупція? Нема її! То сили природи, її непереборні обставини. Бо така у нас "біржова торгівля". "І ніхто в тому не винуватий" - як каже Лесь Подревлянський. 

В той же час нас запевняють, що  "все добре", просто "треба більше часу, поекспериментувати трохи, повчитися ще рік". З Печерських пагорбів виглядає так, що нічого страшного не відбудеться. А тим часом вже наступного року сотні тисяч працівників знищених лісових, деревообробних та меблевих підприємств зможуть легко знайти роботу на аналогічних виробництвах в Польщі, Чехії, Німеччині. Бо там деревина товар стратегічний, а не біржовий. Нерозумні європейці "не знають нічого про біржову торгівлю", продають деревину через оферту. Ще й роботу голодним українцям на своїх меблевих фабриках дають.  Хай їздять на заробітки і роками не бачать дітей і родину. А додому нові заробітчани зможуть повернутися колись… через пару років. Коли все налагодиться. А може й ні. Або хтось набереться сміливості і визнає, що цьогорічна реформа торгів деревиною не вдалась. 

А ще ця деревна історія загалом створює небезпечний прецедент для планів Президента, Уряду та Парламенту розбудувати ефективні товарні та фондовий ринки в цілому. Якщо регулятор та біржові майданчики не можуть пояснити, що відбувається, як можна здобути довіру до фондового ринку, який тільки-но починає відроджуватись?

Звісно, можна не виправляти свої ж помилки, проголосувавши збалансований і прозорий законопроект 4197-д "Про ринок деревини"...  І тішитися тимчасовим збільшення доходів лісгоспів.  А з прибутків від чорних дір-редукціонів оплатити похорони мрії українських меблевиків стати найбільшими виробниками меблів у Європі. А заодно й всі надії України на економічний розвиток.  Хай краще ті поляки змагаються за світове меблеве лідерство.

Чи ні?