Юридична українська: семантика слів

Cудами та адвокатською спільнотою досить часто вживається термін "підставний" (у мотивувальній частині), як антонім до слова "безпідставний".

"ПІДСТАВНІ" ВИМОГИ.

Судами та адвокатською спільнотою досить часто вживається термін "підставний" (у мотивувальній частині), як антонім до слова "безпідставний". Водночас семантика (значення) цього слова абсолютно протилежна:

- ПІДСТАВНИ́Й, а, е.

1. Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь.

2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. — Просимо гостей до хати, — відповіли підставні батьки (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 219); Встановлювалось, що свідки були підставні... (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 206).

3. заст. Признач. для заміни (про коней).

Джерело: словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 506.Коментарі (0). 

Отож, підстАвні узагалі не вживається в українській літературній мові натомість підставнІ (наголос на останній голосній) - має значення, яке у контекстні використання, може означати фіктивність, обман, заміну оригіналу на підробку або її використання. У випадку зі словосполученням "підставні вимоги", ми отримуємо значення неіснуючих, оманливих позовних вимог. Натомість маємо на увазі (помилково), обґрунтованість цих вимог. Тобто, абсолютний анонім. І це - неправильно, українською.