Відповідальна якісна журналістика
Підписатися
Підписатися
home-icon
Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
01.09.2025 13:51

Чутливість чи емпатія: як самоспівчуття робить вас сильнішими

Коуч лідерів та команд, ACC ICF

Чути себе щоб почути інших

Вступ: уроки Ніцше і один особистий момент

3 січня 1889 року в Турині Фрідріх Ніцше побачив, як візник жорстоко б’є коня. Філософ кинувся до тварини, обійняв її, розплакався й знепритомнів. Цей епізод вважають початком його психічного колапсу. Чутливість? Емпатія? Чи радше відображення власного болю?

Я згадала цю історію нещодавно, коли пережила схожий досвід. Моя дворічна онука, досліджуючи світ, роздавила равлика. Для неї це було просто «а що буде, якщо?». Для мене — гострий, непропорційний біль. На фоні новин про щоденні смерті цей момент відгукнувся надто проникливо.

Тоді я замислилась: що в нас відгукується, коли ми стикаємося з болем? Чутливість? Емпатія? Чи, можливо, наш власний невимовлений біль?

Чутливість vs емпатія: у чому різниця?

Згадайте ситуацію, коли ви реагували миттєво. Сказали різко. Поспішили допомогти. Взяли на себе зайве. Чому ви так зробили? Це справді було про іншу людину — чи про ваш страх, втому, потребу в контролі?

Чутливість — це імпульс. Це оголений нерв, який реагує без фільтрів. Вона потрібна, бо без неї ми не відчували б світу. Але чутливість ще не є емпатією. Емпатія починається радше з паузи. З питання: «Що я зараз відчуваю? І що відчуває інший?» І далі з вибору дії, яка не виснажує, а підтримує.

У бізнесі це дуже відчутно. CEO, який бере на себе завдання всієї команди, може виглядати турботливим. Але чи завжди це емпатія? Чи, можливо, проєкція власної потреби у визнанні або страху невдачі?

Самоспівчуття: сила, а не слабкість

У нашій культурі ми звикли «тримати удар». Лідери і не тільки часто ставлять себе на останнє місце: команда, клієнти, бізнес — а вже потім вони самі. Але без співчуття до себе чутливість швидко перетворюється на вигорання.

Самоспівчуття — це не жалість, не поблажка до себе. Це практика зрілості. Вміння чесно сказати собі: «Мені потрібен відпочинок», «Я відчуваю страх», «Мені потрібна підтримка». Це внутрішня опора, яка дозволяє діяти з турботи, а не з виснаження.

Днями бачила дослідження, які прямо підтверджують: лідери, які практикують самоспівчуття, знижують вигорання і підвищують залученість команд. Але головне навіть не в цифрах. Головне — в якості їхньої присутності. Такий лідер не «гасить пожежі», а створює простір, де команди відчувають себе почутими.

Его: ворог чи союзник?

Часто ми боїмося цього слова. Его здається чимось «поганим». Але насправді его — це енергія. І питання лише в тому, куди вона спрямована.

Коли его несвідоме — воно підживлює контроль, мікроменеджмент, боротьбу за статус. Саме тоді виникає більшість конфліктів у командах. Але коли его усвідомлене, воно стає союзником. Потреба у визнанні може вести не в егоїзм, а в лідерство. Турбота про власну значущість може трансформуватись у турботу про спільний результат.

Спробуйте поставити собі питання: «Чому я так реагую? Це справді про інших — чи про мою потребу у визнанні?»

Гуманізм у бізнесі: противага прагматизму

Бізнес переважно керується прагматизмом: KPI, прибуток, швидкість. Це потрібно, але цього недостатньо. Бо прагматизм без людяності перетворює стратегію на механіку.

Гуманізм у бізнесі починається з лідера, який вміє слухати себе. Бо тільки той, хто чує свої потреби, здатний почути команду. Це не «м’якість», а стратегічна сила. Компанії, де лідери діють із емпатії, мають нижчу плинність кадрів, більш мотивовані команди і здоровіші культури.

Висновок: почати з себе

Історія з Ніцше демонструє, як чутливість без опори може зламати навіть генія. Мій досвід із равликом нагадав, як непрожитий біль знаходить вихід у найнесподіваніші моменти.

Лідерство починається не з KPI, а з чесного погляду всередину: — Що я відчуваю? — Чому я так реагую? — Чого потребую зараз я, щоб мати силу підтримати інших?

Самоспівчуття — це не слабкість. Це простір, де народжується справжня емпатія. І саме вона робить нас сильнішими.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи