блоги

Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроект №6614 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким з 1 січня 2019 року буде запроваджено накопичувальний рівень пенсійного забезпечення. 

Розмови про пенсійну реформу в Україні ведуться вже майже 20 років, але поки що ситуативно вносилися тільки зміни до діючої солідарної пенсійної системи  – підвищувався пенсійний вік, страховий стаж, рівень пенсійних відрахувань. Між тим цілком очевидно, що солідарна система вижила себе. Дефіцит бюджету Пенсійного фонду до кінця 2017 року може скласти 156 млрд. гривень. Старіння населення та зростаюча міграція негативно впливають на пенсійні накопичення і не дають можливості забезпечити пенсіонерам безбідну старість. Якщо зараз 10 працюючих утримує 11 пенсіонерів, то Інститут демографії прогнозує, що до 2050 року 10 працюючих буде утримувати вже 15 пенсіонерів.

В багатьох країнах саме накопичувальна пенсійна система стала джерелом достойної пенсії і забезпечення старості, базою для внутрішніх інвестицій і фактором розвитку  економіки. При цьому накопичувальна система не замінює солідарну, а доповнює її. Тобто пенсія складається з двох частин — традиційних виплат і того, що вони накопичили протягом життя. Зазвичай перша частина становить 60% суми, друга — 40%. В ідеалі кошти накопичувального фонду повинні не тільки компенсувати інфляцію, але й примножувати капітал.

Однак ми маємо розуміти, що впровадження накопичувальної пенсійної системи – це довгострокова реформа. Експерти звертають увагу, що тільки на підготовку нормативних актів і змін до існуючих підзаконних актів потрібно 1,5 роки. А загалом бонуси від накопичувальної системи будуть відчутні лише через 15-20 років, тобто стосуватиметься вона майбутніх пенсіонерів.

Пенсійна реформа інертна в часі, і влада, запроваджуючи її, повинна взяти на себе відповідальність та створити систему жорсткого контролю і захисту накопичувальних фондів. Причому право власності в банку, страховому фонді, державному чи приватному накопичувальному фонді повинно бути захищено однаково. Мають бути вжиті комплексні заходи щодо реформування фінансових секторів – банківської сфери (підняття рівня надійності банків), регулювання страхової діяльності (страхові компанії щодо страхування життя як один із видів приватних накопичувальних пенсійних фондів ненадійні і не контролюються державою), запровадження прозорого та гарантованого механізму збереження пенсійних накопичень та забезпечення жорсткого контролю зі сторони держави за процесом інвестування пенсійних коштів.

Але і це ще не все. Запровадження накопичувальної системи не звільняє від необхідності забезпечувати розвиток реального сектору, підприємництва, створювати нові робочі місця, передумови для їх високої сплачуваності та зменшення міграції. Запорукою реального поліпшення життя пенсіонерів буде зростання валового внутрішнього продукту. ВВП – це такий собі результат роботи всіх. Якщо результат є, то у кожного є можливість забезпечити собі гідну старість. Якщо ж його немає, хтось завжди перебуватиме в зоні ризику.