Залучення батька, що виховує дитину без матері, до надурочних робіт

           В окремих випадках найманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється дане правило на батька, що виховує дитину без матері?  

      Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

         Працедавець є одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Така думка пояснюється тим, що вказана особа згідно з трудовим договором, надає безпечну й здорову роботу різним трудівникам, які бажають працювати для значного покращення соціально-економічного розвитку правової України та істотного зростання матеріального добробуту її порядного народу.  

    Правовий статус, яким володіє працедавець, будучи дуже багатогранним, охоплює права, що гарантовані йому, та обов’язки, які покладені на нього. Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 62 КЗпП України дана особа може застосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергу визначені даним законом та іншими нормативно-правовими актами.    

    Однак треба знати про те, що вказаному правилу властиві значимі винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу передбачено відповідними законами. Вказаному судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.  

    Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовується на високоякісне утвердження різних за своєю сутністю людських цінностей, які в свою чергу отримали належне визнання в цивілізованому суспільстві. До когорти останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України.  

    Чіткий та недвозначний зміст даної юридичної норми в частині з’ясування  суб’єктного складу найманих працівників, кожного з яких не може залучати до надурочних робіт, конкретизується іншим законом. Що це означає?  

    Окремих працівників працедавець не може залучати до зазначених робіт. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 63 КЗпП України вищезазначеними трудівниками є: 1. вагітні жінки та жінки, що мають дітей, вік яких не перевищує 3-ох років; 2. неповнолітні особи; 3. працівники, що навчаються в загальноосвітніх школах і в професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять. 

    Але вищевказаному переліку не притаманний строго вичерпний характер. Зокрема ч. 2 ст. 63 КЗпП України закріплено безпосередню вказівку про те, що національним законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт. 

     Зокрема одними з трудівників, яких працедавцеві не дозволено залучати до вищезгаданих робіт, є батько, який в свою чергу виховує дітей без матері. Даний факт підтверджується ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 186¹ КЗпП України. 

    Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/або протиправними. Наприклад, вищезазначеній особі не дозволено застосувати надурочні роботи до відповідних працівників, одним з яких в свою чергу є батько, що виховує дітей без матері.