Окремі аспекти випробування при строковому трудовому договорі

    Трудовий договір є одним з визначних інститутів розгалуженої системи, яку в свою чергу утворюють різні за своєю сутністю норми трудового права. Чіткий і недвозначний зміст вищевказаної угоди складають відповідні умови, що за своєю юридичною значущістю є обов’язковими та факультативними. Наприклад, трудовий договір може вміщувати в собі безпосередню вказівку про випробувальний строк, що встановлюється для найманого працівника, який в свою чергу влаштовується на підприємство, установу або організацію будь-якої форми власності, різновиду діяльності чи галузевої приналежності, чи до суб’єкта, який працює за трудовими договорами з фізичними особами. Чи може встановлюватися така умова викладачеві, що уклав згадану угоду, строк якої в свою чергу становить 8 календарних місяців? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою тих або інших законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, одним з суб’єктів яких є працівник, що працює за випробувальним терміном, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

     Наймані працівники є одними з основних учасників трудових відносин. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором, водночас створюють майнові чи немайнові блага, які в свою чергу приносять істотну користь правовій Україні та її законослухняним громадянам. 

    Правовий статус, гарантований найманим працівникам, є багатогранним. Зокрема вказані особи мають право на працю, яке в свою чергу передбачено ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чинним законодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру якісної та вчасної реалізації вищезазначеними особами згаданої можливості. Зокрема сумлінні громадяни незалежної України, вирішивши попрацювати, вчиняють діяння, зміст яких в свою чергу не суперечить юридичним нормам, а також моральним імперативам. Що це означає?   

    Будь-який працівник, реалізовуючи право на працю, яке гарантоване йому, в свою чергу укладає трудовий договір про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, що здійснює підприємницьку діяльність. Безпосередня вказівка про даний юридичний факт отримала своє закріплення в юридичній нормі, що охоплена ч. 2 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст згаданої домовленості може включати в себе різні за своєю суттю умови, які в свою чергу є необхідними або додатковими. Зокрема ч. 1 ст. 26 КЗпП України передбачено безпосередню вказівку про те, що, укладаючи трудовий договір, його сторони можуть обумовити угодою так зване випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка в свою чергу йому доручається. 

    Але не треба забувати про те, що даному правилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу передбачений відповідним законом. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП України працедавець не може встановити випробувальний термін окремим трудівникам, одними з яких є фізичні особи,  що в свою чергу уклали трудовий договір, строком до 12 місяців.  

   В зазначеному випадку викладач перебуває в трудових правовідносинах. Наведені стосунки не є безстроковими, оскільки вказаний працівник уклав трудовий договір на 8 календарних місяців.     

      Як бачимо, вищезгаданий термін є дещо меншим, в порівнянні зі терміном, що в свою чергу отримав відповідне закріплення в ч. 3 ст. 26 КЗпП України. Тому працедавець не може застосувати випробувальний строк до викладача, який уклав трудовий договір, строк якого складає 8 календарних місяці.