Окремі аспекти випробування при строковому трудовому договорі

    Трудовийдоговір є одним з визначних інститутів розгалуженої системи, яку в свою чергуутворюють різні за своєю сутністю норми трудового права. Чіткий і недвозначнийзміст вищевказаної угоди складають відповідні умови, що за своєю юридичноюзначущістю є обов’язковими та факультативними. Наприклад, трудовий договір можевміщувати в собі безпосередню вказівку про випробувальний строк, що встановлюєтьсядля найманого працівника, який в свою чергу влаштовується на підприємство,установу або організацію будь-якої форми власності, різновиду діяльності чигалузевої приналежності, чи до суб’єкта, який працює за трудовими договорами зфізичними особами. Чи може встановлюватисятака умова викладачеві, що уклав згадану угоду, строк якої в свою чергу становить8 календарних місяців? 

    Правоверегулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою тих або іншихзаконів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, одним з суб’єктівяких є працівник, що працює за випробувальним терміном, здійснюється: Головнимзаконом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надаліпо тексту – КЗпП України)).  

     Наймані працівники є одними з основнихучасників трудових відносин. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором,водночас створюють майнові чи немайнові блага, які в свою чергу приносятьістотну користь правовій Україні та її законослухняним громадянам. 

    Правовий статус, гарантований найманимпрацівникам, є багатогранним. Зокрема вказані особи мають право на працю, яке всвою чергу передбачено ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпПУкраїни. 

    Чинним законодавством нашої державипередбачено відповідну процедуру якісної та вчасної реалізації вищезазначенимиособами згаданої можливості. Зокрема сумлінні громадяни незалежної України,вирішивши попрацювати, вчиняють діяння, зміст яких в свою чергу не суперечитьюридичним нормам, а також моральним імперативам. Що це означає?   

    Будь-який працівник, реалізовуючи право напрацю, яке гарантоване йому, в свою чергу укладає трудовий договір про роботуна підприємстві, установі, організації абоз фізичною особою, що здійснює підприємницьку діяльність. Безпосередня вказівкапро даний юридичний факт отримала своє закріплення в юридичній нормі, щоохоплена ч. 2 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст згаданоїдомовленості може включати в себе різні за своєю суттю умови, які в свою чергує необхідними або додатковими. Зокрема ч. 1ст. 26 КЗпП України передбачено безпосередню вказівку про те, що, укладаючитрудовий договір, його сторони можуть обумовити угодою так зване випробування зметою перевірки відповідності працівника роботі, яка в свою чергу йомудоручається. 

    Але не треба забувати про те, що даномуправилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких в свою чергупередбачений відповідним законом. Зокрема згідноз ч. 1 ст. 26 КЗпП України працедавець не може встановити випробувальний термінокремим трудівникам, одними з яких є фізичні особи,  що в свою чергу уклали трудовий договір,строком до 12 місяців.  

   В зазначеному випадку викладач перебуває втрудових правовідносинах. Наведені стосунки не є безстроковими, оскількивказаний працівник уклав трудовий договір на 8 календарних місяців.     

      Якбачимо, вищезгаданий термін є дещо меншим, в порівнянні зі терміном, що в своючергу отримав відповідне закріплення в ч. 3 ст. 26 КЗпП України. Томупрацедавець не може застосувати випробувальний строк до викладача, який уклавтрудовий договір, строк якого складає 8 календарних місяці.