Випробувальний строк для внутрішньо переміщених осіб

    Трудовийдоговір є одним з визначних інститутів розгалуженої системи, яку в свою чергуутворюють різні за своєю сутністю норми трудового права. Чіткий і недвозначнийзміст вищевказаної угоди складають відповідні умови, що за своєю юридичноюзначущістю є обов’язковими та факультативними. Наприклад, трудовий договір можевміщувати в собі безпосередню вказівку про випробувальний строк, якийвстановлюється для найманого працівника, що в свою чергу влаштовується напідприємство, установу чи організацію будь-якої форми власності чи до особи,яка працює за трудовими договорами з фізичними особами. Виникає природнезапитання: чи може поширюватися така умова на трудівника, який є внутрішньопереміщеною особою? 

   Правоверегулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітнихзаконів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, одним з суб’єктів якихє працівник, що працює за випробувальним терміном, здійснюється: Головнимзаконом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надаліпо тексту – КЗпП України)).  

    Наймані працівники є одними з основнихучасників трудових відносин. Такі особи, працюючи за строковим або безстроковим трудовим договором,водночас створюють певні блага, які в свою чергу приносять істотну користьдемократичній Україні, а також її законослухняним громадянам. 

    Правовий статус, гарантований найманимпрацівникам, є багатогранним. Зокрема згідно з ч. ч. 1 ст. 43 КонституціїУкраїни кожен має право на працю, що включає в себе юридичну можливістьзаробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільнопогоджується.  

    Подібна за своєю сутністю правова нормазакріплена іншими законами. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП Україниправо громадян на працю, -   тобто, наодержання вказаними особами роботи з оплатою праці не нижче розміру, який встановленийдержавою, - включаючи право на вільний вибір професії, роді занять і роботи,забезпечується державою.    

    Чіткий і недвозначний зміст даних норм вчастині випробувального строку, що може бути охоплений трудовим договором, всвою чергу конкретизується іншими нормативно-правовими актами. Як це розуміти? 

   Чинне законодавство закріплює, що випробуванняпри прийнятті на роботу за жодних життєвих обставин не встановлюється дляокремих працівників. Одними з таких трудівників можна назвати внутрішньопереміщених осіб, про що в свою чергу свідчить норма, охоплена ч. 3 ст. 26 КЗпПУкраїни.