Звільнення працівника, що вчинив аморальний проступок

    Працедавець є одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Правовий статус, який гарантований вказаній особі, є вельми багатогранним. Зокрема чинне законодавство дозволяє такому учаснику трудових відносин розірвати трудовий договір, який в свою чергу є строковим чи безстроковим, з працівником, який, виконуючи виховні функції, водночас посмів вчинити аморальне діяння, що є несумісним з подальшим виконанням такою особою обов’язків, передбачених трудовим договором. Виникає природне запитання: чи зобов’язаний працедавець, звільняючи зазначеного трудівника, отримати на вчинення такої дії згоду первинної профспілкової організації? 

   Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, безпосередню участь в яких бере працівник, що виконуючи виховні функції, в той же час насмілився вчинити аморальний проступок, який в свою чергу є несумісним з подальшим виконанням таким трудівником зазначеної роботи, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Трудові правовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюють розгалужену систему трудового права, мають відповідні риси. Зокрема суб’єктний склад зазначених стосунків, будучи дуже різноманітним, водночас включає в себе тих або інших осіб, що мають гарантовані їм права, а також виконують покладені на них обов’язки.  

    Найманий працівник є одними з основних суб’єктів трудових відносин. Така особа, працюючи за строковим або безстроковим трудовим договором, водночас створює певні блага, які в свою чергу приносять істотну користь суверенній та незалежній Україні, а також її законослухняним громадянам. 

   Чинним законодавством передбачено певні гарантії найманим працівникам. Зокрема згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України вищезазначені особи мають право на якісний захист від незаконного звільнення. 

    Чіткий та недвозначний зміст цієї норми в частині можливого припинення трудових відносин з особою, що насмілилась порушити трудову дисципліну, конкретизують інші закони. Зокрема ч. 1 ст. 43 КЗпП України передбачено юридичну норму про те, що розірвання трудового договору з працівником, який, виконуючи виховні функції, водночас вчинив аморальний проступок, що є несумісним з подальшим виконанням зазначеною особою такої роботи, може бути проведено виключно за обов’язкової наявності попередньої згоди, яку в свою чергу надана виборним органом (профспілковим представником), первинною профспілковою організацією, членом якої є такий трудівник.