По той "бік" роз'яснення Голосіївського районного суду міста Києва

Вимога до судді показати посвідчення не є завжди порушенням порядку у судовому засіданні

Нарешті, хоч один суд в Україні вирішив надавати роз’яснення сторонам по справі поза формою ухвал, окремих ухвал, рішень, постанов та дайджестів! Голосіївський районний суд виправдав свою назву – проте не до кінця зрозуміло кому саме дав своє роз’яснення суд першої інстанції: чи всім українцям, всім суддям, адвокатам, сторонам по справі, чи лише незначній «питомій вазі» громадян, яка входить до приміщення виключно цього суду?

Повідомлення з таким просвітницьким змістом є на сайті https://gl.ki.court.gov.ua/sud2601/pres-centr/news/687549/

Відповідно до цього повідомлення, вимога до судді пред’явити посвідчення «є порушенням правил поведінки у судовому засіданні». Проте навряд чи варто звертати увагу суду на те, що зводу таких «правил поведінки у судовому засіданні» немає.

Дійсно, якщо після вимоги до судді показати посвідчення, учасники засідання порушують порядок у засіданні, заважають головуючому – то в такому разі дійсно є склад адміністративного правопорушення. Але сама по собі вимога надати докази того, що перед вами суддя – не помічник, не інший суддя, не секретар – не є порушенням порядку у судовому засіданні.

Зазвичай судді запитують у підготовчому засіданні: «Чи довіряєте складу суду?». Тож варто замислитися: на яку відповідь варто очікувати, якщо суддя впертюх? Показати посвідчення не є надскладним завданням (адже суддя просить сторону показати паспорт…).

На мою думку, те, що апарат суду винайшов час, аби настрочити таке «роз’яснення» свідчить про те, що: або питання вкрай поширене; або містить у собі виключну правову проблему; або Голосіївський районний суд міста Києва переосмислив своє призначення з моменту інспекційної перевірки Радою суддів України (http://rsu.gov.ua/ua/news/oleg-tkacuk-perevirka-golosiivskogo-sudu-rozkrila-problemi-aki-negajno-potribno-usuvati).

Як відомо, органи державної влади в Україні повинні діяти виключено в межах, у спосіб, визначений Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Правосуддя здійснюється відповідно до принципу верховенства права (зокрема, стаття 10 Цивільного процесуального кодексу України). Одним із таких джерел права варто назвати Кодекс суддівської етики.

Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, «суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною». Варто звернути увагу на таку ознаку як «поінформованість людини».

Окрім цього стаття 9 згаданого кодексу визначає: «суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим». На мою думку, принципова відмова надати учаснику процесу інформацію про те, що перед ним «той самий єдиний» - є неповагою до людини за іншими ознаками.

Дійсно, вимога надати «докази» типу «посвідчення, копію указу Президента України про призначення суддею, копію наказу про прийняття на роботу, диплом про вищу юридичну освіту, про стаж у галузі права» є провокацією, покликана вивести суддю як Людину із душевної рівноваги і просто порушує право Людини-Судді на повагу, не кажучи про те, що є процесуальною диверсією.

Будь який судовий розгляд – це відносини між людьми. Кожна справа унікальна. Якщо перед суддею стоїть адвокат, якщо вони бачать один одного перший раз у житті – то вірогідно, їм доцільно подивитися посвідчення один одного (звісно, якщо суддя не відмовляється вимагати у адвоката його посвідчення особи). Якщо суддя оточений «активістами» у суді, які щось кричать і вимагають таке посвідчення (їм все одно, після такого посвідчення вони наступні ультиматуми будуть висувати) – то це вже зовсім інша ситуація. 

Після введення «монополії адвокатури», існують адекватні заходи впливу на таких недобросовісних учасників процесу. Мені складно уявити, що така вимога лунає від прокурора (зазвичай судді і прокурори знають один одного в обличчя). Але, якщо таке зловживання здійснюється прокурором – то також відомо «куди звертатися».

Можливо, якщо Голосіївський районний суд міста Києва вирішив, що це питання є таким, що вимагає уваги правничої спільноти, то, можливо, Раді суддів України доцільно було б поставити у цьому питанні остаточну крапку. На мою думку, така «універсальна» позиція, яка озвучена на сайті Голосіївського районного суду у деяких випадках є помилковою, а постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у подальшому можуть бути скасовані.

А поки, можливо, адвокатам варто у позовах зазначати клопотання підготувати для демонстрації посвідчення судді – буде цікавий соціальний експеримент. Україна вже звикла жити у «цікавому соціальному експерименті».