Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
05.04.2016 12:21

Так заборона чи все-таки обмеження діяльності?

Аспирант Института экономико-правовых исследований НАН Украины, практикующий юрист

Порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства тягне за собою юридичну відповідальність, у тому числі у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Серед іншого, ГК передбачає обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання. Проте особ

Господарський кодекс України в статті 246 визначає підстави застосування адміністративно-господарської санкції, яка передбачена в абзаці 10 статті 239 ГК - обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання.

Хоча Господарський кодекс містить, начебто, повний перелік таких, але дослідження спеціального законодавства приводить до висновку, що рішенням уповноваженого органу господарська діяльність може зупинятися не тільки у випадку існування загрози життю і здоров’ю людей, підвищеної небезпеки для довкілля.

Так, Постановою Кабінету Міністрів від 17.05.2002 № 675 затверджено Порядок прийняття рішення про застосування до суб'єктів  господарювання спеціальних заходів, спрямованих  на припинення порушень вимог Закону України  "Про особливості державного регулювання діяльності  суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом,  експортом, імпортом дисків для лазерних  систем зчитування, матриць".

Як можна здогадатися, виробництво, експорт, імпорт дисків навряд чи може створювати загрозу життю, здоров’ю людей. Проте, зазначений Закон розглядає санкцію обмеження та зупинення діяльності під іншим ракурсом – а саме захисту прав інтелектуальної власності.

Дійсно, права інтелектуальної власності є особливим об’єктом цивільних прав, і входять на підставі ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу. У свою чергу, це відображується в обліку та звітності підприємства.

Незавершені капітальні інвестиції у нематеріальні активи, як визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи», це капітальні інвестиції у придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося. Так само передбачена і амортизація цього виду необоротних активів.

Оскільки цей вид майна (а майнові права входять до складу майна на підставі ч.1 статті 190 ЦК) відноситься до активів підприємства, тобто останнє їх контролює, то цілком розумно, якщо можливість використовувати об’єкти інтелектуальної власності буде обмежуватися у випадку зловживання суб’єктом господарювання.

Так, оскільки Закон «Про особливості державного регулювання діяльності  суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом,  експортом, імпортом дисків для лазерних  систем зчитування, матриць» конкретизує, що відповідальність за правильність оформлення договорів і використання авторських та/або суміжних прав на виготовлення продукції несе виробник та замовник (абзац 4 ч.1 ст.8), то цілком правильно, що за рішенням Державної служби інтелектуальної власності, діяльність суб’єкта господарювання обмежується або припиняється.  Порядок визначає обмеження господарської діяльності як «повне припинення чи зупинення на певний час (до усунення виявлених порушень вимог Закону) його роботи в цілому або структурних підрозділів суб'єкта (відділів, цехів, складів тощо), зайнятих виробництвом, експортом, імпортом дисків та/або матриць або експортом, імпортом обладнання та сировини для їх виробництва». Тобто, є некоректне відтворення норми Господарського кодексу – змішують поняття «обмеження» та «зупинення» діяльності. Натомість, цей же Порядок передбачає і заборону діяльності як «спеціальний» захід. Хоча ГК визначає, що інші види адміністративно-господарських санкцій можуть бути визначені в законах, а спеціальний Закон дійсно передбачає і обмеження діяльності, і тимчасову заборону, та в такий спосіб «розмивається» сам вид адміністративно-господарської санкції. Адже абсолютно незрозуміло, у чому полягає різниця між тимчасовим зупиненням та тимчасовою забороною, особливо зважаючи на те, що підстави для тимчасової заборони не визначені, на відміну від підстав для припинення та зупинення.

Враховуючи, що Господарський кодекс України має системоутворюючий характер в масиві господарсько-правових норм, то є необхідність не тільки узгодити із його положеннями деякі галузеві нормативно-правові акти, але і змінити тенденцію до ускладнення словесних формулювань у підзаконних актах, типу «обмеження - це припинення і зупинення, але не заборона» і т. п.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net