Санкції та "Мотор Січ". Чому Зеленський зіграв проти Росії, а не Китаю

У тому, що рішення чинного президента України про санкції стосовно китайського інвестора Skyrizon Aircraft Holdings Limited, який понад три роки тому придбав акції АТ "Мотор Січ", були вибором між не дуже добрим і зовсім поганим розвитком подій, згоджувались практично всі, хто коментував цю подію. 

Оскільки, приймаючи це рішення, Зеленський був вимушений вибирати між прямим конфліктом із найпотужнішим геополітичним союзником України в особі США та нашим найбільшим торговельним партнером в особі Китаю. 

При тому конфлікт стосувався саме перебігу геополітичного протистояння між Пекіном та Вашингтоном. Оскільки технології АТ "Мотор Січ", доступ до яких намагалися і намагаються отримати китайські інвестори, стосуються, серед іншого, і розвитку палубної авіації. За допомогою якої у Пекіні розраховують змінити на свою користь баланс сил в Південно-Китайському та Східно-Китайському морях. 

Але зіткнення інтересів Китаю та США – це тільки один аспект проблеми. Інший полягає в тому, що передавши відповідні технології Китаю, Україна вже жодним чином не змогла б завадити їх ймовірному використанню на користь Росії. Навіть якщо не у вигляді прямого "реекспорту", то у формі поставок необхідних деталей для всього великого парку російської авіатехніки на відповідних двигунах. 

Таким чином, прийнявши рішення про радикальні економічні санкції, Банкова зіграла не тільки на користь США проти Китаю – але й на користь Києва проти Москви. 

Відкритим залишається тільки питання ймовірних економічних втрат від подібного рішення. Які можуть набути форми як прямих економічних контрсанкцій, так і просто свідомого курсу Пекіну на скорочення товарообігу з Україною. А скорочувати є що – тільки за січень-жовтень минулого року товарообіг між двома країнами перевищив $11 млрд. 

Втім, страхи стосовно того, що Україна "втратить все", в цій ситуації є невиправданими. Оскільки зовнішня політика сучасного Китаю радикально відрізняється, приміром, від політики російської. Відрізняється, в першу чергу, жорстким прагматизмом.

Звичайно, в історії з “Мотор Січчю” Пекін цілком може продемонструвати Києву негативні фінансово-економічні наслідки.  

Але керівництво КНР не буде жертвувати своїми економічними інтересами задля того, щоб “покарати Україну”, як то регулярно робить Кремль, будуючи, наприклад, економічно невигідні газогони в обхід України. Китай не стане купувати продукцію сільського господарства в іншій країні на менш вигідних для себе умовах тільки тому, що з Україною існує конфлікт за акції "Мотор Січі". І навпаки, Україні не платитимуть за експорт до Китаю більше тільки тому, що Київ піде на поступки Пекіну, посвариться з Вашингтоном і віддасть необхідні технології. 

За цих умов без відповіді залишається лиш одне питання. Компанія, акціонери якої потрапили під санкції, зараз перебуває під управлінням менеджменту, лояльного до В'ячеслава Богуслаєва. Який, до речі, і був одним з ключових винуватців прикрої ситуації з китайськими інвестиціями в "Мотор Січ". 

Маючи оперативний контроль над підприємством, і не будучи підзвітними ані українській владі, ні китайським інвесторам, ці менеджери можуть принести ще чимало шкоди як підприємству, так і національним інтересам України. Хотілось би сподіватись, що вживши рішучих захистів проти зовнішніх загроз для "Мотор Січі", чинна політична команда зробить реальні роки і для захисту від загроз внутрішніх.