UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
10.08.2022 17:05

"Незалежні" першоджерела: пропаганда, дезінформація чи лише альтернативна думка?

Фахівчиня з адвокації і комунікації Незалежної антикорупційної комісії

Спекуляція на темі озброєння в часи війни очевидна і зрозуміла. Розглянемо це на прикладі тактики і досвіду російської дезінформації та окремих джерел, які можуть сприйматися як незалежні.

“Країни ЄС б'ють на сполох через контрабанду зброї в Україні,” - спочатку саме так називалась стаття у Financial Times. Її заголовок змінили через великий шквал критики: анонімні джерела, жодних конкретних доказів, лише здогадки, і маніпулятивний висновок про вже “доконаний факт” контрабанди.

Спекуляція на темі озброєння очевидна і зрозуміла. Втім незрозуміло на чому будується переконання журналістів провідних видань, що достатньо лише просто заручитися підтримкою анонімних джерел без хоч-якихось конкретних підтверджень. Чи усвідомлює читач, що джерела окремого автора чи видання можуть бути не такими надійними, а висновки - маніпулятивними? Розглянемо це на прикладі тактики і досвіду російської дезінформації та окремих джерел, які можуть сприйматися як незалежні.

Препаруючи російську пропаганду та дезінформацію

Російську дезінформацію і пропаганду можна розглядати під багатьма кутами: як концептуальними, так і інструментальними. В концептуальному вимірі зачасту найбільша увага відводиться міфологізації: культу війни, фальсифікації історії, а також ностальгії за СРСР, що парадоксально змішана з імперським минулим. Інший бік торкається пропагандистського фундаменту - низки конспірологічних теорій, які зводяться до різноманітних змов проти Росії і світоглядному антагонізмові між ліберально-демократичним заходом і консервативним світом на чолі з РФ.

У ширшому розумінні російську пропаганду розглядають в контексті глобальних дезінформаційних процесів і психологічних передумов, які роблять людину більш схильною до віри в неї. З такої точки зору впевненість у пропагандистських або дезінформаційних твердженнях базується на альтернативних фактах. Завдяки низці факторів, когнітивних упереджень, людина може вважати більш переконливою інформацію, яка конвенційно заперечується. Іншими словами, мейнстрімні наративи та навіть загальновизнані і доведені наукою факти (як-от форма планети Земля) можуть вважатися не переконливими, викликати недовіру. Цим активно користуються пропагандистські і дезінформаційні машини, створюючи альтернативну реальність, заперечуючи обʼєктивні факти і запевняючи в існуванні подвійного та навіть потрійного дна у будь-якій найпростішій історії.

Чи не найбільш успішним і масштабним прикладом цьому вважається радянська дезінформація щодо СНІДу. В СРСР поширювали інформацію, що вірус СНІД розробили в лабораторія США для того, аби розповсюдити серед етнічних меншин у Штатах. Двадцять років по тому, чверть американців досі вірили в подібну конспірологію, а понад 50% афроамериканців і латиносів вважали, що під час епідемії ВІЛ держава таємно мала вже розроблені вакцини.

Цей досвід Росія повторила під час пандемії ковіду. А вже згодом застосувала її плоди у 2022 році, використовуючи канали дезінформації щодо пандемії задля поширення фейків і пропаганди про Україну. Так, приміром зафіксовано зміну наративів серед антиваксерських груп у фейсбуці, які починаючи з лютого змінили фокус на Україну, а згодом перейшли до заперечення вбивств мирних жителів, називаючи їх фейком. Саму ж війну в Україні привʼязали до таємних біолабораторій, імперіалістичної змови Заходу, конспірологій навколо Світового економічного форуму та навіть “сімейних” звʼязків між Володимиром Зеленським і Джорджем Соросом. Основний стовп існування усіх цих теорій - це, звісно, таємні змови корумпованих світових еліт.

Поряд із більш глобальними наративами, що покликані пояснити війну в Україні з точки зору альтернативних фактів, існують і надбудови у вигляді більш локальних прикладів доведення або підкріплення тієї чи іншої пропагандистської тези. Приміром, для підтримки наративу про денацифікацію, російські або навколо конспірологічні видання публікували чимало матеріалів. Серед них йдеться про існування нацизму в українських школах, фейки про батальйон “Азов” з нацистськими прапорами, а також фото “українського полоненого-нациста”, який насправді є вʼязнем білоруської тюрми.

В контексті наративу про безсубʼєктність і неспроможність України існувати самостійно вибудувалося чимало дезінформаційних груп. Одні покликані зобразити Україну як державу, яка керується заходом і доля якої визначена наперед. Інша група фейків спирається на корупційні звʼязки України з західним світом: передусім США та ЄС, рідше - навіть окремими мільярдерами. Паралельно зустрічаються і матеріали про “фейковість” війни в Україні, яка насправді є відволікаючим маневром або гарно зрежисованою виставою.

Втім з-поміж чималої кількості наративів існує такий, що, на відміну від абстрактних змов і маргінальних груп, має істотно достовірніше підґрунтя - це корупція. Проблема корупції в Україні існує і вона доволі серйозна. Втім російська дезінформація не тільки її гіперболізує, але й активно поширює фейки про найважливішу складову цієї проблеми під час війни - військову допомогу. І, на відміну від вищеперелічених прикладів, ситуація ускладнюється тим, що подібну чутливу інформацію важко підтвердити або спростувати. 

Життєвий цикл російської дезінформації

Протягом останніх місяців виринало чимало “фактів” продажу західного озброєння українською владою або військовими. Подекуди це були оголошення в даркнеті. В інших випадках ЗСУ звинувачували у продажі французьких гаубиць росіянам, а Міністерство оборони в офіційному продажі “надлишкової” зброї. Зрештою, зʼявлялися навіть новини від буцімто офіційних осіб держави, що прямо підтверджували факти нелегальної торгівлі західним озброєнням.

Нещодавно DFRLab прослідкувало життєвий цикл такої дезінформації на прикладі тверджень про продаж французьких гаубиць російським солдатам. Він починається з маловідомого, невідомого чи сумнівного джерела в соцмережах; переростає у дискусію; підсилюється “доказами” і іноземними “незалежними” джерелами; зрештою, досягає кінцевого адресата - мейнстрімних медіа.

У випадку з французькими гаубицями, першоджерелом інформації виступив французький адвокат і послідовний прибічник проросійських поглядів. Згодом, його інформація розповсюдилася серед прокремлівських телеграм-каналів і медіа, паралельно піддаючи сумніву спростування з боку офіційних українських і французьких джерел. В підсумку, заручившись підтримкою “незалежного джерела”, яким в цьому випадку став болгарський мілітарний портал, ця новина дійшла до більш великих медіа, втім все ж не вийшла на широкий загал.

“Незалежна” маніпуляція

Вищезазначений болгарський портал позиціонує себе незалежним виданням, що висвітлює мілітарні теми по всьому світові: новини у сфері озброєння, закупівлі військової техніки і, звісно, збройні конфлікти. Портал також засвідчує свої етичні принципи і стандарти. Серед них є обовʼязкова перевірка інформації та відданість фактам. Політика видання зазначає: “Дезінформація та розмивання правди, які часто поширюються в соціальних мережах, є загрозою існування демократії. Журналістика повинна базуватися на фактах”. Втім це не стало на заваді розповсюдженню російської дезінформації і маніпуляції фактами.

Так, у червні опублікували інформацію про торгівлю “Джавелінами” через даркнет. З доказів - скріншот з сайту і фотографія тубуса від комплексу. Першоджерелом цієї інформації виступив проросійський телеграм-канал ASB Military News, яку автор публікації чомусь називає “проросійською новинною агенцією ABS News”.

   

 

У випадку з продажем французьких гаубиць російській армії, окрім посилання на вищезазначеного французького адвоката, матеріал підкріплюється інформацією з іншого проросійського джерела і одного з телеграм-каналів. Цей телеграм канал звертається до першоджерела новини із проханням подякувати Емануелю Макрону за “подаровані САУ”. На цей коментар звертає увагу і політичний аналітик цього порталу, стверджуючи, що іронія, з якою про це писали в телеграм-каналі дає підстави вважати, що французькі гаубиці були дійсно продані російській армії. 

Заголовок іншої новини звучить так: “Україна офіційно підтверджує нелегальну торгівлю західним озброєнням”. Джерело цієї новини - російський сайт life.ru - стверджує, що про це повідомив голова Бюро економічної безпеки Вадим Мельник 5 липня в ефірі Україна 24. У продовженні цього наводиться пряма цитата очільника БЕБ: “Навіть армійські товари реалізується за грошові кошти. Ми такі факти встановили”. 

 

І хоча цитата є правдивою, у відео, яке насправді оприлюднив телеканал 1+1, йдеться не про нелегальну торгівлю переданим західним озброєнням. Очільник БЕБ розповідає про встановлені факти продажу товарів військового призначення, які були завезені в Україну в якості "гуманітарної допомоги". А саме про псевдо-волонтерів, що збирали кошти на території України, закуповували бронежилети, оптичні прилади, квадрокоптери, наколінники в Європі і під виглядом гуманітарної допомоги продавали в Україні. Втім автору цього цілком достатньо, аби і в заголовку, і в самій статті стверджувати про нелегальну торгівлю переданої Україні західної зброї.

В підсумку, ці три новини містять не тільки низку свідомих чи несвідомих помилок, але й відверто маніпулятивні твердження, що спотворюють офіційні джерела або, за зручності, взагалі відкидають офіційну позицію на користь інсайдерів.

“Незалежна” редакційна політика

Дрібні помилки, не дуже ретельна прискіпливість до джерел і фактажу можна пояснити не до кінця відпрацьованими стандартами порталу. Зрештою, він не є професійним медіа, а позиціонує себе радше як експертне видання на мілітарну тематику з оглядом збройних конфліктів. Однак подальший аналіз дає зрозуміти, що видання за своєю суттю можна назвати заангажованим. Щонайменше у темі війни проти України.

Автором трьох цих матеріалів про продаж західного озброєння є Бойко Ніколов, головний редактор порталу. В своїх соціальних мережах Ніколов транслює анти-західні наративи, конспірологічні теорії, зокрема щодо ковіду і біолабораторій, а також регулярно наголошує на корумпованості України і порівнює Президента Зеленського з Гітлером. 

 

Твіти Ніколова зачасту базуються на російських джерелах, критикують “ліберальну” журналістику і “порядок денний, навʼязаний заходом”. Втім найважливішим є інше. Окрім відданості фактам і засудження дезінформації, портал позиціонує себе відкритим до діалогу і критики. Бойко Ніколов, як головний редактор, доводить зворотне. У своїх соціальних мережах він періодично ділиться повідомленнями журналістів, які звертаються до нього із проханням прибрати неправдиві матеріали. Приміром, про турецькі Байрактари, які українці начебто просили зробити із аерозольними розпилювачами. А також і щодо низки інших матеріалів про західне озброєння.

Втім ці звернення викликають у головного редактора порталу лише насмішку. Ніколов не сприймає всерйоз чисельні коментарі щодо дезінформаційного характеру його публікацій. В той же час, “іронії у словах російського телеграм-каналу” йому цілком достатньо, аби всерйоз сприйняти звинувачення щодо України у торгівлі САУ “Цезар”.

  

Пропагандисти чи дезінформовані?

У 1980х роках чимало жителів США вважали, що СНІД - це спланована операція проти етнічних меншин. Відгомін цієї масштабної дезінформаційної кампанії СРСР подекуди й досі можна відслідкувати у сучасному розумінні і ставленні до СНІДу. Сьогоднішня Росія використала цей досвід під час коронавірусу, а згодом застосувала напрацьовані канали інформації задля поширення дезінформації або відверто пропагандистських наративів.

Заручившись конспірологією і когнітивними упередженнями, дезінформаційна кампанія проти України розгорнулася під прапорами “альтернативних думок”. В них “не все так однозначно”, США будували біологічні лабораторії, Зеленський виявився родичем Сороса, а корумпована Україна вже активно заробляє, продаючи західне озброєння російській армії.

Медіа та їхні журналістські стандарти, які подекуди варто брати в лапки, не мають великого імунітету до пропаганди і дезінформації. Особливо у такій чутливій темі як західне озброєння. Ба більше, прагнучи бути обʼєктивними, західні журналісти можуть опинитися у пастці Телеграм-каналів, інформацію з яких позиціонують як “альтернативну думку”, ігноруючи маніпуляції і неточності. 

Втім для авторів подібних матеріалів це питання, в найгіршому випадку, репутації. Тоді як для України - виживання.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]