Як зупинити бізнес на крові?

Доки низка індустрій залишаються не вразливими перед санкціями США і заходів юридичного впливу на компанії, які ведуть діяльність у росії, відверто бракує, український менеджмент транснаціональних корпорацій нерідко опиняється у ситуації браку переконливих юридичних аргументів для відстоювання перед штаб-квартирою необхідності припинення роботи у країні-агресорі. Адже репутаційні ризики є недостатньою підставою, коли йдеться про прощання з прибутковим бізнесом.

Сьогодні український законодавець докладає зусиль для компенсації прогалин законодавства США і застосовує винахідливий підхід до покарання міжнародних компаній, які в умовах брутальної російської агресії не поспішають залишати росію. У дні повномасштабного російського вторгнення в Україну поступово формується база таких правових норм.

Хоча очевидно те, що запроваджувані Україною санкції є менш страхітливими для міжнародних корпорацій (відповідно і менш ефективними), ніж американські, не варто  заперечувати їх важливість. Адже жодна пристойна міжнародна компанія на вряд чи закриє очі на національне законодавство (навіть якщо фінансові переваги від ведення бізнесу в росії перевищуватимуть ризики застосування санкцій в Україні). Отож проаналізуємо (нехай поки що й не надто широкі, але вже наявні) можливості українського законодавства, які можна й варто застосовувати для переконання топ-менеджменту міжнародних корпорацій у доцільності виходу  з ринку росії.  

Вилучення майна компанії

1 квітня 2022 р. Верховна Рада України схвалила закон, який визначив порядок націоналізації майна, що належить громадянам росії та українцям, які публічно заперечують російсько-українську війну (закон № 7169). Цей закон вносить зміни до ухваленого 3 березня Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів» (закон № 2116).

Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів» зі змінами, схваленими 1 квітня (підписання Президентом закону зі змінами ми очікуємо у найближчі дні) (надалі – «Закон») передбачив «правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності об’єктів права власності російської федерації, як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів». Націоналізації підлягає майно компаній і громадян, які підтримують встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, та які не зупинили чи не припинили здійснення своєї економічної діяльності на території росії в період дії воєнного стану. Законом передбачено, що все націоналізоване майно не просто спрямують на користь держави Україна, а використають у рахунок майбутньої репарації на користь України, яка зазнала агресії з боку російської федерації.

Важливо те, що положення Закону поширюються не тільки на фізичних осіб-громадян російської федерації та компанії, кінцевим бенефіціаром яких є російська федерація. Наш законодавець фактично наділив норми Закону екстериторіальною дією, яка дозволяє поширювати його ефект на міжнародні компанії, які підтримують агресію росії. Таким чином, держава вправі вилучити майно у «будь-якої фізичної або юридичної особи, яка постійно перебуває за межами України або на тимчасово окупованій території України та публічно заперечує чи підтримує здійснення збройної агресії російської федерації проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та яка не зупинила чи не припинила здійснення своєї економічної (зокрема господарської) діяльності на території російської федерації у період дії воєнного стану в Україні, введеного у зв’язку зі здійсненням збройної агресії російської федерації проти України».

Отже, маємо норму екстериторіальної дії, яка поширюється за межі юрисдикції України – а саме відносно осіб, які ведуть діяльність у будь-якій іншій юрисдикції і підтримують російську агресію. Отож, якщо компанія А, яка зареєстрована в іноземній юрисдикції, продовжує торгову діяльність на території російської федерації та підтримує агресію росії проти України, до її афілійованої компанії, зареєстрованої за законами України, за рішенням РНБО може бути застосовано вилучення активів.

Хоча цей Закон потребує значного доопрацювання, а механізм вилучення досі залишається не зрозумілим, така новела законодавства становить собою приклад застосування винахідливого підходу до розробки заходів протидії економічній співпраці з ворогом. Її безумовним досягненням є  наділення норм екстериторіальною дією (вперше в Україні).  

Додаткове оподаткування (податкові антипільги)

30 березня у Верховній Раді України було зареєстровано, а 1 квітня – прийнято у першому читанні проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування суб’єктів господарювання, пов’язаних економічними зв’язками з державою-агресором» (законопроєкт № 7232).

Законопроєктом пропонується створити окремий реєстр суб’єктів господарювання, які пов’язані економічними зв’язками з росією, до якого включити юридичних осіб-резидентів України: (i) засновником або кінцевим бенефіціарним власником яких прямо або опосередковано станом на 23 лютого 2022 р. є резидент росії; (ii) в яких росія чи її громадяни мають частку у статутному капіталі; (iii) які отримують доходи з джерелом походження з росії; або (iv) які прямо чи опосередковано мають частку у статутному капіталі в українській чи іноземній компанії, яка отримує дохід з джерелом походження в росії або здійснює господарські операції, які можуть призвести до отримання доходу в росії.

Важливо те, що суб’єктами, пов’язаними економічними зв’язками з росією, вважаються резиденти України, які є учасниками міжнародної групи компаній, якщо материнська компанія  або будь-який інший учасник такої міжнародної групи компаній: (i) отримує дохід з джерелом походження в росії; (ii) здійснює господарські операції, які можуть призводити до отримання доходу; або (iii) забезпечує економічну підтримку росії (операції з безоплатного надання товарів, послуг, об’єктів права інтелектуальної власності та інших матеріальних та нематеріальних активів).

Для цих суб’єктів пропонується запровадити підвищені ставки таких податків: (i) податок на прибуток; (ii) екологічний податок; (iii) рентна плата; (iv) податок на майно (податок на нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю). Ставки зазначених податків підвищуються в 1,5 рази за кожен податковий (звітний) період і застосовуються з 1 березня 2022 р.

Запропоновані зміни не застосовуватимуться до тих суб’єктів, господарська діяльність яких має соціальне, гуманітарне чи економічне значення для України. Наприклад, підвищена ставка податку не застосовуватиметься до суб’єктів, які постачають товари або обладнання, які не виробляються або не мають аналогів в Україні. Перелік критеріїв для звільнення суб’єктів господарювання від оподаткування за цими правилами визначатиметься рішенням Кабінету Міністрів України. Передбачається, що цей законопроєкт буде прийнятий найближчим часом.

Комплаєнс-ризики

На жаль, сьогодні в Україні поки що ми не маємо потужного арсеналу правових заходів екстериторіальної дії, які б слугували чинником обмеження економічної діяльності міжнародних компаній в росії. Хоча національний законодавець і працює активно у цьому напрямку.

Які ще (окрім юридичних) аргументи можна застосувати для переконання головного офісу вашої корпорації у необхідності прийняття рішення про вихід з ринку країни-агресора? Такими аргументами можуть послужити комплаєнс-ризики, які з одного боку зазвичай становлять собою щось абстрактне (порівняно з юридичними ризиками, для прогнозування яких базою аргументації слугують конкрентні норми законодавства), а з іншого є досить широкою категорією, яка дозволяє апелювати до спектру різноманітних аспектів (не тільки правового, а й суміжного з ним характеру, а також до питань політики, моралі тощо).

26 лютого 2022 р. Україна подала позов проти російської федерації до Міжнародного Суду ООН в Гаазі та запит на наказ Суду про тимчасові заходи проти росії. Україна вимагає від Суду визнати агресію росії геноцидом на підставі Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання   за нього. Ухвалення рішення про факти вчинення росією геноциду є лише питанням часу і означатиме незворотність настання низки певних наслідків. Одним із них стане причетність до цього злочину компаній, які під час воєнного стану не відмовилися від ведення бізнесу в росії. За законодавством України, до речі, рішення Суду ООН для звинувачення компанії у сприянні міжнародному тероризму звісно ж не потребується. Відповідно до статті 258-5 Кримінального кодексу України, фінансуванням міжнародного тероризму вважаються дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення терористичної організації, які караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

До комплаєнс-ризиків можна також віднести ризики частих перевірок компанії державними органами. Без сумніву, суб’єкти господарювання, які продовжують вести діяльність у країні-агресорі у дні війни (або ж материнська компанія яких досі має бізнес у росії), стануть предметом підвищеного інтересу з боку СБУ, Генеральної прокуратури, податкової інспекції та інших зацікавлених органів.  

Наприкінець, міркуючи про комплаєнс-ризики, варто нагадати менеджменту корпорації про Кодекс поведінки (етики), який має кожна міжнародна корпорація і який зазвичай містить положення про соціальну відповідальність і гуманітарну місію компанії, про запобігання міжнародному тероризму та недопустимість насильства проти людини і людства. У таких корпоративних документах завжди знайдеться купа норм, які стануть вам у нагоді.     

Зусилля кожного з нас у ці дні мають бути спрямовані на благо України. Нехай багато хто з юристів сьогодні опинився у ситуації певного конфлікту між роллю найманого працівника у певній компанії і власною громадською позицією, мій професійний досвід доводить, що відвага, наснага і віра у справедливість, поєднані з професіоналізмом, неодмінно усунуть цей конфлікт. Право має служити суспільній меті. Буква закону порівняно з його духом є другорядною. Правда обов’язково переможе. А разом з нею переможе і Україна.