Наведений нижче текст є офіційною позицією Карітасу України стосовно трагедії, що трапилася в будинку «Золотий вік» у Харкові 21 січня 2021 року.
Карітас України висловлює глибоке співчуття родинам загиблих у наслідок пожежі в будинку «Золотий вік» у Харкові.
Звичайно, ми не виправдовуємо незаконні дії надавачів послуг, які, можливо, не дотрималися протипожежних заходів та інших нормативних актів, внаслідок чого сталася непоправна біда. Постраждали беззахисні люди, і цьому нема виправдання. Всі винні в цьому мають понести відповідальність. Проте, необхідно забезпечити для потребуючих послуг догляду і паліативної допомоги належні умови, можливість вільного вибору надавача послуг, сформувати і розвинути адекватний ринок аналогічних закладів і установ.
Трагедія, яка сталася 21 січня у Харкові, де через пожежу в будинку для літніх людей загинуло 15 осіб та багато постраждало, є наслідком зволікання та неефективного впровадження ґрунтовної реформи системи надання соціальних послуг. Незважаючи на вступ в дію ще у січні 2020 року нової редакції закону «Про соціальні послуги», досі не прийняті підзаконні нормативні акти, які б забезпечили належне функціонування ринку соціальних послуг. Так, Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг, який є базовим інструментом обліку на ринку соціальних послуг, що забезпечує можливість вибору надавачів соціальних послуг, є джерелом інформації про послуги, які надаються в громаді, про осіб, які потребують таких послуг, досі не створений та не функціонує.
Крім того, положення Закону щодо рівність прав державних і недержавних надавачів соціальних послуг є декларативним та не виконується на практиці. Недержавні надавачі соціальних послуг залучаються органами влади до надання соціальних послуг за залишковим принципом, часто незважаючи на те, що такі недержавні надавачі надають послуги більш якісно та за нижчою ціною. При цьому, більша частина бюджетних коштів витрачається на утримання державних так комунальних установ – надавачів соціальних послуг і їх працівників, а не на безпосереднє надання послуг потребуючим.
Діючі фінансові інструменти закупівлі соціальних послуг із залученням приватних надавачів довели свою інертність та низьку ефективність. Трагедія в Харкові є лише частиною мозаїки, яка вибудовується в результаті хронічного недофінансування галузі. ОТГ поступово відмовляються від утримання закладів для осіб похилого віку, і вже непоодинокі випадки закриття або передачі таких закладів разом з отримувачами послуг в них іншим суб’єктам, що надають подібні послуг. Це відбувається через громіздкі процедури виділення коштів громадою на утримання своїх потребуючих в закладах, що знаходяться на території іншої ОТГ.
Персоніфікований облік та прив’язка витрати коштів індивідуально до кожного отримувача послуг є чи не найнеобхіднішим елементом реформування, спроможним надати рівний доступ до ринку надавачів всіх форм власності, та сприятиме дотриманню конституційного права кожного отримувача соціальних послуг на гідне соціальне забезпечення через вільний вибір надавача.
Доки інтереси отримувачів соціальних послуг не будуть ставитися на перше місце, та доки не буде реально усунута штучна монополія державних і комунальних надавачів соціальних послуг, такі трагедії і надалі матимуть місце в Україні. Тільки після завершення реформування системи надання соціальних послуг, забезпечення здорової конкуренції на ринку соціальних послуг із всеохоплюючим залученням недержавних надавачів соціальної сфери та повноцінним запуском в роботу Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг можна очікувати змін на краще у цій сфері.
