Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
13.11.2018 23:17

"Адвокатські законопроекти": набуття статусу адвоката

В даній статті спробуємо розібратись в тому, як різні законопроекти пропонують врегулювати питання набуття статусу адвоката.

Є три законопроекти «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: 9055 («президентський») та «альтернативні» — 9055-1 («законопроект НААУ») та 9055-2 («законопроект Ківалова»).

В даній статті спробуємо розібратись в тому, як ці законопроекти пропонують врегулювати питання набуття статусу адвоката.

В статті 1 законопроекту 9055 визначено, що адвокат – фізична особа, яка набула право на здійснення адвокатської діяльності у порядку, передбаченому цим Законом.

В законопроектах 9055-1 та 9055-2 зазначено , що адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Тобто, на відміну від законопроектів 9055-1 та 9055-2, законопроект 9055 не пов’язує статус адвоката із здійсненням адвокатської діяльності. На мою думку, це є правильним. Якщо особа набула статусу адвоката, то повинна мати цей статус незалежно від здійснення або нездійснення нею адвокатської діяльності.

В той же час, всі законопроекти пов’язують набуття статусу адвоката  із фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України. Чинний закон такої вимоги не містить. На даний час, особа стає адвокатом одразу після складення присяги адвоката. На мій погляд, пов’язання набуття особою статусу адвоката із фактом внесення відповідних відомостей до ЄРАУ може призвести до зловживань з боку осіб, відповідальних за ведення реєстру адвокатів, та порушення прав адвокатів.

Однак слід зауважити, що законопроект 9055 містить норму (ч.12 ст.17 законопроекту), де зазначено, що «невнесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, неправомірне втручання в його дію або обмеження загального доступу до нього та відкритості інформації, що міститься в ньому, є вчиненням перешкод до здійснення адвокатської діяльності».  Законопроекти 9055-1 та 9055-2 такої норми не містять.

Всі три законопроекти пов’язують набуття статусу адвоката із проходженням стажування.

Законопроекти 9055-1 та 9055-2 прямо про це зазначають в частині 1 статті 6,  а в законопроекті 9055 під стажем роботи в галузі права розуміється стаж роботи особи як стажера адвоката.

Законопроект 9055-2 пропонує залишити строк стажування шість місяців. Законопроект 9055-1 пропонує різні строки стажування шість місяців, один рік та два роки. Однак, обидва вимагають наявність у особи, яка бажає скласти екзамен, стажу роботи в галузі права два (9055-1) чи три (9055-2)роки.

Законопроект 9055 пропонує час роботи особи як стажера адвоката прирівняти до стажу роботи в галузі права, після чого одразу допустити особу до складання екзамену. Це буде вигідно особам, які тільки отримали вищу юридичну освіту та не мають жодного стажу роботи в галузі права. Для цих осіб строк отримання свідоцтва адвоката буде коротшим, ніж відповідно до законопроектів 9055-1 та 9055-2.

Також законопроект 9055 встановлює, що під стажем роботи в галузі права розуміється стаж роботи на посадах прокурора та судді.  Інша юридична робота, наприклад, на посадах юрисконсульта, наукового працівника та ін., до стажу роботи в галузі права не зараховується.

Законопроекти 9055-1 та 9055-2, навпаки, до стажу роботи зараховують майже все, навіть «діяльність фізичної особи — підприємця з надання юридичних послуг». Але особисто мені не зрозуміло, яким чином ФОП буде підтверджувати факт наявності у нього необхідного стажу роботи в галузі  права. Чи буде достатнім надання витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де буде наявний КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»?

Законопроекти 9055-1 та 9055-2 пропонують залишити стажування платним. При цьому, проходити стажування можливо у вільний від основної роботи час. Законопроект 9055, навпаки, встановлює, що стажування особа проходить виключно на умовах працевлаштування і, як слід, керівник стажування буде сплачувати зарплатню своєму стажеру як  своєму помічнику. Однак, чи погодяться на це адвокати  — керівники стажування? Кому захочеться брати на себе додатковий фінансовий тягар у вигляді заробітної плати стажеру?

У всіх законопроектах визначено, що керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років.

При цьому, в законопроектах 9055-1 та 9055-2 зазначено, що Рада адвокатів України може встановлювати додаткові вимоги до керівників стажування. Законопроект 9055 не наділяє РАУ такими повноваженнями.

Зважаючи на вищевикладене, на мою суб’єктивну думку, законопроект 9055 є більш прогресивним, хоч і має певні недоліки.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net