Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

09.10.2015 11:58

Чому Парламент не дав "особливий статус" військовій прокуратурі?

Володимир Пилипенко Юрист, представник України у Венеційській комісії 2013-2017 р

Або як під гаслами необхідності посилення повноважень військових прокурорів пропонувалось збільшити й повноваження Президента

Із великою ймовірністю можна говорити, що війна в Україні якщо ще не завершується, то переходить в пасивну стадію. Хотілося б вірити, що найстрашніше - позаду. Поруч із цим, нажаль, можна бачити, що тему війни і досі використовують для прийняття потрібних владі рішень. В цій статті мова піде про військову прокуратуру. Де під гаслами необхідності посилення повноважень військових прокурорів пропонувалось збільшити й повноваження Президента.

Останнім часом правовий статус органів прокуратури зазнає постійних змін. Лише минулого року був прийнятий новий Закон «Про прокуратуру», вступ якого в дію відтерміновували не раз, процес змін триває і донині. Так цього тижня Верховна Рада розглядала законопроект № 2967 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо окремих питань удосконалення забезпечення діяльності органів військової прокуратури). Втім депутати повернули його авторам на доопрацювання через окремі спірні норми.

"Особливий статус" військової прокуратури

Раніше я був ініціатором ліквідації військових прокуратур. Однак час вніс свої корективи, і в умовах війни та зовнішньої агресії з боку Росії, такий орган справді потрібен. Але правовий статус та межі повноважень військової прокуратури мають бути чітко визначені в законі і їх перелік має бути вичерпним. А головне - існування військової прокуратури в жодному разі не має порушувати права людини.

Нагадаю, що в контексті реформи прокуратури новим законом, прийнятим у 2014 році, прокурорів позбавили функції загального нагляду. Саме через цю норму вступ закону в дію відтерміновували кілька разів, таким потужним був спротив самих прокурорів.

Однак, військові прокурори все ще можуть отримати "особливий статус", право на загальний нагляд їм передбачено законопроектом № 2967.

Здійснювати нагляд військові прокурори мають під час особливого періоду, воєнного стану та в умовах проведення АТО - за суб'єктами, які беруть участь у забезпеченні обороноздатності держави, їх посадовими і службовими особами.

Така ініціатива має свої переваги, оскільки повернення можливості здійснювати нагляд для військових прокурорів надасть змогу контролювати, серед іншого, і цільове витрачанням бюджетних коштів, які виділяються на Міністерство оборони та потреби АТО.

Однак на цьому сильні сторони даного законопроекту, на жаль, вичерпуються, оскільки у документ вписали норми, які суперечать не лише Конституції, а й міжнародним зобов’язанням України.

Нові повноваження глави держави

Законопроектом №2967 пропонується надати Президентові дуже широкий перелік повноважень у сфері діяльності військових прокуратур.

Це і погодження кандидатури Головного військового прокурора, затвердження чисельності працівників органів військової прокуратури, а також переліку посад військових прокурорів і слідчих, зразки форми працівників цих прокуратур і не тільки.

Але справа в тому, що такі повноваження глави держави є по суті антиконституційними. Адже ст.106 Основного Закону містить вичерпний перелік повноважень Президента, серед яких немає усіх вище перелічених.

У проекті також передбачено, що визначення повноважень, а також особливостей діяльності військових прокуратур буде здійснювати Генпрокурор. Це також виходить за межі закону і не узгоджуються з конституційними нормами про те, що органи державної влади, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

"Заступники заступників"

В разі прийняття цього законопроекту суттєво зросте штат апарату військових прокуратур. Пропонується створити нові посади першого заступника і заступників Головного військового прокурора. Зважаючи на те, що сьогодні він є заступником Генерального прокурора, в разі прийняття законопроекту у нього з'являться «заступники заступника». Це не просто збільшення бюрократичного апарату в органах прокуратури, а й збільшення витрат державного бюджету на його утримання.

Крім того, в законопроекті відсутні норми, які б обмежували максимальну допустиму кількість заступників Головного військового прокурора. То ж «заступників заступника» може бути набагато більше.

Повноваження самого Головного військового прокурора також розширюються. Так щодо підлеглих він зможе користуватись дисциплінарною владою Міністра оборони. Зможе укладати контракти про проходження військової служби у військовій прокуратурі, продовжувати або розривати їх.

Таке право укладання контрактів містить серйозні корупційні ризики і може неефективно впливати на функціонування всієї системи військових прокуратур. Знову ж таки: очільник військової прокуратури отримає право підписати документи чи ні. Там, де є можливість для «маневру», завжди виникають корупційні ризики. Що, наприклад, не дасть змогу розпочати роботу військовому прокуророві, у військовій прокуратурі Полтавського чи Львівського гарнізону. Дане положення має бути виписане чітко і вичерпно.

"Венеціанка" про функції нагляду

Рада Європи вже не перший рік рекомендувала Україні позбавити прокурорів функції загального нагляду. Це було нашим зобов’язанням перед Радою Європи та виконанням рекомендацій Венеційської комісії.

Так ще в 2009 році експерти Венеційської комісії зазначали, що положення українського законодавства про здійснення загального нагляду органами прокуратури «….є типовим прикладом, який нагадує стару систему радянської прокуратури. Отже, Комісія щиро вітає пропозиції щодо виключення цього положення з Конституції демократичної України і вважає таку пропозицію важливим кроком у напрямку виконання зобов’язання України перед Радою Європи».

На перший погляд здається, що право здійснювати нагляд за суб’єктами АТО, військові прокурори отримають тимчасово. Але, згідно з текстом законопроекту, такі повноваження військовим прокурорам пропонується надати на весь особливий період, який у ст. 1 ЗУ «Про оборону України», охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тобто визначається не достатньо чітко і може бути доволі тривалим.

Є питання й до переліку суб’єктів, «які приймають участь у забезпеченні обороноздатності держави» - у законодавстві він відсутній, в проекті закону – також не уточнюється. Тому залишається незрозумілим, щодо кого саме буде здійснюватися нагляд.

В цілому, сам законопроект не відповідає європейським стандартам, оскільки містить численні норми, які можуть неоднозначно та неоднаково застосовуватися на практиці.

***

Таким чином, забезпечувати нагляд за цільовим використанням бюджетних коштів, беззаперечно, необхідно. Однак прийняття законів, які нівелюють значення Конституції України, як акту, що має вищу юридичну силу в державі, а також порушують наші міжнародні зобов’язання, не увінчається успіхом і лише створить підстави для судових позовів.

Ймовірно, ситуація, із законом про люстрацію наших законотворців нічому не навчила.

Все материалы автора