Чому Парламент не дав "особливий статус" військовій прокуратурі?

"Особливий статус" військової прокуратури

Законопроектом №2967 пропонується надати Президентові дуже широкий перелік повноважень у сфері діяльності військових прокуратур.

Це і погодження кандидатури Головного військового прокурора, затвердження чисельності працівників органів військової прокуратури, а також переліку посад військових прокурорів і слідчих, зразки форми працівників цих прокуратур і не тільки.  

Але справа в тому, що такі повноваження глави держави є по суті антиконституційними. Адже ст.106 Основного Закону містить вичерпний перелік повноважень Президента, серед яких немає усіх вище перелічених.

У проекті також передбачено, що визначення повноважень, а також особливостей діяльності військових прокуратур буде здійснювати Генпрокурор. Це також виходить за межі закону і не узгоджуються з конституційними нормами про те, що органи державної влади, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

"Заступники заступників"

В разі прийняття цього законопроекту суттєво зросте штат апарату військових прокуратур. Пропонується створити нові посади першого заступника і заступників Головного військового прокурора. Зважаючи на те, що сьогодні він є заступником Генерального прокурора, в разі прийняття законопроекту у нього з'являться «заступники заступника». Це не просто збільшення бюрократичного апарату в органах прокуратури, а й збільшення витрат державного бюджету на його утримання.

Крім того, в законопроекті відсутні норми, які б обмежували максимальну допустиму кількість заступників Головного військового прокурора. То ж «заступників заступника» може бути набагато більше.

Повноваження самого Головного військового прокурора також розширюються. Так щодо підлеглих він зможе користуватись дисциплінарною владою Міністра оборони. Зможе укладати контракти про проходження військової служби у військовій прокуратурі, продовжувати або розривати їх.

Таке право укладання контрактів містить серйозні корупційні ризики і може неефективно впливати на функціонування всієї системи військових прокуратур. Знову ж таки: очільник військової прокуратури отримає право  підписати документи чи ні. Там, де є можливість для «маневру», завжди виникають корупційні ризики. Що, наприклад, не дасть змогу розпочати роботу військовому прокуророві, у військовій прокуратурі Полтавського чи Львівського гарнізону. Дане положення має бути виписане чітко і вичерпно.

  "Венеціанка" про функції нагляду

Рада Європи вже не перший рік рекомендувала Україні позбавити прокурорів функції загального нагляду. Це було нашим зобов’язанням перед Радою Європи та виконанням рекомендацій Венеційської комісії.

Так ще в 2009 році експерти Венеційської комісії зазначали, що положення українського законодавства про здійснення загального нагляду органами прокуратури «….є типовим прикладом, який нагадує стару систему радянської прокуратури. Отже, Комісія щиро вітає пропозиції щодо виключення цього положення з Конституції демократичної України і вважає таку пропозицію важливим кроком у напрямку виконання зобов’язання України перед Радою Європи».

На перший погляд здається, що право здійснювати нагляд за суб’єктами АТО, військові прокурори отримають тимчасово. Але, згідно з текстом законопроекту, такі повноваження військовим прокурорам пропонується надати на весь особливий період, який у ст. 1 ЗУ «Про оборону України», охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тобто визначається не достатньо чітко і може бути доволі тривалим.

Є питання й до переліку суб’єктів, «які приймають участь у забезпеченні обороноздатності держави» - у законодавстві він відсутній, в проекті закону – також не уточнюється. Тому залишається незрозумілим, щодо кого саме буде здійснюватися нагляд.

В цілому, сам законопроект не відповідає європейським стандартам, оскільки містить численні норми, які можуть неоднозначно та неоднаково застосовуватися на практиці.  

***

Таким чином, забезпечувати нагляд за цільовим використанням бюджетних коштів, беззаперечно, необхідно. Однак прийняття законів, які нівелюють значення Конституції України, як акту, що має вищу юридичну силу в державі, а також порушують наші міжнародні зобов’язання, не увінчається успіхом і лише створить підстави для судових позовів.

Ймовірно, ситуація, із законом про люстрацію наших законотворців нічому не навчила.