І у Китаї, і в Африці, і в Євросоюзі

На сьогодні ми бачимо, що АПК намагається шукати шляхи рішення нагальних проблем, але на прямі питання, які пов'язані з корупційною діяльністю та совковою ідеологією вони нічого не відповідають, а лише червоніють і ховають очі. Для того, щоб узгодити план подальшої роботи галузей Агропромислового комплексу 3 листопада 2015 року відбулася зустріч Департаменту продовольства з керівниками галузевих формувань.

Підбиваючи підсумки заходу, з позитивних новин можна виокремити наступні: аграрний фонд робить обмін цукру й буде видавати на ринок дешевший цукор; Міністерство АПК розробило свій логотип органічного продукту; дерегуляції у виробництві біоетанолу на цукрових заводах (зменшиться відсоток шкідливих відходів);  програма відправки сухого молока до Китаю. На моїй пам ' яті це перший раз, коли АПК виступає зі звітом своєї діяльності, в першу чергу - необхідної для країни. Тому, треба віддати належне Директору Департаменту Дмитрію Шульмайстеру, який організував перші кроки оприлюднення діяльності Агропромислового комплексу. 

Розмова також стосувалася ринків Китаю, розширення експортних можливостей та необхідних дій підприємств. Чому Китай готовий відкрити ринок для соняшникового шроту, а наші ніяк не можуть підписати протокол? До того ж КНР не вимагає нічого зайвого і не ставить якісь надреальні задачі. Єдиною умовою є підписаний протокол, що засвідчує відсутність організмів карантинного призначення(себто різних жучків чи павучкі). Наприклад, присутня сьогодні на заході  начальник відділу міжнародного співробітництва Держветфітослужби Ольга Шевченко має повноваження підписати протокол цього роду і запустити співпрацю України з Китаєм. Але Кабмін, прикриваючись сформованим(нібито представниками, які можуть працювати на цих ринках)  внутрішнім документом, тримає це питання нерозв'язаним і не пускає нашу продукцію на ринки КНР. Як можна призначати в середовищі вільної конкуренції окремих персон(якогось Петра, Івана чи Михайла)? Хто хоче, той і працює. А вони зарегульовують це переліком компаній, які їм подобаються(100% все сходиться на грошах). Корупційне питання залишається відкритим, і ми будемо чекати конструктивної відповіді щодо вирішення цієї проблеми.

Цікавим і привабливим для нас є ринок й Африки, тема якого також була залучена до обговорення на конференції. Презентація, що була запропонована, має конкретну стратегію, якої не вистачає структурам, які розробляють зовнішньоекономічну діяльність АПК. Україні треба відкривати зернові ворота в Африку. Ми третя країна світу по виробництву зерна, а продаємо лише "труси і жуйки" , коли треба продавати українське зерно. Африка немає молока і ООН готова фінансувати молочні заводи, бо молочнокислі продукти є профілактичними для захворювань африканських дітей. І замість того, щоб намагатися довезти в Африку скислу сметану, яка їде три тижні, краще звезти туди племінне господарство південних українських корів, які мають змогу витримувати клімат. Це є реальною можливістю ефективно співпрацювати між державами.

Такі зустрічі відбуваються не просто так і владним структурам вже час звернути увагу на дієві способи виведення продукції АПК України на світовий ринок. Весь світ знає про якість нашої сировини, але майже ніхто її не куштує. До того ж зв ' язані руки у нас своїми ж. Українська продукція МАЄ і ПОВИННА бути і в Китаї, і в Африці, і в Євросоюзі.