Мир та Гармонія: Україна-Китай

Однією із держав, яка завжди посідала особливе місце в зовнішній політиці України є Китайська Народна Республіка. Китай завжди підтримував дружні відносини з українцями протягом багатьох століть, починаючи з часів Київської Русі завдяки Великому шовковому шляху. Це одна з найважливіших країн для українського майбутнього з огляду на потугу найбільшого у світі товаровиробника. Враховуючи, що свій розвиток у сучасному взаємозалежному світі китайці будують через співрозвиток з іншими, Україна продовжує вести активну політику багатосторонньої співпраці з Китаєм, підписавши на урядовому рівні Програму культурного співробітництва між Міністерством культури України та Міністерством культури Китайської Народної Республіки на 2013-2017 рр. Без розвитку - немає майбутнього і неможливо зберегти навіть те, що створене у минулому. На сьогодні «відсутність розвитку» є найгострішою проблемою нинішньої України, через вирішення якої світ прийматиме іі іспит на реальну самостійність та справжню державну незалежність. Саме тому КНР, як країна-лідер глобального розвитку та головний архітектор будівництва економічного поясу сучасного Шовкового шляху із Азії у Європу, який пролягає і через нашу країну, є такою важливою для українського майбуття. Однак найголовнішим в досвіді Китаю для України є те, що сила та стійкість його розвитку - не у запозиченні чужого, а у глибокому зануренні в духовно-культурне коріння однієї з найстаріших на планеті, але надихаючою інших своєю молодою енергією життя китайської цивілізації. Саме цей дух і віра у власні сили допомогли КНР не тільки віднайти свій самобутній шлях індустріалізації та поступових ринкових реформ, але й збудувати сучасну інфраструктурну основу інноваційної та вражаючої увесь світ своїми масштабами і оригінальністю культурно-креативну економіку. До того ж сила національного духу та неперевершена працьовитість китайського народу стали запорукою глобальної лідерської перспективи Китаю у 21- му сторіччі та його нинішньої ролі одного з найбільших світових інвесторів, який планомірно виносить за кордон надмірні промислові потужності. В цих тенденціях і можливостях - глобальний шанс для нашої країни. Україна - прямий спадкоємець Київської Русі й духовно-культурне серце слов’янської цивілізації. Саме тут, в древньому та вічно юному Києві, знаходиться сакральний центр східно-православного християнства. І саме в ньому зародилась та "філософія серця" і основа духовного світобачення, без яких неможлива гармонія сучасного розвитку і яка водночас слугує основою китайського бачення гармонійного майбутнього. Русь-Україна - духовне перехрестя світових цивілізацій, глобальний портал їхнього духовно-креативного співрозвитку. Саме тут сконцентрувалась, і сьогодні в драматичних формах міжцивілізаційного конфлікту, "виходить на поверхню" його, до часу прихована, пасіонарна енергія. Енергія, яка несе в собі великі історичні зміни - епоху перемін. На разі від здатності України перетворити її на енергію співрозвитку цивілізацій, вирішальним чином залежить доля майбутнього світу. Китай - той, хто розуміє мову цивілізацій та вміє читати їхні духовно-культурні коди. Коди, в яких міститься все про "колеса буття", про минуле, сьогодення і майбуття. Україна – та, від кого це майбуття залежить. І від ефективності цивілізаційно-культурного співробітництва між ними зумовлюється, чи Євразійський континент відкриє дорогу новому, чи старому. Чи буде він місцем конфлікту цивілізацій, чи їхнього співробітництва. Китай - той, хто вміє поєднувати цивілізаційно-культурне з індустріальним та інноваційно-креативним. Україна – найбільш індустріалізована та урбанізована республіка колишнього СРСР. Саме вона зробила найвагоміший історичний внесок в індустріалізацію і минулої, і сучасної Росіі. Сьогоднішня Україна - та, хто прагне перетворити свій невичерпний духовно-креативний потенціал на інноваційно-індустріальну реальність стійкого національного розвитку. Стати реальним центральноєвропейським інтерфейсом постіндустріального співрозвитку континенту. Розвитку не за рахунок, а в інтересах всіх країн і Європи, і Азії, і цілого світу. В цьому Україна і Китай - стратегічні партнери. Однак нинішній стан українсько-китайських взаємин, не зважаючи на підписання Меморандуму про стратегічне партнерство, зосереджується, переважно, на торгівельно-економічній сфері з наростанням експортно-імпортного дисбалансу на користь Китаю. Для його мінімізації Україні потрібно йти на більш глибоку виробничо-технічну, науково-технологічну та інноваційно-інвестиційну кооперацію, і не стільки на рівні держави та великих підприємств, а переважно за участю малого та середнього бізнесу. Проте переходу до коопераційних, а не комерційних взаємин в китайській традиції передує установлення їхньої культурно-етичної основи - спочатку людські стосунки, а лише згодом - ділові. Окрім того, стратагемне мислення китайцям відомо змалечку, натомість українці зазвичай блукають манівцями тактичних домовленостей та покладаються на стандарти менеджменту західного типу. Відтак, - потрібна взаємна, передусім цивілізаційно-культурна адаптація, українців - до китайської культури, китайців - до української і європейської. Розуміючи необхідність вивчення культурної спадщини та розвитку культурних взаємозв’язків між нашими народами запропонований проект створення культурно-музейного простору в рамках українського науково-дослідного центру при Zhejiang normal university. Ця постійно діюча музейна експозиція історичного надбання нашої країни з періоду найдавнішої трипільської культури( період між 5500 та 2750 роками до н. е.), а також Київської Русі, козацької доби, часи боротьби за незалежність та сьогодення. На території експозиції пропоную розмістити дерев’яні архітектурні експонати з елементами побуту зібраних зі всієї України. Ця експозиція могла б стати майданчиком для виступів українських мистецьких колективів, виставок українських народних майстрів, фестивалів українського кіно, круглих столів тощо. Це також би слугувало майданчиком для прямого співробітництва між зацікавленими установами в галузі охорони культурної спадщини, а також обмін інформацією між кваліфікованими працівниками. Саме на таку адаптацію та формування стратегічного мислення, як потенційної основи взаєморозуміння, спрямований цей проект. Бо без взаєморозуміння неможлива і взаємодія, а відтак - і співрозвиток. Це означає, що ключі до стратегічної українсько-китайської співпраці знаходяться в духовно-культурній, а не торгівельно-економічній шухляді глобального "круглого столу" для міжцивілізаційного полілогу Миру та Гармонії. Скористатись ними - мета нашого проекту, місія якого - перетворити потенційні можливості стратегічного партнерства України та Китаю на реальність гармонійного спів розвитку, як дороговказ в майбутнє для всього континенту та світу